НАСПРАВДІ, причиною ядерного гніву Z-патріотів стало те, що влада Японії повернула термін «незаконна окупація» щодо своєї частини Курильських островів. Вперше з 2018 року відповідне формулювання з’явилося в тексті підсумкової заяви учасників «Загальнонаціонального мітингу за повернення Північних територій», який і відбувся 7 лютого у Токіо. За участі прем’єр-міністра Фуміо Кісіди, глави МЗС та інших урядовців.

Зазначимо, під час каденції нещодавно вбитого прем’єра Сіндзо Абе японська влада не вживала термін «незаконна окупація» в офіційних документах.

У березні 2022 року в щорічній доповіді про зовнішню політику «Синя книга з дипломатії» японський уряд також назвав Курильські острови територіями, що «незаконно окуповані Росією». До речі, восени Верховна Рада України також визнала їх такими.

Нагадаємо, після початку  повномасштабного вторгнення в Україну, Японія запровадила санкції щодо Путіна, вищих посадових осіб РФ та їх родичів, банків та підприємств, а також позбавила Росію статусу найбільшого сприяння торгівлі. Водночас Токіо оголосив, що надаватиме допомогу Україні, а прем’єр-міністр Кісіда назвав дії Росії «нерозумними та абсолютно неприйнятними».

А напередодні офіційний Токіо повідомив про приєднання до «стелі цін» на російські нафтопродукти – у розмірі 100 і 45 доларів за барель (залежно від категорії). Тепер Росія фактично втратила цей ринок. Японці купуватимуть індійську та китайську нафтопереробку, яку ті виготовляють із надзвичайно дешевої російської нафти (про що з великим натхненням і говорив Сєчин).

Але таким чином, прибуток залишиться в Японії, Індії та Китаї, а бюджетні дірки (які, повторимо, востаннє спостерігалися напередодні дефолту 1998 року) – у Росії. Ось для цього «стелю» і запроваджували. 

«Ми ще не розпочинали»: очікування та реальність

Поки японці мітингували в Токіо біля посольства РФ, міністр оборони Шойгу вчергове «мітингував» (як сказано в офіційному повідомленні МО РФ – «на тематичній селекторній нараді») щодо України.

Звичайно, він вже знав, що Німеччина цього ж дня ухвалила офіційне рішення про направлення 178 танків Leopard до України.

Тому Шойгу відповів «потужним залпом», в якому: а) навів фейкову статистику січневих втрат Сил оборони України на Донбасі; б) заявив, що «США та їхні союзники відкрито закликають Україну захоплювати території Росії»; в) звинуватив владу України у «варварській сутності» – через небажання Києва «припинити вогонь на час православного Різдва»; г) пообіцяв, що «Росія продовжить забезпечувати безпеку громадян нових (тобто окупованих) регіонів та захист мешканців України від «геноциду київського режиму»; д) пригрозив «непередбачуваним рівнем ескалації» через постачання танків Україні.

Погроза «непередбачуваним рівнем ескалації» дуже нагадує тезу Путіна про те, що «ми ще нічого не починали».

Отже, є нагода подивитись та згадати: чим і як Росія обіцяла відповісти на різноманітні перетини «червоних ліній», і що з цього вийшло НАСПРАВДІ. 

Очікування: 2015 рік, на Красній площі урочисто представлено найновіший танк Т-14 «Армата». Коментатор параду тоді заявив: «Невдовзі він стане основним бойовим танком ЗС РФ».

Реальність: ЗСУ регулярно не тільки підбивають російський танковий мотлох, а й трофеять його. До того ж у такій кількості, що Росії довелося повертати у стрій Т-6 – танки, які було знято з озброєння ще у 2011 році. «Армат» в Україні досі ніхто не побачив.

Очікування: Росія розробила винищувач 5-го покоління Су-57, який «не має аналогів у світі». Його перший політ відбувся ще у січні 2010 року.

Реальність: в Україні регулярно збивають чомусь радянські штурмовики Су-25, розроблені понад 40 років тому. То де ж поділися винищувачі «5-го покоління»?

