Тиск на Німеччину щодо постачання Україні танків зростає: що пишуть у світі про російсько-українську війну
Перші шпальти газет світу 14 січня про війну росії в Україні.
Головні теми видань:
· Іспанія: «Все в очікуванні битви при Соледарі»
· Бельгія: Кількість загиблих залишає путіна байдужим
· Німеччина: Тиск на Німеччину щодо постачання танків зростає
· Шольц: Коли йдеться про постачання зброї, не дозволяйте гучним вигукам спонукати вас до рішень
· Порожні класи та повітряна тривога: прогалини в освіті збільшуються
· Ірландія: росія заявляє, що захопила маленьке місто Соледар на сході України
· Литва: «Це відкрите питання для Бога»: українська художниця Наталія Найда Капуловська не може знайти відповідь, чому на її батьківщині йде війна»
· Румунія: НАТО перекидає розвідувальні літаки до Румунії
· Соледар потрапляє в руки росіян
· Експерти: якою буде війна Путіна у 2023 році
· США: В Україні надходження передової техніки від союзників може дати значний поштовх силам у спробі повернути територію
· США: Російська торгівля обходить санкції через Грузію
· У російському військовому командуванні очевидні розбіжності
· Масштабні руйнування російськими військами в Донецькій області
· Канада: Великий наступ Росії може змінити війну
· Безумство путінського ендшпілю
· Джонсону сказали: тримайтеся якомога далі від України
· Польща: генералісимус Пригожин (переклад великої статті)
· У Соледарі все ще залишається трохи більш як 500 цивільних
· Італія: «Київ уже в НАТО». Рим як Париж: більше інтересів, ніж миру. Берлін: «Леопард? Ми думаємо про це»·
. Австрія: допомога Україні: як країна повертатиме 100 мільярдів євро.
Іспанія, «ElCorreo» – «Все в очікуванні битви при Соледарі»
Росія запевняє, що взяла місто, щоб здобути першу велику перемогу з липня, тоді як українські військові стверджують, що їхні солдати все ще захищають спустошений муніципалітет із сотнями смертей.
Підпис під фото: Бригада російських танків веде бойовий вогонь по Соледару.
Бельгія, «DeMorgen» – Воєнний кореспондент Люк Гардінг: «Незалежно від того, чи коштує це Путіну 500 тисяч солдатів, кількість загиблих залишає його байдужим».
Німеччина, «NeueWestfälische» – «Тиск щодо постачання танків зростає»
Тиск на уряд Німеччини щодо постачання в Україну основних бойових танків Leopard 2 продовжує посилюватися. З точки зору заступника голови фракції Союзу Йоганна Вадефуля (ХДС), заважає лише канцлер Олаф Шольц (СДПН). «Всі цього хочуть. Фінляндія хоче зробити це, Іспанія вже давно, Польща зараз пішла в наступ, а впертий канцлер стоїть на заваді», – сказав Вадефуль.
За словами лідера фракції СДПН Рольфа Мютценіха, Шольц хоче дотримуватися своєї лінії щодо постачання танків.
«Це не змінило того факту, що Федеральний уряд — і канцлер виступає за це — продовжуватиме тісно співпрацювати зі своїми партнерами з цих питань, як це було в минулому», — сказав Мютценіх після закритого засідання фракції СДПН. Шольц пояснив свій процес обговорення на зустрічі – і мав повну підтримку парламентської групи, сказав Мютценіх.
«FrankfurterAllgemeineZeitung» – «Шольц: Коли справа доходить до постачання зброї, не дозволяйте гучним голосам спонукати вас до рішень»
Федеральний канцлер Олаф Шольц (СДПН) не хоче, щоб під час постачання зброї в Україну тиснув час. «Ми не дамо захопити себе всіма голосами», — сказав Шольц у п’ятницю на закритому засіданні парламентської групи СДПН. «Громадяни хочуть розумних і виважених рішень з такого важливого питання, як війна і мир», – сказав канцлер. Після закритого засідання щодо дебатів про постачання бойових танків Leopard лідер фракції СДПН Рольф Мютценіх заявив, що дискусія не повинна обмежуватися однією системою озброєння, мова йде про весь спектр підтримки України. Шольц і Мютценіх підкреслили позицію, що Німеччина не повинна приймати рішення без своїх партнерів.
