8 лютого 2023 Міжнародна спільна слідча група (JIT), яка проводила розслідування катастрофи рейсу МН17 опублікувала результати свого розслідування, про це ми повідомляли в день виходу звіту на своєму телеграм-каналі.

Журналіст міжнародної спільноти InformNapalm Андрій Лучков зробив скорочений огляд цього звіту українською мовою. З оригіналом звіту англійською мовою ви можете ознайомитись за посиланням.

Скорочений огляд зберігає лексику та термінологію JIT, яка може відрізнятись від загальноприйнятих в українських джерелах поняттях щодо терористичних бандформувань “ЛНР” та “ДНР”, що знаходяться у прямому підпорядкуванні Російської Федерації. Але результати розслідування можуть бути цікаві з точки зору міжнародного права та притягнення в подальшому до відповідальності високопосадовців РФ.

По тексту ми вставили посилання на ключових осіб чи події, про які йшлося в архівних OSINT-дослідженнях InformNapalm та інших недержавних організацій, щоб читачам було легше знайти підтвердження кожної тези, викладеної в рішенні суду.

Рішення Окружного суду Гааги

У своєму рішенні від 17 листопада 2022 року суд встановив різні факти на основі розслідування  та кримінального провадження. Ці факти є важливими для тлумачення додаткових висновків JIT.

Окружний суд встановив, що з середини травня 2014 року російська влада була настільки широко залучена в конфлікт з “ДНР” на сході України, що Російська Федерація здійснювала загальний контроль над “ДНР”.

У зв’язку з цим суд посилається на той факт, що кілька лідерів “ДНР” мали тісні зв’язки і підтримували контакти з особами в російській розвідці, з представниками російських спецслужб, Адміністрації Президента РФ та радниками Кремля. Більше того, різні лідери “ДНР” самі були росіянами і мали російське військове минуле.

Суд також встановив, що в ході контактів з високопосадовцями в Російській Федерації лідери “ДНР” часто просили допомогу, в тому числі військову техніку, і що така допомога надавалася. За твердженням суду, існують “численні свідчення” того, що Російська Федерація взяла на себе координуючу роль і давала вказівки “ДНР”.

Нарешті, суд  посилається на докази взаємно скоординованих військових дій з боку “ДНР” та Російської Федерації. У зв’язку з цим суд  посилається  на повідомлення різних організацій про регулярний перетин кордону російськими військовослужбовцями, а також про транскордонні напади і перехоплені телефонні розмови членів “ДНР”, в тому числі Дубинського і Пулатова, про російські артилерійські снаряди і про російські обстріли.

Декілька лідерів “ДНР” на той час були громадянами Росії, а деякі з них також мали досвід служби в російських збройних силах.

Наприклад, обвинувачений Гіркін, на той час “міністр оборони ДНР”, є громадянином Росії, служив у ФСБ та брав участь у війнах у Чечні, Придністров’ї та Боснії.

Його заступник у “ДНР” та “начальник розвідки в “ДНР”, обвинувачений Дубинський, також є громадянином Росії, має досвід роботи в російській військовій розвідці (ГРУ), а також брав участь у війні в Афганістані, Північній Осетії та Чечні.

У кількох свідченнях свідків згадуються програми військової підготовки бойовиків “ДНР”, які проходили в Російській Федерації. Це часто включало тренування в Ростові (знову ж таки, російському місті). Перехоплені розмови також містять згадки про тренувальні програми та тренувальний табір…

…Одна з розмов людини, яка на той час була міністром оборони “ЛНР”, з якою співпрацювала “ДНР”, чітко вказує на роль російського ГРУ в цьому процесі. У цій розмові 15 липня 2014 року “міністру” розповіли про навчальну програму, яку проходили десять осіб, на що “міністр” відповів, що це має відбуватися через ГРУ.

А свідок М58, про якого йтиметься далі, заявив, що його відвезли до ФСБ, а потім до табору в Ростові, Росія, де він пройшов підготовку. Після цього його відвезли на Донбас.

