🕯9:00 загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок російської агресії

Максиму Оксанчуку був 41 рік. Чоловік родом із Охтирки. Там же і навчався у 8-й школі.

Здобув спеціальність повара в училищі на Харківщині. А згодом – і вищу освіту в Харкінському державному університеті харчування і торгівлі.

Після навчання Максим повернувся до Охтирки. Працював адміністратором у місцевому ресторані.

В останні роки був помічником бурильника в «ОхтиркаНафтогаз».

У вільний від роботи час любив активний відпочинок: ходив з друзями збирати гриби, на риболовлю.

Наприкінці лютого у Максима якраз мала бути відпустка. Та після 24-го плани змінилися.

Починаючи з перших днів повномасштабного вторгнення росіяни нещадно бомбили Охтирку з повітря.
У місцевому дитсадочку «Сонечко» люди облаштували бомбосховище і ховалися під час авіанальотів.

25 лютого Максим разом із рідними теж прийшли у сховок. Чоловік вийшов на вулицю, аби занести в будівлю лавки, щоб розсадити людей.

І в цей момент почався обстріл. росіяни били із «Градів» і «Ураганів» по житловому масиву. Максим загинув на місці. Осколок пробив йому артерію на нозі, швидка не встигла приїхати. Того дня загинули 5-ро місцевих, серед них і семирічна Аліса Гланс та працівниця дитсадка Наталія Прокуда. Ще 15-ть – отримали поранення.

У Максима Оксанчука лишилися два сина і дружина.

Пам‘ятаємо🇺🇦