Усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили.

Мт 25,31–46

 У третю неділю приготувань до Великого посту Ісус подає нам чергові практичні поради, розповідаючи притчу про страшний суд. Головна думка цієї притчі – це любов Бога і ближніх, а не страх, справедливість та вічні муки.

Бог є любов’ю і саме зв'язок любові людини з Богом і ближніми визначає долю людини на землі й у вічності. Любов народжує в нас правдиве життя. Немає життя без любові.

Також основою Божого закону, як навчав Спаситель, є заповіді любові Бога та ближнього. Це для нас головний дороговказ до неба. 

Пасха, до якої приготовляє нас Великий піст – це таємниця Божої любові: відновлення стосунків любові людини з Богом через смерть і воскресіння Ісуса Христа. Смертю Ісус дарував нам прощення гріхів, а воскресінням відчинив двері до раю. Притчею про страшний суд Господь показує, що час посту має допомогти нам здобути найважливіше – відновити зв'язок любові з Богом і ближніми. Ця наука Христа дає нам ще одну пораду для посту, що пізнання любові Бога найкраще засвідчуємо вчинками, особливо ставленням до ближніх. Вчинки свідчать про рівень пізнання Ісуса, правдивість любові до Бога. А одночасно рівень зв’язку з Ісусом і готовність до воскресіння, нового життя з Богом, побудованого на любові. Тож основне завдання посту – це не лише стриманість від певної їжі, розваг, покутні молитва, а діла любові й милосердя до ближніх. Це побачити, зустріти живого Христа у житті. Ісус навчаючи, часто говорив про важливість любові й милосердя, а не приписів закону: „Якби ви розуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви” (Мт 12,7). 

Час теперішньої війни – це не тільки терпіння, руйнування земних благ, смерть людей, а також безліч нагод проявити любов і милосердя жертвам війни: прийняти біженців, допомогти хворим, пораненим, зробити грошову чи матеріальну пожертву для убогих та справи завершення війни. Тож війна в Україні дає нам можливість перевірити, чи вміємо на ділі любити Бога та ближніх. 

Військові дії створюють для нас багато незручностей, зокрема проблеми зі зв’язком. Часто складно спілкуватися з кимось через телефонні розмови, тому підтримуємо контакт зі знайомими з допомого текстів – сучасних способів листування: електронна пошта, соцмережі. І тут важлива одна річ. Коли говоримо про любов до ближнього, то чим вона є? Це передусім увага до іншої людини та її потреб. Тому проявити любов до ближнього – означає звернути увагу на нього і його потреби: тобто передзвонити знайомому, відповісти на отриманий лист бодай одним словом: Дякую, Вітаю, Доброго дня. Бо іноді наше одне слово для ближнього має більше значення, ніж гроші чи матеріальні речі. Речі заспокоюють переважно потреби тіла, а добре слово заспокоює душу, зміцнює цілу особу: дає впевненість, відвагу, надію. У такий спосіб даємо людині можливість самостійно вирішувати життєві справи. 

Коли ми зволікаємо, забуваємо перетелефонувати чи відписати лист ближньому, щось зробити – це означає, що не звертаємо на нього увагу: проявляємо неповагу, легковажність, байдужість. Тож можемо зробити висновок: чи правдива моя віра й любов до Ісуса, якщо я не хочу зауважити Його у потребах ближнього. Адже Христос виразно говорить: „Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене” (Мт 25,35), „те, чого ви не зробили одному з моїх найменших братів, і мені не зробили” (Мт 25,45). А Іван Богослов так пояснює любов: „Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов. Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і його любов у нас досконала. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому. Коли хтось каже: „Я люблю Бога”, а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. І таку ми заповідь одержали від нього: „Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого” (1Йо 4,7-9-12,16,21). Знаємо також із Євангелія, що віра тісно пов’язана з любов’ю, вона реалізує себе в любові, бо метою віри є любов Бога. Про таке розуміння віри пише апостол Яків: „Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра? Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку, і хто-небудь з вас до них скаже: „Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь”, і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі. „Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру” (Як 2,14-18).

Щоб добре пережити Великий піст і приготуватися до свята Пасхи, варто подивитися на нього, як нагоду перевірити свою віру, як вона проявляється у вчинках любові та милосердя. Наскільки правдивим є мій зв'язок з Ісусом. Бо любов становить основу спасіння, Божого Царства. З любові до нас Христос умер і воскрес, щоб завдяки Його любові ми мали життя вічне. Хай метою покути, стриманості, молитви у Великому пості буде дар любові ближніх – проявімо милосердя у потребах ближніх і свято Пасхи стане для нас торжеством любові разом із воскреслим Христом. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, редемпториста з Нюарку (США)

 

Джерело