Очікування: розроблено лазерний комплекс «Пересвєт» «за новими фізичними принципами», який нібито може збивати все, що летить. Його анонсував Путін ще в березні 2018 року. (Навіть, назву комплексу обирали всеросійським голосуванням).

Реальність: На даху МО РФ у Москві замість «Пересвєту» чомусь встановлюють системи ППО «Панцирь» на колісному шасі.

Очікування: коли ж Росія щось запропонує щось, крім поставок «гарматного м’яса» та погроз влаштувати «нову Хіросіму»?

Реальність: Мобілізовані з батьківщини Шойгу – Туви – скаржаться на побиття бойовиками «народної міліції ДНР» на Донбасі. Справа дійшла настільки далеко, що цілий губернатор Туви Владислав Ховалиг заявив, що направив на Донбас своїх представників і готує звернення до МО РФ з проханням розібратися в цьому інциденті. Про це навіть вийшов сюжет на федеральному телеканалі «Росія Тува». 

Очікування: начальник Генштабу ЗС РФ Герасимов взяв ситуацію під свій контроль і наводить порядок.

Реальність: він так само не контролює донецькі ресторани, як і стан свого «війська». Тому саме російські губернатори відправляють на Донбас делегатів, щоб ті на місці розбиралися з проблемами чмобіків, яких Шойгу мобілізував для Герасимова.

Очікування: «чмобіки», які вижили під час «бойового хрещення» українським вогнем, мали б воювати далі або, принаймні, передавати свій досвід виживання наступним партіям «гарматного м’яса».

Реальність: підрозділ мобілізованих із Самарської області, який потрапив під обстріл у Макіївці (через, нагадаємо, «високу стільникову активність», за версією МО РФ), нікому не потрібний. Тим, хто вижив, довелося дві доби «виживати де і як доведеться, бо командування не могло зібрати та вивезти особовий склад у безпечне місце».

Лише 5 лютого мобілізованих відправили до наметового табору, де, за їх словами, на них «ніхто не чекав». Тоді ж командування вирішило розформувати підрозділ. Цілком вірогідно для того, щоб менше обговорювали те, що сталося в Макіївці. Але все даремно. «Сарафанне радіо» в Росії працює значно ефективніше за конашенківське.

Лавров визнав провину «Вагнера» в воєнних злочинах

І наостанок про Лаврова, який після ознайомлення з репараційним досвідом в Іраку, 7 лютого опинився в Малі, де йому подарували меч туарега. З огляду на те, в скільки обійшовся Росії бюст Гагаріна в Конго, можна приблизно зрозуміти й ціну меча.

Проте, візит до Малі запам’ятається іншим. На заклики експертів ООН провести розслідування порушень прав людини в Малі та їхню, у зв’язку з цим, стурбованість діяльністю ПВК «Вагнер», Лавров відповів просто: «ООН не має повноважень розслідувати воєнні злочини, хоч би хто їх не вчиняв».

НАСПРАВДІ, таким чином він, по-перше, фактично визнав, що ПВК «Вагнер» винна у воєнних злочинах.

По-друге, якщо вже очільник МЗС каже про повноваження, то Москва все ж таки розглядає можливість міжнародного розслідування щодо «Вагнера» та взагалі Росії.

По-третє, Лавров вочевидь був не готовий до питання про «Вагнер» саме в Африці, хоч цей континент (через відсутність інших напрямків) він останнім часом відвідує регулярно. 

Тому, крім двох африканських несподіванок, про які нещодавно казав голова МЗС України Дмитро Кулеба, Лавров отримав і третю. Далі їх буде ще більше. І не тільки в Африці.

На відміну від Росії, яка «ще не починала», у світі вже давно почали займатися проблемами, які вона створює. Починаючи з гарячої точки під назвою Україна і завершуючи, наприклад, банками у тихій Швейцарії, де зберігають свої гроші персони, яких Лавров наразі називає своїми «африканськими друзями». Про це знають і «друзі», і Захід з його санкціями (в тому числі й вторинними), і МЗС РФ.

Наразі у Лаврова, Сєчина і Шойгу немає вибору, ніж продовжувати хоч якось розгойдувати «путінський потяг» і створювати видимість, що він кудись їде. Хоча, насправді, цей потяг вже давно застряг в глухому куті.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело