🕯9:00 загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок російської агресії

Андрію Пігарєву було 45 років. Народився в Сумах. Тут навчався у школі номер 7, а згодом – у 16-му училищі. Далі – служба в армії та навчання на економічному факультеті СумДУ.

Все життя був підприємцем. Останні роки працював директором агрофірми «ЛСК-11». Займався обробітком земель на території Битицької сільради. Місце обрав невипадково, адже саме в цьому селі жили його батьки і тут минуло все дитинство.

Андрій дуже любив Битицю, проводив там багато часу по роботі, розповідає його сестра Тетяна. Тут же був і офіс його агрофірми.

«За життя брат багато допомагав місцевій сільській школі, чистив взимку дороги, аби був проїзд у снігопади. Та й взагалі, не відмовляв місцевим мешканцям, коли ті просили якусь допомогу», – розказує Тетяна.

Після повномасштабного вторгнення Андрій Пігарєв вивіз свою родину у безпечне місце, а сам повернувся в Битицю. Там допомагав продуктами для чоловіків із місцевої самооборони, організував приготування їжі для них, усіляко допомагав протистояти ворогові.

7 березня на будівлю, де був офіс агрофірми, росіяни скерували авіабомбу. Андрій був там – загинув на місці. Того дня у Битиці постраждали щонайменше 25 будинків мирних жителів.

У Андрія залишилися двоє неповнолітніх дітей та дружина.

Пам‘ятаємо🇺🇦