Координація та інструкції

Особливе значення для питання про те, чи існував загальний контроль РФ (незалежно від походження членів “ДНР” та підтримки “ДНР” Російською Федерацією) – є питання про те, чи Російська Федерація взяла на себе координуючу роль і чи надавала вказівки “ДНР”. Суд вважає, що матеріали справи містять численні докази цього.

Як зазначалося раніше, багато перехоплених розмов містять звіти Москві або людям, які працюють на Москву, щодо ситуації на місцях, зокрема, про невдачі та успіхи.

Низка перехоплених розмов також свідчать про планування з боку влади Російської Федерації. Наприклад, у розмові, перехопленій 3 липня 2014 року, Сурков повідомив Бородаю, що Антюфеєв (який незабаром після цього став “віце-прем’єр-міністром з питань державної безпеки ДНР”) їде до Бородая і що “вони” виїжджають на південь у суботу, щоб бути готовими до бойових дій. Пізніше, 11 липня 2014 року Сурков повідомив Бородаю, що він говорив з тими, хто відповідає за “всю цю військову історію” і що вони дали зрозуміти, що готуються і збираються прискорити все.

Крім того, 10 липня 2014 року один з лідерів “ДНР” зателефонував і повідомив, що отримав наказ з Москви сформувати перший козачий полк “Новоросії”. У перехоплених розмовах також згадується роль Москви в конкретних операціях.

У розмові про Слов’янськ, перехопленій 4 липня 2014 року, командир “ДНР” каже, що був зв’язок з Москвою, але Москва не хоче, щоб Слов’янськ здавався. Міністр оборони “ДНР” , обвинувачений Гіркін, заявив в інтерв’ю, даному в липні 2014 року, що цей наказ не був виконаний, оскільки не було надано конкретної підтримки.

У телефонній розмові 18 липня 2014 року двоє членів “ДНР” обговорювали оточення української бригади.

У подібному ключі, серія телефонних дзвінків між Бородаєм і російським номером, здійснена 21 липня 2014 року, заслуговує на увагу.

Бородай хотів поговорити з начальником, але начальника не було на місці. Дедалі наполегливіше Бородай запитував, чи може начальник передзвонити йому тому що йому потрібна була порада та інструкції щодо того, як поводитися з певними аспектами катастрофи МН17, таких як рефрижератори і чорна скринька.

Бородай також хотів би отримати тези для прес-конференції. Бородай зазначив, що він припускає, що “наші сусіди” захочуть щось сказати з цього приводу. На думку суду, той факт, що Бородай говорив про “наших  сусідів” і запитував про “начальника”, хоча сам був найвищою посадовою особою в “ДНР”, підтверджує, що “начальник”, про якого він говорив, був представником влади Російської Федерації.

Пряма участь Російської Федерації

У звітах і повідомленнях різних організацій згадуються обстріли та артилерійський вогонь на території України, які, як стверджується, здійснювались з території Російської Федерації. Починаючи з першої половини липня 2014 року, російські військові регулярно перетинали кордон і здійснювали транскордонні напади.

Одне з розслідувань, проведене International Partnership for Human Rights вказує на те, що на початку липня 2014 року відбувся артилерійський обстріл українського табору поблизу кордону з Російською Федерацією, а в офіційному повідомленні від 16 листопада 2016 року Служба військової розвідки і безпеки Нідерландів заявляє, що в період з 11 липня 2014  по 17 липня 2014, реактивні артилерійські підрозділи, розташовані на українській території поблизу російського кордону, вели вогонь по невідомих цілях в Україні. Згідно з повідомленням, виявлені сліди транспортних засобів і сліди обстрілу свідчать про те, що артилерійські установки в’їхали в Україну з території Росії. Свідки також надали свідчення про російську техніку, укомплектовану російськими військовослужбовцями, яка перетнула кордон, відстріляла боєкомплект, а потім повернулася назад. Перехоплені розмови також підтверджують, що такі удари мали місце.

Наприклад, у розмові двох членів ДНР, перехопленій 12 липня 2014 року, співрозмовники згадують, що Росія нарешті почала відкривати вогонь по українським збройним силам. В іншій розмові, перехопленій 16 липня 2014 року, двоє членів “ДНР”, а саме обвинувачені Дубинський і Пулатов – обговорюють проблеми, які виникли у них через те, що вони потрапили під обстріл. Пулатов зазначив, що Росія може припинити вогонь, на що Дубинський відповів, що він позначив позиції на карті, яка буде надіслана до Москви. У розмові 17 липня 2014 року обвинувачений Дубинський сказав, що Росія мала намір обстрілювати їхні позиції зі свого боку. Ці розмови є лише кількома прикладами з низки подібних перехоплених розмов у матеріалах справи. Все це вказує не лише на певну форму
прямої участі, але й, що більш важливо, на скоординовану військову діяльність з боку «ДНР» та Російської Федерації.

На сьогоднішній день російська влада заперечує будь-яку причетність до конфлікту на сході України під час періоду, про який йде мова (2014-2021 роки).

Однак, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що матеріали справи, безумовно свідчать про те, що фінансування, люди, навчання, зброя та товари були надані “ДНР” Російською Федерацією.

Крім того, не пізніше середини травня 2014 року Російська Федерація мала вирішальний вплив на призначення на керівні посади у “ДНР”, зокрема на посади “прем’єр-міністра” та “міністра оборони”. Це дало російській владі значний вплив на керівництво “ДНР”. Про те, що Російська Федерація справді мала вплив, свідчить те, що російська влада брала участь, іноді безпосередньо, у координації та здійсненні військових дій ще до катастрофи рейсу MH17.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що Російська Федерація здійснювала загальний контроль над “ДНР” з середини травня 2014 року та як мінімум до катастрофи рейсу MH17. Це означає, що збройний конфлікт, який був неміжнародним з географічної точки зору, був інтернаціоналізований і, отже, був міжнародним збройним конфліктом.

Таким чином, суд вважає, що 17 липня 2014 року міжнародний збройний конфлікт між Україною та “ДНР” відбувався на території України, і що “ДНР” перебувала під повним контролем Російською Федерацією.

Російське походження ЗРК “Бук”

Суд також встановив, що ЗРК “Бук-Телар”, який був використаний для збиття рейсу MH17, походить з Російської Федерації. Зброя була перевезена бойовиками “ДНР” в ніч з 16 на 17 липня 2014 року, а після того, як MH17 був збитий, його швидко вивезли назад до Російської Федерації. Вранці 18 липня 2014 року ЗРК “Бук-Телар” був переданий і вивезений до Російської Федерації на українсько-російському кордоні біля селища Північне.

ЗРК “Бук-Телар” з екіпажем

Суд встановив не тільки те, що ЗРК “Бук-Телар” прибув з Російської Федерації, але й те, що його супроводжував повний екіпаж. Ще 8 червня 2014 року Гіркін доповів самопроголошеному прем’єр-міністру Криму Сергію Аксьонову, що “ДНР” потребує засобів протиповітряної оборони – зброї з більшим радіусом дії, ніж ПЗРК, а також підготовлених екіпажів для управління нею. 16 липня 2014 року, коли ситуація для «ДНР» ставала загрозливою, запитувана зброя була надана.

У своєму рішенні Окружний суд також посилається на ширшу відповідальність за використання ЗРК “Бук” і збиття рейсу MH17.

У зв’язку з цим суд встановив, що використання ЗРК “Бук” вимагає добре навченого екіпажу і належної підготовки, а також те, що запуск ракети “Бук” має відбуватися за певною процедурою. Це означає, що ракета “Бук” не може бути випущена випадково або за примхою. Крім того, згідно з рішенням суду, збиття літака, що летить на великій висоті, неминуче призведе до загибелі всіх, хто перебував на борту.

На думку суду, екіпаж (ЗРК “Бук”) не мав жодних підстав для того, щоб збивати літаки або інші літальні апарати на сході України. Оскільки застосування ЗРК “Бук” у цьому випадку не мало на меті стримування, а мало на меті фактично збивати літаки, з усіма наслідками, що випливають з цього. Суд дійшов висновку, що екіпаж ЗРК “Бук” і будь-хто, хто сприяв розгортанню цієї зброї, навмисно (і з умислом) спричинили катастрофу літака і загибель усіх, хто перебував на борту.

У зв’язку з цим суд постановив, що дії екіпажу під час стрільби ракетою “Бук” по MH17 не можуть бути встановлені, так само як і особа, яка віддала наказ про відкриття вогню.

Крім того, неможливо встановити, чи була ракета навмисно випущена по цивільному літак, або ж ракета була запущена з переконанням, що MH17 був військовим літаком. Суд вважає абсолютно неправдоподібним, що було прийнято навмисне рішення збити цивільний літак, імовірно, що MH17 був збитий помилково.

Суд встановив, що ракета “Бук” була випущена з фермерського поля поблизу Первомайського і що ця територія на той час перебувала під контролем “ДНР”. ЗРК “Бук” був задіяний “ДНР” проти Збройних сил України з ціллю збивати українські військові літаки.

Заперечення та перешкоджання з боку Російської Федерації

Всупереч встановленим фактам, російська влада досі заперечує свою причетність до конфлікту на сході України в 2014 році. Вони також заперечують будь-яку причетність до збиття рейсу MH17. У своєму рішенні Окружний суд встановив, що російська влада неодноразово надавала сфальсифіковані докази на підтримку цього заперечення.

Влада Російської Федерації, з якою пов’язана компанія “Алмаз-Антей”, як встановив суд вище, заперечували свою причетність до конфлікту на сході України. Крім того влада РФ заперечувала будь-яку причетність до катастрофи MH17.

У контексті цього заперечення влада Російської Федерації неодноразово надавала докази, які мали на меті показати, що саме українська влада України, а не влада Російської Федерації, несе відповідальність за катастрофу MH17.

Однак у кількох випадках ці так звані “докази” виявилися сфальсифікованими або були з очевидними слідами маніпуляцій. Така позиція російської влади також негативно вплинула на розслідування щодо екіпажу, їхніх старших офіцерів та осіб, відповідальних за постачання ЗРК “Бук” до “ДНР”. Було неможливо провести будь-які слідчі дії в Російській Федерації, а питання про причетність Росії, поставлені в контексті запиту про правову допомогу, залишились без відповіді.

Висновок

Таким чином, Окружний суд встановив, що:

• російська влада мала далекосяжну участь у конфлікті на територіі України з середини травня 2014;
• ЗРК “Бук”, який був використаний для збиття рейсу MH17, прибув з Російської Федерації у супроводі екіпажу;
• кожен, хто сприяв розгортанню ЗРК “Бук”, несе відповідальність за
  збиття рейсу MH17;
• конкретні дії екіпажу під час стрільби ракетою “Бук”, а також особистість персони, яка віддала наказ про відкриття вогню- невідомі.
• Абсолютно неправдоподібно, що було прийнято навмисне рішення збити цивільний літак і ймовірно МН17 був збитий помилково;
• всупереч встановленим фактам, російська влада досі заперечує будь-яку
  причетність до конфлікту на сході України і неодноразово надавала фальсифіковані докази.
• Ці факти, встановлені судом, мають значення для інтерпретації результатів розслідування.

В ході розслідування було ідентифіковано 42 військовослужбовці 53-ї бригади ЗС РФ, які перебували в прикордонному регіоні під час збиття літака рейсу MH17 і які, з огляду на їхні звання і посади, могли бути здатні керувати зенітно-ракетним комплексом ЗРК “Бук”. Розслідування надало докази, які вказують на причетність трьох конкретних офіцерів до збиття рейсу MH17. Двоє з них згадуються як члени екіпажу з 2-го батальйону, третя особа – як супроводжуючий з 3-го батальйону.
Екіпаж не може бути ідентифікований однозначно і без сумнівів на основі поточних
результатів розслідування. Крім того, результати не виключають можливості того, що до складу екіпажу входили інші військовослужбовці крім трьох названих офіцерів.

