НАСПРАВДІ, фейк Медведєва вже наступного дня розвінчав особисто директор ФСБ Бортніков, який заявив, що США просто повідомили Росію про майбутній приїзд Байдена, проте гарантій безпеки американцям ніхто не давав.  

Вже навіть не цікаво, хто з них бреше. Або бреше більше. Проте бажання надати собі бодай примарних ознак значущості у Москви не аби яке.

Гарантії безпеки – це якраз про Путіна, для якого спеціально зачищають ледь не всі шляхи Москви, коли він їде по ній на свою чергову епохальну промову. Або рідний для нього Санкт-Петербург, в якому він на самоті приходить ритуально вклонитися жертвам блокади Ленінграду на Піскарьовське кладовище.

Путін завдав чергового «ядерного удару»

Сам Путін 21 лютого виступив з широко анонсованим (на грані істерики) посланням до російських Федеральних зборів. 

У той час, коли він дякував мешканцям «своїх нових» територій, його армія обстріляла автопарк, багатоповерхівку, зупинку громадського транспорту в «своєму» Херсоні. Загинули шестеро людей, два десятки – поранені.

Ще трохи менш жахливої, але яскравої статистики. Під час своєї промови Путін:

• 13 разів згадав Україну (назвавши її навіть не країною, а «територією», ще частіше, звісно, звучало про «київський режим»;
• 4 рази пролунали «неонацизм» і «неонацисти»;
• 9 разів – він згадав «США»;
• 10 разів – «СВО»;
• 5 разів – «ядерну зброю».

Тобто нічого концептуально нового. Видовище, яке пасувало промові. В залі відверто нудьгували й іноді дійсно хотілося повітряною тривогою оживити цю нудну проповідь.

Усю ту маячню, яку ніс Путін протягом 1 години 45 хвилин, «політолог» Марков виклав з притаманною йому «логікою» лише у п’яти рядках.

НАСПРАВДІ, можна було ще коротше – у два рядки. «Я ухвалив рішення про проведення спеціальної військової операції» (24.02.2022). «Це вони розв’язали війну» (21.02.2023). Решта – білий шум.

Головних посилів було два. Перший – війна в Україні буде тривати (запропонував надавати окупантам двотижневі відпустки щопівроку). Другий (як і очікувалося) – ядерний.  

До ядерних погроз Росія звертається регулярно, коли відчуває, що програє. Востаннє, нагадаємо, свого «ядерного удару» Путін завдавав 21 вересня.

Цього разу, напередодні візиту Байдена до Києва, Путін спочатку вирішив погратися в ядерний ексгібіціонізм. А вже 21 лютого заявив, що «Росія призупиняє участь у Договорі про стратегічні наступальні озброєння, а МО РФ та Росатом мають забезпечити готовність до випробування ядерної зброї. Першими ми, зрозуміло, цього робити не будемо. Але якщо США проведе випробування, і ми проведемо», — уточнив Путін.

Це означає лише одне: Кремль дуже прагне переговорів. Різниця в тому, що донедавна прагнув «з урахуванням нових територіальних реалій», а тепер вже, шантажуючи призупиненням існуючого договору та поновленням ядерних випробувань.

Цікаво, що заради визнання своїх «нових земель», Путін готовий знищувати свою справді російську Нову Землю, на якій розташовується єдиний в РФ ядерний полігон (у 1955-1990 роках там відбулося 132 випробування атомної зброї). Її використання припинилося з кінцем СРСР. Путін намагається його в якомусь вигляді реанімувати цей полігон. Тому нічого принципово нового не відбувається. Ані з Путіним, ані з його радянською Росією, яка все так само веде холодну війну з Заходом, яку все так само програє.

Путін намагається дотримуватися засад кризового менеджменту: не можеш впоратися з однією політичною кризою – породжуй нову. З розрахунку на те, що при її вирішенні однієї кризи на свою користь, вдасться вирішити і попередню. За класикою, нова криза має бути більш гострою, ніж попередня, і тому протистояння переводиться на більш високий рівень.

Тому така заява може спонукати весь світ врешті вже розпочати остаточне вирішення ядерного «російського питання». Адже впертість шантажиста, з якою Путін виголошує свої ядерні погрози, має насторожити вже навіть лояльний Китай з його мирним планом.

Вбивці 193 голландців стали «гвардійцями»

Про те, що Путін постав вже проти всього світу, свідчить і той факт, що 21 лютого він скасував свій указ 2012 року про зовнішньополітичний курс Росії, який припускав зближення з ЄС та США, повагу до суверенітету Молдови і територіальну цілісність інших країн. Тепер маски скинуто, і з усім цим покінчено вже офіційно.

Іншим своїм указом він присвоїв «гвардійське» звання угрупованню ЗС РФ, яке є відповідальним за масове вбивство мирних громадян не тільки України, а й ширшої міжнародної спільноти.

21 лютого «гвардійською» стала 53-тя зенітна ракетна бригада – за «масовий героїзм і відвагу, стійкість та мужність, виявлені особовим складом бригади у бойових діях із захисту Вітчизни».

НАСПРАВДІ, «масовий героїзм і відвага» цієї бригади полягала в позбавленні життя невинних людей на борту пасажирського лайнера Малайзійських авіаліній 17 липня 2014 року. На борту літака було 298 людей, всі вони загинули. 

Нагадаємо, суд у Нідерландах підтримав висновки міжнародного слідства, яке встановило, що «Бук», з якого збили Boeing, належав саме 53-й зенітній ракетній бригаді.

Тут Путін трохи не докрутив, адже для повноти цинічності ефекту не вистачило надання цій бригаді звання «гвардійської» саме 17 липня. Для Нідерландів, які тоді втратили 193 своїх громадян, це стало б особливою «приємністю». Але мешканцям цієї країни та іншим європейцям і 21 лютого 2023 року вистачило, щоб зрозуміти – Путіна треба негайно зупиняти.

Москва переймає мовний досвід Муссоліні

І наостанок про Міжнародний день рідної мови, якій відзначався 21 лютого. В Україні за останній рік мова стала справжньою зброєю, засобом для розпізнавання «свій-чужий».

У Росії також піклуються про свою мову, але в притаманний їй спосіб. