​​Льодяний дощ перетворив степ на болото. До найближчого асфальту понад 15 кілометрів. Навколо – уламки від градів і ракет, міни, розтяжки, ворожа техніка.

Подекуди на розмінування клаптика в 1м² саперам доводилось витрачати не менше ніж годину. Загалом вздовж траси лінії було знешкоджено понад 1000 вибухонебезпечних предметів. Але попри всі труднощі, треба було працювати. Люди чекали на світло.

Коли ЗСУ вибили ворога з Херсона, постало питання якомога швидше забезпечити мешканців звільнених територій надійним електропостачанням. Наша високовольтна лінія, завдяки якій можна було б заживити вдвічі більше споживачів, кілька місяців майже повністю співпадала з лінією фронту. Після звільнення, по всій 106 км її довжини не було живого місця. Фактично її треба було не ремонтувати, а будувати заново.

На фото видно один з найскладніших моментів – повна заміна металевої опори. Для цього була потрібна важка спецтехніка: бульдозери, крани, екскаватори. Вони в’язли в глиняній каші, але іншого вибору не було: навколо траси лінії електропередачі все було заміновано. Навіть до обірваного проводу, що лежав на землі, була прикріплена зведена протипіхотна міна. Трьом нашим бригадам доводилось йти слід в слід за саперами, а потім ще й працювати на вузенькій стежці розмінованої землі.

І так майже місяць. За цей час повністю замінили металеву та 7 залізобетонних опор, виправили ще 7, ліквідували 44 розриви проводів, відновили понад 200 конструктивних елементів устаткування.
«Найважче було працювати в суцільній багнюці. Дощ не припинявся ні на день. Хоча й психологічно було нелегко. Бої там були запеклі, тож бачили всяке», – згадує начальник однієї з бригад Ігор.

Попри всі труднощі, під Новий рік, лінію вдалося включити та дати людям світло.
Зараз звільнені території потерпають від обстрілів, споживачі періодично знеструмлюються через прильоти. А наша лінія зараз дозволяє у найшвидші терміни знову повертати людям світло.