Поставка ЗРК “Бук”

У своєму рішенні Окружний суд постановив, що станом на другу половину травня 2014 року російська влада була глибоко залучена в конфлікт у “ДНР“, під час якого був розгорнутий ЗРК “Бук” і збитий рейс MH17. У зв’язку з цим суд послався на тісні зв’язки між лідерами “ДНР” і особами в Адміністрації президента Росії, радниками Кремля та представниками російських розвідувальних служб.

Співробітники цих російських державних органів, відповідальні за постачання ЗРК “Бук” до “ДНР”, також є фігурантами у розслідуванні JIT. Надання ЗРК “Бук” є окремим питанням від його фактичного використання (як встановлено судом) Гіркіним, Дубинським і Харченком.

Висновки слідства щодо інших осіб, які можуть нести спільну відповідальність за це розгортання, обговорюється в наступному розділі.

Основним джерелом інформації для розслідування доставки ЗРК “Бук” є телекомунікаційні дані, в тому числі перехоплені телефонні розмови, які раніше були долучені до матеріалів справи. У своєму рішенні суд пояснив, як він дійшов висновку, що ці перехоплені розмови були автентичними. Ті самі аргументи застосовуються до перехоплених розмов, які не були долучені до матеріалів справи і вперше згадуються в цьому звіті.

Для зручності читання висновки слідства розглянуті в хронологічному порядку: від
прибуття росіян Гіркіна і Бородая на схід України навесні 2014 року до обговорення
всередині Російської Федерації про постачання зброї в “ДНР” і транспортування “Бука” до російсько-українського кордону наприкінці червня 2014 року.

Згідно з висновками вищезгаданого розслідування, у червні 2014 року Сурков і Аксьонов працювали над тим, щоб допомогти сепаратистам на сході України отримати важкі зенітні системи. Відповідне прохання з цього приводу було подано міністру Шойгу і президенту Путіну. Прохання було задоволено.

Позиція Путіна

У вищезгаданих перехоплених розмовах, датованих початком червня 2014 року, учасники заявляли, що рішення про надання більш масштабної військової підтримки “ДНР” і “ЛНР” було прийнято безпосередньо Путіним.

Крім того, була виявлена конкретна інформація про те, що Путіну було передано прохання надати сепаратистам більш важкі зенітні системи.

Інші джерела також вказують на особисту участь російського президента в конфлікті на сході України, переважно в кулуарній якості.

Наприклад, хоча 24 червня 2014 року Путін публічно звернувся до Ради Російської Федерації з проханням скасувати постанову, яка надала йому повноваження здійснювати військову інтервенцію в Україну , для “ДНР” залишалося очевидним, що російський президент все ще був залучений до конфлікту. У розмові, яка відбулася наступного дня, 25 червня 2014 року (23:20:46), один з бойовиків запитав Бородая, чи правда, що “дядя Вова” відмовляється допомагати: він бачив це в новинах. Бородай відповів, що це неправда, і що це звичайні “дипломатичні маневри”. Бородай потім сказав іншій стороні: “Ти тут не просто так, і я тут не просто так”. “Вова” — це зменшувальне від “Володимир”, імені Путіна.
Крім того, є ознаки того, що Путін хотів, щоб його детально поінформували про перебіг конфлікту і військові результати досягнуті “ДНР” і “ЛНР”.

Також розмова 2017 року відповідає вищезгаданим висновкам, зробленим наприкінці червня 2014 року, які показали, що Путін особисто причетний до конфлікту на сході України. Це також узгоджується зі свідченнями свідків про те, що Плотницький, мав при собі зашифрований телефон із прямими номерами президента Путіна, Шойгу та Суркова.

У перехопленій розмові на початку червня 2014 року Аксьонов, говорив про “об’єднаний координаційний центр” для російської військової підтримки конфлікту на сході України. Крім того, з різних перехоплених розмов стає зрозуміло, що в цей період рішення про таку військову підтримку приймалися на президентському рівні.