Голова комітету у закордонних справах Бундестагу, політик СДП Міхаель Рот закликав якнайшвидше прийняти рішення. Напередодні Мютценіх заявив, що “червоних ліній” щодо постачання зброї в Україну немає.
Очевидно, канцлер і лідер фракції хочуть дати сигнал своїм рядам, що після останнього рішення про постачання німецьких бронетранспортерів типу Marder, рішення про постачання бойових танків Leopard прийматиметься не відразу, як і раніше. все чіткіше вимагають на світлофорі. Після того, як федеральний міністр економіки Роберт Хабек (зелені) висловився на користь цього, федеральний міністр юстиції Марко Бушманн (FdP) у п’ятницю заявив про постачання леопардів: «Це не повинно бути табу».Уповноважений Бундестагу з питань оборони Єва Хегль (СДПН) ), заявила F.A.S, що постачання танків Leopard 2 «рішуче допоможе» Україні.
«Порожні класи та повітряна тривога»
З початку війни багато українських шкіл викладають лише онлайн. Прогалини в освіті збільшуються.
Ірландія, «IrishTimes» – «Росія заявляє, що захопила маленьке місто Соледар на сході України»
Литва, «KaunoDiena» – «Українська художниця Н. Найда-Капуловська: не хочу темних кольорів, достатньо драми»
«Klaipeda» -– «Це відкрите питання для Бога».
Українська художниця Наталія Найда Капуловська не може знайти відповідь, чому на її батьківщині йде війна.
Румунія, «InformatiaZilei» – «НАТО перекидає розвідувальні літаки з Німеччини до Румунії»
Це літаки спостереження, які можуть виявляти та локалізувати інші літаки навіть на відстані 400 кілометрів.
Літак AWACS (AirborneWarningandControlSystem) зі складу Сил раннього повітряного попередження та контролю НАТО здійснить посадку 17 січня на 90 авіаційній транспортній базі в Отопені, повідомили в Міноборони.
Літаки дислокуються приблизно за 200 км від кордону з Україною, куди будуть направлені 180 військових. НАТО не уточнило, скільки з 14 літаків, дислокованих у Німеччині, буде відправлено до Румунії. «У контексті, коли незаконна війна Росії в Україні продовжує загрожувати миру та безпеці в Європі, не повинно бути жодних сумнівів щодо рішення НАТО захищати кожен сантиметр території союзників», — заявила речниця НАТО ОанаЛунгеску.
Іспанія, «ARA» – «Соледар потрапляє до рук росіян»
Фото: Танк відкриває вогонь у Донецькій області, де російська армія нібито зайняла місто Соледар та його соляні шахти. Це перша перемога Путіна після місяців виснаження, але Україна офіційно не визнала втрату анклаву.
Швеція, «Göteborgstidningen» – «ЕКСПЕРТИ: ЯКОЮ БУДЕ ВІЙНА ПУТІНА У 2023 РОЦІ».
США, «The Washington Post» – «В Україні надходження передової техніки від союзників може дати значний поштовх силам у спробі повернути територію».
«The NewYork Times» – «Російська торгівля повільно розповсюджується по Грузії»
КПП КАЗБЕГІ, Грузія. Щодня караван вантажівок тягнеться на милі гірською дорогою в Грузії, поблизу кордону з Росією. Кожен день черга стає довшою.
Вантажівки чекають днями зі своїм вантажем — автомобільними деталями, промисловими матеріалами, хімікатами, навіть папером для чайних пакетиків — щоб перетнути кордон під час подорожі, яка зазвичай починається в Туреччині та закінчується в російських містах, де західні товари мають попит.
