Перший урок: фактично російська пропаганда стала децентралізованою.

«Російська блогосфера бере активну участь в інформаційній війні», – зазначає IDS Partners.

Про це свідчить популярність провоєнних акаунтів, таких як «Борис Рожин», «Рибар» чи «WarGonzo». За останніми двома постійно стежать понад мільйон людей у телеграмі.

Тут, ймовірно, діють фахівці з комунікації. За даними сайту розслідувань «The Bell», за «Рибарем» «ховається десяток людей, пов’язаних з Євгеном Пригожиним з воєнізованого угруповання Вагнер».

На початку листопада, коли появились ознаки, що місто Херсон буде повернуто українцями, «Рибар» висловлював  жаль з приводу «невдалих наступів», «втрат особового складу та техніки» або навіть «низького рівня організації» російської армії. Такого не можна було уявити в «офіційних» пропагандистських мережах. Так званий «Жорсткий блог» (65 000 постійних читачів) не соромиться писати про «дебільність» міністерства оборони та його генералів, які за своєю ментальністю належать до «військової секти».

Усі ці націоналістичні блогери, більшість із яких були активні ще до війни в Україні, залишаються важливими гравцями в системі російської пропаганди. Вони мають у середньому 70 000 підписників і стали джерелом понад 8 мільйонів постів у телеграм-каналах після 24 лютого.

«Контент, який розповсюджується цією екосистемою, так само як і повідомлення  офіційних прес-органів, розсилається далі комунікаційними каналами, створеними в Україні, щоби виправдати вторгнення серед місцевих (українських) російськомовних меншин», – вказують Демієн Ліччіа та Жан-Батист Дельомм.

Кремль використовує у своїх інтересах «інтелектуально-креативні бульбашки», які з’являються в соціальних мережах. Їхні публікації також перекладаються та поширюються серед міжнародної аудиторії через Фейсбук, ТікТок та, звичайно, Телеграм. Медіаресурс «World & French News» (15 000 підписників) цитує «Рибаря» у  майже 23% своїх дописів.

Не маючи змоги ефективно та швидко охопити західний світ через власні ЗМІ, Росія в останні місяці зосередилася на Україні та її російськомовному населенні. «Найважливішим було створення телеграм-каналів в основному на місцевому рівні: у 2022 році було створено 220 каналів (переважно в березні), порівняно з 82 в межах інституційної екосистеми та 59 для (російських) націоналістів», – зауважують IDS Partners.

Дам‘єн Ліччіа та Жан-Батист Дельомм також ідентифікували не менше 23 фейкових медіа, переважно розкиданих на лінії фронту та оптимізованих для російської пошукової системи Яндекс. Вони мають на меті «нормалізувати присутність Росії на окупованих територіях», частково спираючись на дописи всюдисущих блогерів-націоналістів у Телеграм. «Відсутність посилань на юридичні документи на цих сайтах і анонімна процедура реєстрації доменних імен не дозволяють точно встановити їх авторів. Аналіз сайтів показує, що вони розміщені на одних і тих же серверах у Москві. Використання літер «ЗОВ» (з позначенням «спецоперація» в Україні), веброзширення «.ru », вибір російської мови та використання назв українських міст в російській транслітерації чітко вказують на цілі операції», — підкреслюють фахівці.

“Ці сайти публікують статті, що передають місцеву інформацію, оформлену таким чином, щоб викликати обурення місцевого російськомовного населення та позитивно представити російське вторгнення».

Що ж роблять Супутник і RT? Два офіційних ЗМІ нікуди не зникли. Доступ до них в обхід заборони й досі є серцевиною російської стратегії дезінформації. VPN (віртуальні приватні мережі) все ще дозволяють отримати до них доступ через сервери, розташовані в країнах, які їх не блокують. Час від часу з’являються «дзеркальні» сайти, що відтворюють їхній контент. Відео, запропоновані RT і Супутник, також знайшли притулок частково на американських платформах, таких як «Odyssey» або «Rumble», або в соціальних мережах, близьких до ультраправих, на кшталт «Gab» і «Parler».

Значна увага приділяється посиленню впливу російської пропаганди у франкомовній Африці. Влітку 2022 року було створено «Супутник-Африка»,  використовуючи журналістів, контент і спільноти «Супутника-Франція». З тією ж метою – для ретрансляції поглядів Кремля — використовується мережа фейкових сторінок у Фейсбуці.

У країнах Латинської Америки для того, щоби компенсувати відсутність російських офіційних каналів, активно поширюються переклади матеріалів з російської націоналістичної блогосфери. При цьому наратив адаптується відповідно до ідеології споживачів – правих чи лівих «ультра».

Таким чином, стаття і доповідь, на якій вона базується, свідчать про те, що російський інформаційний спрут  не полишає боротьби проти демократичного світу та ліберальних принципів, намагаючись в своїх конвульсіях затьмарити істину густим «чорнилом» брехні та маніпуляцій.

Джерело: ZN.ua

Джерело