За словами одного з помічників Аксьонова, ці рішення приймав не міністр оборони, а сам президент.

Інші перехоплені розмови також свідчать про особисту участь Путіна в конфлікті на сході України.

8 червня 2014 року Гіркін звернувся до Аксьонова з проханням надати ширшу військову підтримку, в тому числі “пристойні зенітні системи, укомплектовані підготовленим персоналом”. За словами Аксьонова, необхідні документи той час вже були підготовлені.

Десь у другій половині червня Аксьонов і Дюмін, заступник начальника ГРУ, подали запит на важкі зенітні комплекси на нараді в Адміністрації президента Росії. Цей запит був підтриманий олігархом Малофєєвим і членом Адміністрації президента РФ, радником Путіна, Сурковим. На цій зустрічі також були присутні представники ФСБ і Міністерства оборони. Результатом зустрічі стало подання міністру оборони Шойгу і президенту Путіну запит на отримання більш важких зенітних систем. Цей запит було задоволено.

У цей же період, з 14 по 19 червня 2014 року, Бородай перебував у Москві, на тій самій площі, де знаходиться Адміністрація Президента РФ. За його власним свідченням, Бородай перебував там і організовував “посилки та подарунки” для своїх побратимів-бойовиків “ДНР”. Окрім Бородая, у Москві був ще один бойовик, який брав участь у телефонних розмовах про зустрічі та обговорення щодо військової підтримки. Невідомо, чи згадувалися в цих розмовах важкі зенітні системи, такі як “Бук”. Перехоплені телефонні розмови показують, що незабаром після їхнього візиту до Москви- до «ДНР» було доставлено інше важке військове обладнання, в тому числі артилерію.

Через деякий час, 23 червня 2014 року, ЗРК “Бук-Телар” “3Х2” вирушив до російсько-українського кордону зі своєї бази в Курську у складі другого зенітно-ракетного батальйону 53-ї бригади ЗС РФ.

Інші сторони, залучені до розгортання ЗРК “Бук”.

Окрім розслідування діяльності екіпажу ЗРК “Бук”, їхніх безпосередніх керівників та осіб відповідальних за постачання ЗРК “Бук”, JIT  також провела розслідування щодо сторін, відповідальних за розгортання цього ЗРК 17 липня 2014 року
17 липня 2014 року ЗРК “Бук”, який був використаний для збиття рейсу MH17.

Гіркін, Дубинський та Харченко вже були визнані винними у використанні цієї зброї Окружним судом.

Розслідування, однак, було ширшим і охоплює також інших осіб, які могли нести спільну відповідальність за використання ЗРК “Бук” 17 липня 2014 року.

Знову ж таки, телекомунікаційні дані були ключовим джерелом доказів у цьому відношенні, і були використані перехоплені телефонні розмови, які раніше були долучені до матеріалів обвинувачення та засвідчені Окружним судом.

Ті ж самі аргументи щодо автентичності записів стосуються і перехоплених телефонних розмов, які ще не були долучені до справи і які вперше обговорюються в цьому звіті.

В інтересах ясності результати розслідування були розглянуті в хронологічному порядку, починаючи з прибуття ЗРК “Бук” на російсько-український кордон і після збиття рейсу MH17 17 липня 2014 року.

З 6 липня 2014 року, більш ніж через тиждень після прибуття ЗРК “Бук-3Х2” на російсько-український кордон, відбулися зміни у військово-політичній структурі “ДНР”. Російські генерали приїхали в Україну щоб сформувати об’єднаний генеральний штаб, який координував би військові операції “ДНР” і “ЛНР”.

Ступінь їхнього фактичного впливу в липні 2014 року залишається незрозумілим. Гіркін заявив, що він не отримував жодних інструкцій від цього генерального штабу. Однак є ознаки того, що Бородай отримував інструкції від генерала ФСБ Бурлаки. Станом на червень 2014 року він і Бородай перебували в щоденному контакті.
Бурлака також давав вказівки безпосередньо підлеглим Гіркіна, з чим Гіркін погоджувався.