Війна в Україні різко перервала багато торгових зв’язків Росії з Європою, але в економіку країни оперативно вносили корективи, знаходячи альтернативні шляхи імпорту.
За останні 10 місяців Грузія — колишня радянська республіка з 3,6 мільйонами населення, яка вела свою болісну війну з Москвою у 2008 році — стала зручним логістичним каналом між Росією та зовнішнім світом.
Зростання торгівлі означало несподіване благо для водіїв вантажівок, таких як Мурман Накашидзе, 48-річний грузин, який має невелику транспортну компанію з чотирьох вантажівок, що перевозять вантажі до Росії з Туреччини, все – від електроніки до будівельних матеріалів. Після того, як багато європейських компаній припинили торгівлю з Москвою,
«The Modesto Bee» – «У російському військовому командуванні очевидні розбіжності»
Фото: На правому березі замерзлої річки Сіверський Донець стоїть знищена під час бою українська й російська бронетехніка
У той час, як російські війська ведуть запеклу боротьбу за контроль над опорними пунктами на сході України, паралельна битва розгортається у вищих ешелонах військової влади в Москві, де президент Володимир Путін переставляє своїх вищих генералів, а ворожі табори намагаються здобути його прихильність.
Бої за соляне шахтарське місто Соледар і сусіднє місто Бахмут висвітлили гострий розрив між керівництвом російського міністерства оборони та Євгеном Пригожиним, мільйонером-ізгоєм, чия приватна військова сила, відома як Група Вагнера відігравала дедалі помітнішу роль в Україні.
Під час перестановок, оголошених у середу, Міністерство оборони повідомило, що новим командувачем російських збройних сил в Україні було призначено начальника Генерального штабу генерала Валерія Герасимова, а колишнього головнокомандувача було понижено до заступника Герасимова лише через три місяці роботи.
Струс Путіна у військовому управлінні цього тижня розглядався як спроба показати, що Міністерство оборони все ще має його підтримку, оскільки неспокійний конфлікт наближається до позначки 11 місяців.
Пригожин оголосив у середу, що його найманці захопили Соледар, стверджуючи, що місто взяли виключно вояки Вагнера. Міністерство оборони чекало п’ятниці, щоб оголосити про його захоплення, зазначивши, не згадуючи про Вагнера, що це стало можливим завдяки авіаційним і артилерійським ударам і маневрам ВДВ. Представник української армії це спростував, заявивши, що київські війська все ще перебувають у Соледарі.
Пригожин відповів Міноборони, заявивши, що «перемогу Вагнера постійно намагаються вкрасти».
«Arkansas Democrat-Gazette»:
Фото: Річка в руїнах. Зйомка з повітря в п’ятницю показує масштабні руйнування російськими військами в нещодавно звільненому селі Богородичне в Донецькій області на сході України, включаючи розбомблений міст через річку Сіверський Донець.
Канада, «The Globeand Mail» – «ВЕЛИКИЙ НАСТУП РОСІЇ МОЖЕ ЗМІНИТИ ВІЙНУ»
ПІВДЕННА АФРИКА: Москва надішле військові кораблі на знак розширення впливу.
НІМЕЧЧИНА: Прокремлівські прихильники стають все голоснішими.
США, «The Columbian» – «Російські військові лідери змагаються за владу на тлі дій в Україні».
Велика Британія, «TheIndependent» – «Борису сказали: Тримайтеся якомога далі від України»
Вище керівництво попереджає Джонсона, щоб він перестав добиватися піару в зоні бойових дій.
Високопоставлені військові діячі розкритикували Бориса Джонсона і звинуватили його в тому, що він шукає піару в зоні бойових дій після того, як з’ясувалося, що він планує відвідати Україну. Колишній головнокомандувач армією лорд Даннатт також попередив, що експрем’єр-міністр намагається затьмарити Ріші Сунака. Містер Джонсон, як повідомлялося, має намір найближчими місяцями приїхати до Києва, щоб продемонструвати свою підтримку країні, що роздирається війною.
