В усі часи люди завжди ревно берегли своє ім’я і намагалися зробити так, щоб воно жило якомога довше. Одні прославляли його великими справами, другі – висікали на скелях, треті – писали на свинцевих пластинках і кидали в море. Історія пам’ятає випадок, коли, бажаючи залишити своє ім’я в історії за будь-яку ціну, навіть за ціну злочину, один стародавній грек спалив прекрасний храм. Він навіки прославив й одночасно зганьбив своє ім’я – Герострат. Інші платять значні гроші письменникам, щоб ті присвячували їм свої книги, також присвоюють імена літакам, кораблям, парфумерним виробам. Ще інші пишуть книги та автобіографії, як, до прикладу, неодноразовий чемпіон світу з шахів Гарі Каспаров видав у Лондоні автобіографічну повість «Дитя перемін». Цей перелік може бути нескінченним. Коли людина досягає слави, вона прагне, щоб її ім’я красувалося на сторінках книг, газет, журналів.

Неймовірно цікавий випадок із власного дитинства розповідає Дейл Карнегі. Ще десятирічним хлопчиком він помітив, що багато людей цінують своє ім’я, – і в нього народилася блискуча ідея. Малий Дейл не мав змоги прогодувати пару кроликів, яких любив понад усе на світі. Тому він пообіцяв сусідським хлопцям назвати кролів іменами тих, хто буде носити гарненьким тваринкам конюшину та кульбабу. Чи виправдав себе план хлопчика? Так, авжеж! Кожний кролик отримав не лише ім’я, а й корм. Отже, ми підходимо до важливого відкриття: ім’я – це слово, яке для кожного з нас є найкращим, наймилішим, найсолодшим.

Розповім історію імені Володимира Довганюка, який походить із села Воскресінці, що на Коломийщині. Богопосвячене ім’я – Терентій. Коли юнакові виповнився 21 рік, він прийшов до Крехівського монастиря. Це було 15 травня 1991 року. Йому дуже хотілося віддячитися Святій Терені від Дитятка Ісус, яка заохотила його до Богопосвяченого життя, тому прийняв нове ім’я Терентій.

А все починалося ось із чого. Володимир любив багато читати, що підтверджує статистика місцевої шкільної бібліотеки села Воскресінці. Одного дня, коли вдома вже не залишилося непрочитаних книг, пішов у кімнату до брата Василя Довганюка, який сьогодні є військовим капеланом. Шукав там книги. І знайшов у тумбочці книжку «Свята Тереня від Дитятка Ісус. Автобіографічні рукописи. Автор: Св. Тереня від Дитяти Ісус». Ця книга дуже зацікавила Володимира, та ще й з такою дивною назвою, адже юнак тоді ще нічого не знав про цю святу… Він взяв її почитати. Перші сторінки були не дуже цікавими, але що далі заглиблювався, то сильніше хотів дізнатися її закінчення. За кілька днів з великою радістю прочитав цих сто сторінок книги, яка, до речі, вийшла в Парижі (Франція) у 1960 році українською мовою. І вже після її прочитання Володимир задумався над Богопосвяченим життям.

Загалом у дитинстві Володимир не любив світських забав і галасливих компаній, натомість любив читати про життя святих. Коли був малим, брат Василь та батьки, Іван і Марія, які сьогодні вже у вічності, багато читали про життя святих. Вони також прищеплювали любов до духовности. Брат навчався в підпільній семінарії в о. Михаїла Косила, а мамин тато – Микола Гуцуляк, батько одинадцятьох дітей, з яких мама Марія була шостою або сьомою, сидів у сталінській тюрмі, бо дідусь був ревним патріотом своєї рідної української землі. Виростаючи в патріотичній і духовній сім’ї, малий Володимир думав про те, як би своє життя посвятити Богові й Україні… Учителі казали мамі: «Ваш Володя не такий, як усі…».