Вказівки Бурлаки Бородаю та підлеглим Гіркіна стосувалися внутрішніх конфліктів
між командирами “ДНР”, а також щодо постачання техніки. ЗРК “Бук” був розгорнутий в рамках збройного конфлікту, що відбувався на південь від Сніжного.

За планування та виконання відповідали Гіркін, Дубинський, Пулатов і Харченко (серед інших). Бородай також був присутній, і його інформували про військові результати в ході бойових дій. Немає жодних вказівок на те, що сам Бородай керував будь-якими бойовими діями. Він не був знайомий з топонімом Маринівка, де 16 липня 2014 року Гіркін керував наступом “ДНР”. На оперативні запитання він відповідав телефоном Гіркіну. І коли вдень 17 липня 2014 року один з бойовиків “ДНР” запитав його, що відбувається, Бородай відповів, що той повинен виконувати накази Гіркіна.

Коли наступ застопорився і бойовики “ДНР” потрапили під обстріл, був зроблений запит на установку “Бук”, яка була отримана. Після того, як “Бук” прибув до Донецька, Дубинський організував його розгортання. У цей час Бородай і Гіркін перебували в тій самій будівлі штабу “ДНР”. Як встановив Окружний суд у справі Гіркіна, неможливо встановити, чи знав Бородай на той момент про наявність у нього ЗРК “Бук”.

У той час, як Дубинський телефонував зі штабу з приводу розгортання ЗРК “Бук”, Бородай двічі розмовляв по телефону з Бурлакою. Протягом цілого дня (17 липня) Бородай мав більше 20 телефонних розмов з Бурлакою. Оскільки ці дзвінки відбувалися на зашифровані телефони, зміст цих розмов невідомий. Перехоплених телефонних розмов за участю Бородая або Бурлаки про збиття рейсу MH17 або про запит, постачання та вивезення ЗРК “Бук” немає.

Також немає жодних доказів того, що Бородай перебував поруч з Гіркіним і Дубинським, коли вони займалися вивезенням “Бука”. Однак є перехоплені розмови, які показують, що він займався наслідками збиття літака рейсу MH17. Наприклад, 17 липня 2014 року він був присутній на місці катастрофи і намагався зв’язатися з Сурковим щодо передачі останків жертв і чорних скриньок літака.

Варіанти щодо розслідування та судового переслідування
притягнення до відповідальності

Розслідування JIT  щодо екіпажу ЗРК “Бук”, який був використаний для збиття рейсу МН17, їхніх керівників офіцерів, сторін, відповідальних за постачання системи озброєння, та інших сторін, причетних до застосування зброї17 липня 2014 року, досягло своєї межі. На сьогоднішній день JIT та прокуратура Нідерландів дійшли наступних висновків.

Після більш ніж восьми з половиною років роботи JIT не бачить подальших можливостей для розслідування. Тому розслідування буде призупинено. За результатами розслідування були отримані різні висновки, але вони не дають жодних підстав для притягнення до відповідальності нових осіб. Незважаючи на те, що розслідування призупиняється, слідча група не закриває справу.

Нова інформація або зміна обставин може надати підстави для відновлення розслідування або відкриття нового кримінального провадження.

Читайте також: “Європейський суд з прав людини оголосив рішення в позові проти РФ. Важливі деталі”

Огляд рішення суду підготував Andrii Luchkov спеціально для читачів InformNapalm. Поширення і передрук з активним посиланням на джерело вітаються. (Creative Commons — Attribution 4.0 International — CC BY 4.0). Українські сторінки спільноти InformNapalm в соцмережах  Facebook / Тwitter / Telegram / Slate (Sl8).

InformNapalm не отримує жодної фінансової підтримки від урядів чи донорів. Забезпечувати роботу сайту допомагають лише волонтери спільноти та наші читачі. Ви також можете стати одним з волонтерів спільноти. Просимо вас також підтримати розвиток унікального волонтерського розвідувального ресурсу InformNapalm внесками через Patreon.

Джерело