Він, коли був при владі, збудував міцні особисті стосунки з Володимиром Зеленським і закликав Захід продовжувати підтримувати Україну у боротьбі з російськими окупантами.
«Безумство путінського ендшпілю».
Польща, «GazetaWyborcza» – «Генералісимус Пригожин».
Ефективний військовий менеджер
Він залякує слабших, служить сильнішим, він пропонує коньяк правовірним.
«Впливовий бізнесмен», «ексрецидивіст», «наступник Путіна», «політик, що подає надії», «професійний кілер» — ось лише деякі з багатьох термінів, які використовуються сьогодні для характеристики Євгена Пригожина. Назвала групу Вагнера, яка виступає за ескалацію війни в Україні, раніше він був відомий насамперед як ресторатор та «путінський кухар», а не «людина, якій Путін дав ліцензію на вбивство», так опозиціонерка Любов Соболь описує його.
З розвитком повномасштабної війни та абсолютно відкритим функціонуванням ключових для Кремля гравців поза будь-якими правовими нормами Пригожин став відкрито визнавати, що пропонував Кремлю набагато більше, ніж російську кухню.
«Він небезпечний, бо втілює злочинну частину путінської натури. Він же єдина на сьогодні людина, яка дає необґрунтовані надії на швидку перемогу та припинення війни», — заявила минулого тижня журналісту Тетяні Фельгенгауер науковий співробітник російських спецслужб Ірина Бороган.
Дуже довгий час Пригожин асоціювався переважно з фотографіями, зробленими під час розкішних обідів між президентом Росії та керівниками інших країн. На опублікованих у мережі кадрах ми найчастіше бачимо його схилившимся над багато накритим столом, коли він, полисілий і міцний, пропонує явно метушливому Путіну нові тарілки. Недалекоглядно глузувати з його владою, бо низка подій такого роду позначилася на житті Пригожина.
Завдяки своєму вмінню приборкати як відвертих бандитів, так і просто впливових людей, він став однією з найвагоміших і найтривожніших постатей на російській сцені. Якби не це, у цього хлопчика, який торгував хот-догами на вулицях Санкт-Петербурга в 1990-і роки, який майже все перше десятиліття свого дорослого життя провів у в’язниці за пограбування, напади на жінок та мародерство, не було б шансів.
Розповіді колишніх і наявних найманців, що боролися за групу Вагнера, а також журналістів, які проводили безліч розслідувань, показують, що Пригожин здатний знайти себе практично в будь-якій компанії, викликаючи вкрай різні емоції. Він лікує тих, хто йому підвладний, заздалегідь, часто навмисно збуджуючи страх. Один із журналістів, який роками мав справу з «путінським кухарем», звертає увагу на його потребу принижувати людей, особливо тих, хто стоїть набагато нижче за ієрархію.
Готовність прислужити, ексклюзивність і європейський стиль, тому що натхненний Францією стиль його ресторану вилися в наступні президентські обіди, наприклад з нагоди візиту Джорджа Буша до Росії або дня народження Путіна.
Але Пригожин працював ще понад двадцять років, щоб дістатися свого нинішнього становища, не тільки годуючи, обслуговуючи та приймаючи Путіна і найближчих йому людей, хоча зазвичай вважається, що саме з цього все й почалося.
Forbes з посиланням на інсайдерів у владних колах характеризував Пригожина на початку 2000-х як «веселого, привабливого оповідача», який «влаштувався працювати придворним блазнем», завоювавши прихильність наближених до президента.
Робив він це поступово, спочатку завоювавши довіру особистого водія президента Росії, потім Віктора Золотова, потім начальника служби безпеки і лише згодом самого Путіна.
Сьогодні багато аналітиків бачать, що у випадку з останнім Пригожину допомагало не тільки його працьовитість, лояльність і декларована готовність йти на жертви, а й відносно каламутне та похмуре петербурзьке минуле, яке також не далеке від російського президента.
«Вони говорять однією мовою, у них схожий менталітет, який тільки став очевиднішим в останні місяці», — пояснює журналіст-розслідувач і політолог Андрій Перцев.