Якось паломники з міста Коломиї, а з ними Володимир з мамою, поїхали до Гошівського монастиря, де вже здійснював служіння Роман – тепер о. Рафаїл Стефурак, ЧСВВ, родом із Сопова, що біля Коломиї. Молився Володимир перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці в церкві й роздумував над своїм покликанням, адже був ще на роздоріжжі… Додому Володимир повертався під враженням поїздки до Гошева. Це був 1990 рік. Після закінчення Коломийського СПТУ-14, від 1988 до 1991 року Володимир працював на Коломийському плодоконсервному заводі.

Одного дня всі зібралися в рідній оселі батьків: мама Марія, тато Іван, брат Василь. Двадцятиоднорічний Володимир поділився з рідними своїми намірами. Рідні відповіли: «Володю, ти вже дорослий, тому сам вибирай свою дорогу в житті…». Володимир подав заяву на розрахунок.

Настав вівторок, 14 травня 1991 року. Нічним потягом з Коломиї Володимир з мамою виїхав до Львова. Але перед тим юнак зайшов по благословення та на пораду до підпільного владики Української Греко-Католицької Церкви, ісповідника віри Софронія Дмитерка, ЧСВВ, який неодноразово служив Служби Божі, уділяв святі Тайни в оселі Довганюків. Владика дав благословення і написав коротку характеристику, зазначивши, що Володимир захоплюється фотографуванням і колекціонуванням поштових марок, а ще любить читати. У середу зранку, 15 травня 1991 року, Володимир і мама потягом дісталися Львова, далі – рейсовим автобусом до Крехівського монастиря. Було вже по обіді. Там їх радо зустрів покійний сьогодні о. Ігнатій Янтух, ЧСВВ. Монахи дали прибулим пообідати, після чого мама Марія одразу повернулася нічним поїздом до Коломиї. Володимир залишився в монастирі. Дочекався ігумена і магістра новиків о. Теодозія Янківа, ЧСВВ, який зустрів його з теплом та батьківською любов’ю. Так брат Володимир розпочав своє служіння в монастирі святого Миколая в Крехові…

Десь після річної кандидатури, перед облечинами, під час нічних чергувань по території монастиря разом із братом Михайлом (сьогодні отець диякон Херувим, ЧСВВ) переглядали імена в книзі життя святих. Тоді й з’явилося бажання взяти ім’я Терентій, щоб у такий спосіб віддячитися святій Терені за поштовх до Богопосвяченого життя. В одній із духовних розмов перед облечинами брат Володимир Довганюк розповів отцеві Теодозію про своє бажання. Отець магістр новиків радо підтримав Володимира і сказав, що наразі такого імені ніхто з ченців ще не має.. У кінці розмови отець магістр запитав Володимира: «А якого, брате, ти хотів би святкувати Терентія: того, що на весну, чи того, що восени? Адже в Молитвослові є два мученики Терентії». Володимир щиро признався, що хоче мати двох покровителів. Отець Теодозій засміявся і промовив: «Треба вибрати одного якогось». На що кандидат Володимир Довганюк сказав: «Тоді обираю того, що навесні, коли все пробуджується до нового життя після зимового сну». Отець магістр Теодозій Янків, ЧСВВ, з радістю і розумінням схвалив прохання кандидата з Воскресінців і занотував у своєму записнику.

У часі облечин, які відбулися 16 травня 1992 року в храмі Пресвятого Серця Христового в місті Жовкві було дуже зворушливо чути довгоочікувані слова: «Облекається брат Володимир Довганюк новим монашим ім’ям Терентій…». Це була велика подяка за поштовх до Богопосвяченого життя Володимира, а тепер отця Терентія Довганюка, прекрасній святій, покровительці священників Терені від Дитятка Ісус.

Відбувши однорічний новіцят (1992–1993 рр.) у Крехівському монастирі, брат Терентій Володимир із благословення тодішнього Протоігумена в Україні отця Василя Мендруня, ЧСВВ, і за порадою отця магістра новиків та ігумена Крехівського монастиря о.Теодозія Янківа, ЧСВВ, поїхав з багатьма студентами до Варшави (Польща) навчатися на Папському Відділі Теології, де протягом 1993–1999 років вчився в секції Святого Яна Хрестителя. На четвертому курсі брат Терентій зібрав матеріали й почав писати магістерську працю в Януша Стройного – професора, доктора догматичної теології та викладача семінарії у Варшаві. У розмові з отцем професором брат Терентій розповів історію свого імені та, отримавши від нього схвалення, вирішив знову віддячитися Святій Терені за великий дар – заохоту до Богопосвяченого життя. Тоді обрав тему «Теологічні аспекти молитви в житті святої Терези з Лізіє на основі її листів» (писав, звісно, польською мовою, адже всі виклади в Польщі були польською). Навесні 1999 року брат Терентій захистив працю й, отримавши диплом магістра, повернувся в Україну. Це знову була велика радість й одночасно щира подяка святій Терені від Дитятка Ісус за прекрасний дар Богопосвяченого життя.

12 липня 1999 року після священничих свячень у храмі святого Онуфрія у Львові, уже як священник, о. Терентій Довганюк, ЧСВВ, розпочав своє служіння Чинові, Церкві та Україні в Жовківському монастирі Різдва Христового, а від 2002 року тодішній протоігумен о. Йосиф Будай, ЧСВВ, призначив його настоятелем монастиря святого священномученика Йосафата Кунцевича в місті Володимирі-Волинському. 10 листопада 2022 року, вітаючи після Служби Божої отця Терентія з іменинами, парафіяни сказали: «А тепер, отче, привітайте пані Неонілу». Отець Терентій здивувався, адже ще не знав, що є парафіянка з таким ім’ям, і привітав пані Неонілу з іменинами. Так о. Терентій Довганюк, ЧСВВ, у Володимирі-Волинському протягом десяти років (від 2002 до 2012 року) святкував восени свої іменини разом з пані Неонілою, хоча парафіянам вже розповідав цікаву історію свого імені.

2012 року тодішній протоігумен о. Пантелеймон Саламаха, ЧСВВ, призначив отця Терентія координатором Апостольства Молитви. Одночасно його знову перевели до Жовківського монастиря. Тепер отець Терентій Володимир Довганюк, ЧСВВ, трудиться на ниві Господній у Жовківському монастирі для Бога, свого Чину та для народу. Він також є місцевим провідником Апостольства Молитви (головним координатором тепер є о. Корнилій Яремак, ЧСВВ) і приймає вітання, складаючи подяку за все Богові, особливо святій Терені за те, що свого часу випросила в Бога цей прекрасний дар покликання до монашого життя, про яке мріяв ще з дитинства в батьківському домі, який служив духовною семінарією і першою школою виховання та молитви, коли УГКЦ була в підпіллі.

О. Терентій, ЧСВВ, неодноразово розповідав історію свого монашого імені, яке офіційно з новіціату святкується навесні, 23 квітня. Але часто іменини навесні губляться через Страсний тиждень або Світлий. Тому отець Терентій завжди радо приймає вітання від людей чи своїх співбратів по Чину, які вітають його восени, щоб нікого не засмучувати та не пояснювати, коли офіційно в нього іменини. Ось така коротка історія іменин одного василіянського простого монаха з Коломийщини.

Цікаво, як би склалося дальше життя простого юнака Володимира Довганюка з Воскресінців, що біля Коломиї, вихованця підпільного духовенства, якби йому не потрапила на очі книга святої Терені від Дитятка Ісус «Автобіографічні рукописи» з родинної бібліотечки.

Сьогодні отець Терентій щиро вдячний Богові і Пресвятій Богородиці за добре виховання від своїх батьків Івана і Марії, які вже в іншому, щасливому світі, а також рідному братові Василю – капелану і волонтерові, який служить Богу і своєму рідному народові. По-особливому вдячний святій Терені за теперішній стан, в якому перебуває, за стан монашого і священничого служіння – служіння Богові, Церкві й Україні.

Пані Галина

Джерело