Напередодні річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав розповів понад 70 учасникам міжнародної онлайн-конференції «24 лютого: вижити в Україні після року повномасштабної війни» як з воєнною ситуацією в Україні справляється суспільство загалом і Церква зокрема. Участь у конференції, яку в середу, 8 лютого, організував міжнародний фонд «Допомога Церкві в потребі» (ACN), взяв також Апостольський нунцій в Україні Вісвальдас Кульбокас.

Блаженніший Святослав допомагає роздавати продуктові набори жителям с. Новопетрівці на Херсонщині, 17 грудня 2022 року

На вступне запитання модератора «Як вам вдалося вижити у драматичних обставинах війни через майже рік після повномасштабного вторгнення?» Блаженніший Святослав відповів коротко: «Я не знаю як. Це чудо, що ми досі живі». «Але ми намагались не просто вижити, а й служити, — додав він. — Прості люди, жертви цієї війни, служили завдяки світовій християнській солідарності. Тому що так багато добрих людей у всьому світі об’єднані з нами в молитві, у думках, у щедрості, щоб допомогти нам в такій складній ситуації».

Глава УГКЦ розповів, що через рік після початку великої війни гуманітарна ситуація в Україні погіршується. Загалом близько 15 мільйонів українців змучені були залишити свої домівки. Майже 7 мільйонів виїхали за кордон, і «ми дуже вдячні європейським націям за те, що вони приймають українських біженців». Мільйони стали внутрішньо-переміщеними особами. І якщо на початку війни люди їхали у західні регіони України, то тепер «найбідніші з бідних» не здатні витримати таку довгу подорож, тому шукають найближчі міста і села, щоб залишитись там. «Тож зараз маємо сотні тисяч переселенців в центральній частині України, — констатував Предстоятель і додав: — А багато людей, які повертаються до своїх домівок на деокупованих територіях, не мають електроренергії, опалення та найпотрібніших речей, щоб вижити».

Разом з тим, росія далі методично знищує важливу інфраструктуру українських міст. На даний момент знищено 50% електромереж України і «темрява сьогодні є вже звичним феноменом у кожному місті та селі України, не лише на сході країни».

«Та, дякуючи Богові, нам вдається долати цю гуманітарну кризу і ніхто не помер від голоду чи холоду в Україні», — підкреслив Блаженніший Святослав.

«Тим не менш, — продовжив він, — ми не знаємо, що нам чекати в найближчому майбутньому, тому що ми отримуємо сумні новини із лінії фронту про те, що росія ускладнює ситуацію. Постійне бомбування в багатьох регіонах є повсякденною реальністю».

Щодо служіння Церкви в умовах війни, Предстоятель розповів про душпастирський план до 2030 року «Надія, до якої нас кличе Господь », який був прийнятий на Синоді Єпископів УГКЦ у липні минулого року. «Ми як Церква намагаємось дати людям надію, допомогти їм вижити, віднайти внутрішню силу і стійкість, щоб вижити, щоб боротися, щоб віднайти сенс у безсенсовних ситуаціях. Ми часто чуємо, що від Церкви наші люди очікують не лише їжі та одягу, але слова надії. Тому душпастирська турбота про людей — це завдання номер один», — зазначив Глава УГКЦ.

В цьому душпастирському служінні Церкви першим пріоритетом, за словами Блаженнішого Святослава, є зцілення людських ран, спричинених війною. «Майже 80% людей в Україні в більшій чи меншій мірі потребують реабілітації, щоб подолати травму — психологічну, фізичну чи іншого роду», — пояснив він і додав, що Архиєрейський Синод УГКЦ в Україні, який відбувався 1–2 лютого 2023 року, прийняв окрему стратегію для розвитку душпастирства зцілення ран війни. У цій сфері Церква також співпрацюватиме з державою.

Ще одним пріоритетом є підтримка інституційної спроможності структур УГКЦ, адже, як зазначив Предстоятель, «ми можемо бути більш ефективними, коли працюватимемо як добре структурована спільнота».

«Також для нас є дуже важливо допомагати нашим парафіям, які стали центрами гуманітарної допомоги в центрі та сході України. Ми дуже активні в тих частинах України, які найбільше зруйновані внаслідок воєнних дій, — зазначив Блаженніший Святослав і додав: — Маємо співпрацювати і з нашими спільнотами та священиками, які залишились на окупованій території». Згадавши про двох полонених священників з Бердянська, Глава УГКЦ розповів, що люди, які залишились на окупованих територіях, наші парафіяни кричать до Бога і до нашої свідомості про допомогу. Саме тому, пояснив він, Україна хоче звільнити всі окуповані території. «І центральним тут є не території, а люди, страждаючі люди на цих територіях. Ми маємо не тільки молитись за них, не тільки шукати шляхи, як допомогти їм, але бути їхнім голосом до глобальної міжнародної спільноти», — переконаний Предстоятель.

Глава УГКЦ подякував журналістам, благодійникам та всім учасникам конференції за їхню увагу і закликав не забувати про Україну. «Без вашої допомоги ми не виживемо. Але ми маємо надію. Якщо нам вдалося вижили протягом одного року, я думаю, Україна переможе. Бо зростає не лише сила, але й надія серед українського народу. Дякую, що ви є з нами в такій складній ситуації. Дякую, що молитесь за нас. Дякую, що поширюєте правду у ваших країнах. Дякую, що ви є нашими друзями», — завершив своє слово Блаженніший Святослав.

Читайте також: Глава УГКЦ до французьких журналістів: «Дякуємо, що ви не байдужі до колоніальної війни третього тисячоліття на Сході Європи»

Після виступу Апостольського нунція в Україні Вісвальдаса Кульбокаса журналісти поставили ієрархам свої запитання, які стосувалися участі Церкви у звільненні полонених, міжконфесійних та міжрелігійних відносин в Україні, відносин між структурами Карітасу в Україні та росії, календарної реформи УГКЦ в Україні тощо.

Одним із запитань було: яке запитання не дає українцям заснути вночі? «Чи доживемо ми до завтра? — відповів Блаженніший Святослав, розповідаючи про запитання, яке не дає заснути особисто йому. — Це сумне запитання. Але сьогодні люди в Україні ставлять собі таке питання щодня і щоночі».

Відповідаючи на запитання про те, чи видно кінець війни росії проти України, Глава УГКЦ сказав: «З нагоди Різдва Христового і Нового року ми бажали собі взаємно, щоб війна закінчилася цього року. Реально дивлячись, я не знаю, але час від часу чудеса трапляються. Тож давайте зробимо таке гарне побажання».

Департамент інформації УГКЦ

Джерело