Однак до того, як подібність між Пригожиним і Путіним була помічена, в пресі з’явилися комічні кадри, що зображають Пригожина в ролі послужливого офіціанта, у поєднанні з коментарями представляли його відносно нешкідливим в очах багатьох.
І точно, він був «далекий від політики», як схарактеризувати його у 2014 році незалежний портал «Фонтанка».
Ніщо не могло бути більш неправильним
Про те, що петербурзький бізнесмен не обмежився управлінням ресторанами та наданням послуг комунального харчування, ходили чутки давно. Вже у 2013 році Forbes вказував, що за перші одинадцять років знайомства з президентом Росії Пригожин “пройшов шлях від організатора путінських пишних обідів до найбільшого субпідрядника Міноборони”, принагідно монополізувавши продовольчий ринок окремих сегментів влади. Належна йому фірма «Конкорд» стала головним постачальником обідів, зокрема у деякі російські школи, російську армію, і навіть організацію, що відповідає за влаштування та обслуговування кремлівських банкетів.
«Все завдяки Путіну», — дорікали його запеклі конкуренти, відразу вигнані з бізнесу, на що Пригожин з напускною безпорадністю, забираючи мільярди рублів з держбюджету, нібито відповідав: «Я тут ні до чого, це воля керівника».
Згодом, як довели соратники Олексія Навального, апетити Пригожина зростали. На початку другого десятиліття 21 століття пов’язані з ним фірми виграли більшість державних тендерів. Любов Соболь одна з перших заговорила про це. «Я вивела його з тіні. До мого розслідування його злочини були сірою зоною, про них майже ніхто не знав. Поки я не дала про нього знати світові: про його кримінальне минуле, про його зв’язки з Кремлем, про торги на мільярди. Я знаю, що завдяки моїм розслідуванням він не може покинути Росію, що його офіційно розшукує ФБР», — розповіла вона мені в інтерв’ю «Важливим Людям», додавши, що Пригожин «небезпечніший за італійську мафію, і відомий своєю мстивістю і легко ображається».
Люди, які мали з ним контакт по роботі, найчастіше в чомусь підлеглі йому в минулому, з неприхованою повагою і захопленням розповідають сьогодні журналістам про його «діловий дух», «вміння швидко навчатися» та «підприємницькі таланти», що виявлялися, серед інших , У тому числі він схильний до ризику.
Проте журналісти-розслідувачі охолодили захоплення. «Ми не знаємо, скільки грошей він заробив сам і скільки отримав від держави на реалізацію своїх цілей», – пояснює журналіст-розслідувач незалежної редакції «Медуза» Лілія Жаппарова, хоча, як і інші мої співрозмовники, звертає увагу на велику здатність Пригожина швидко засвоювати знання, робити висновки та вчитися на помилках.
Аналітики, які стежать за його діями, стверджують, що бізнесмен «переважно піклується про гроші», а сам він не виявляє «політичних амбіцій», а отже, не буде конкурентом Путіну.
«Пригожин як наступник Путіна? Я так не думаю, це дуже гіпотетичний сценарій. Ми бачимо, що він повністю лояльний до Кремля і поки не має жодних політичних устремлінь», — каже Андрій Перцев.
Йому вторить опозиційний політик Геннадій Гудков, який стверджує, що бізнесмен фактично є «дзеркалом Путіна», що служить, зокрема, аби показати ті радикальні думки та погляди, які російський президент не хоче висловлювати. Інший незалежний коментатор, який попросив про анонімність, вказує, що Пригожин просто використовується Путіним — хоч би для мотивації Міноборони — і його зірка може згаснути так само раптово, як і спалахнула.
Тільки в цьому немає впевненості. Не бракує спостерігачів, які мають сумніви.
Правозахисниця Ольга Романова переконана, що Пригожин «прагне влади».
«У нього є шанс вижити й точно залишитися на волі, тільки якщо він стане президентом або виявиться поряд з ним», — сказала вона «Сьогодні» у листопаді.
Подібний прогноз зробив цього тижня і головний редактор журналу «Важливі історії» Роман Анін, вказавши, що Пригожин, який має не лише власну армію, а й власні засоби масової інформації, і чий авторитет в очах російського президента зріс шляхом успіхів групи Вагнера не можна ставитися як до пасивного гравця. «Війна стала для нього вікном можливостей і показує, які люди можуть опинитися при владі в Росії».
За словами журналіста, Пригожин конфліктує з багатьма впливовими людьми в Росії, а також силовими структурами, серед них голова адміністрації президента, міністерства оборони та силових структур, він не допустить, щоб на зміну Путіну без боротьби прийшов хтось, здатний прибрати його від корита.
А саме цього й хотіли б російські політичні еліти.
Не виключено, що вони теж почали процес нудної і складної, що вимагає білих рукавичок, спроби принизити й послабити його імідж. Про це свідчить відео, опубліковане кілька тижнів тому.
Чоловік, який представився колишнім ув’язненим, каже, що Пригожин під час відбування покарання мав належати до групи секс-працівників, тобто. найнижчої в ієрархії. Експерти зазначають, що це може бути правдою, але не виключено, що хтось із численної групи ворогів Пригожина хоче зашкодити йому. «Еліти бояться його. Вони знають, що якщо у нього виникла спокуса конфліктувати з губернатором Санкт-Петербурга, він може почати битися і з ними», – пояснює Пірсью.
Зухвалість, з якою Пригожин критикує деяких представників влади чи цілі структури, розглядається як доказ того, що він має дозвіл Путіна робити заяви, з якими погоджується глава держави.
Але не бракує думок, що Пригожин фактично став четвертою владою. І ця роль йому дуже пасує.
«Лише Бог і Аллах можуть звільнити вас звідси. Крім того, що вас везуть у дерев’яних ящиках, а я можу взяти вас живими. Але я не завжди повертатиму вас живими», — владно гримів він у дворі однієї з каторжних колоній, звертаючись до ув’язнених із пропозицією про вступ до групи Вагнера.
Пригожин, хоч і невідомий масам за два десятиліття путінського правління і тільки сьогодні став відомий як «ефективний військовий менеджер», працював на різних посадах.
«Він завжди був готовий робити брудну роботу, він пропонував Кремлю послуги, і влада погоджувалася на ті, які вважали корисними», – пояснює Пірсью. Спочатку переважно у національному масштабі.
Незалежна редакція TheInsider назвала однією з таких послуг спробу дискредитації більшості ЗМІ в очах росіян. Платформи, створені Пригожиним, постійно представляли жителям РФ «докази» «продажності» преси та телебачення, підриваючи і так слабку, з радянського минулого, довіру росіян до ЗМІ.
Бізнесмен із Санкт-Петербурга також робив спроби зробити підконтрольним телеканал «Дощ», «Нову газету» і навіть платформу Google, тобто ЗМІ, які не підкоряються Кремлю.
“Кухар Путіна” вже багато років переслідує і незалежні російські ЗМІ. Коли він діє делікатно, то подає на них до суду за нібито наклеп, вимагаючи їх закриття чи високих збитків, наприклад, за публікацію відомостей, які через роки виявилися правдивими, як-от звіти про фінансування групи Вагнера.
Коли він не витончений, він вдається до крайніх рішень, на думку деяких експертів, як це мали з’ясувати троє загиблих у Центральноафриканській Республіці журналістів-розслідувачів Центру «Досьє Михайла Ходорковського», які розслідували діяльність групи Вагнера. Висновки поки що показують, що Пригожин пропонує найманські послуги не лише там, де це безпосередньо пов’язано з інтересами Кремля, а й в обмін на можливість експлуатації місцевих природних ресурсів.
Пригожина також називають засновником та спонсором «фабрики тролів» — організації, яка розповсюджує дезінформацію, кремлівську пропаганду та маніпулює суспільною думкою в Інтернеті. Не лише в країні, а й за кордоном. США вже давно турбуються з цього приводу, звинувачуючи Росію та самого Пригожина у спробі втручання в американські вибори. У листопаді «кухар Путіна» вперше визнав, що звинувачення є небезпідставними. З характерною зухвалістю та завуальованою загрозою він заявив «Російським новинам»: «Ми втручалися, втручаємося і будемо втручатися, обережно, ґрунтовно та з хірургічною точністю, бо знаємо, як це робити. Під час нашої «точкової операції» ми видалимо обидві нирки та печінку одночасно». Подібну тонкість він виявив і в листопаді, коли у відповідь на ухвалення Європарламентом резолюції про визнання Росії державою, яка спонсорує тероризм, він послав до Європарламенту криваву кувалду. Так само як вагнерівці скоюють вбивства в Сирії.
На його користь для Путіна говорить не тільки його працьовитість, вірність і готовність до самопожертви, а й відносно каламутне та похмуре петербурзьке минуле.
Амбітний чи ні, але немає сумнівів, що після вторгнення в Україну «кухар Путіна» став повноцінним актором на політичній сцені.
Багато в чому завдяки своїй «праці» та самовідданості, а не, як раніше, домовленостям.
«Він зумів проникнути до найближчого оточення президента, що примітно. Якби не війна, цього, напевно, не трапилося б», — зазначає Лілія Жаппарова.
Експерти дуже чітко формулюють побоювання щодо зростального значення Пригожина, який постійно досліджує межі свого впливу.
Однак вони заспокійливо зазначають, що в російській системі він має більше ворогів, ніж друзів. Путін бачить у ньому інструмент, а не наступника.
А росіяни? Пригожин намагається перетягнути на свій бік електорат покійного Володимира Жириновського і представити масам сильного «радикального патріота», і водночас просту людину, яка вийшла з народу. І в очах багатьох він дійсно стає справжнім «силачем», який може дозволити собі більше, ніж зневажені кримінальники. Свіжий приклад – суди. Нещодавно, коли Пригожин, абсолютно наплювавши не лише на регламент, а й на президента, “помилував” групу найманців-в’язнів, які відпрацювали контракт і повернулися з війни.
Катерина Шульман, одна із найвизначніших російських політологів, прогнозує: «Це небезпечне явище, яке загрожує будь-якій моделі влади, навіть тоталітарній. Ухвалення таких людей показує відрив від реальності. Такі люди часто бувають корисними для переворотів та короткочасного утримання влади. Але росіяни не підтримають Пригожина, бо вони самі не злочинці і не бандити. Буде попит на поліцейського, законника, який стоятиме над трупом бандита».
Ватикан, «L’OsservatoreRomano» – «Соледар – це купа уламків»
В українському місті, про захоплення якого заявляє Москва, а Київ заперечує, все ще залишається трохи понад 500 цивільних.
Італія: «La Stampa» –«Зеленський звинувачує “підлість в ЄС”»
Якщо Україні не вдасться дати відсіч Москві, цілі Росії ще більше розширяться та досягнуть наших друзів у «люблінському трикутнику»». Так резюмує ситуацію президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю польським ЗМІ.
«Il Fatto Quotidiano» – «Київ уже в НАТО». Рим як Париж: більше інтересів, ніж миру
Берлін: «Леопард? Ми думаємо про це»
Від Євросоюзу до НАТО. В київському уряді, здається, впевнені, що обидва приєднання будуть у своїй кишені. Закриття перших переговорів очікується менш ніж за два роки, заявив учора український міністр Денис Шмигаль. «З боку НАТО, однак, Україна зараз є “де-факто членом” і незабаром отримає зброю, таку як танки та винищувачі, яку Атлантичний альянс досі відмовлявся постачати через побоювання ескалації з Москвою», – сказав міністр оборони Зеленського Олексій Резніков в інтерв’ю BBC.
Австрія, «DerStandard» – «Допомога Україні»
Захід уже підтримав Україну понад 100 мільярдами євро, як країна повертатиме їх?
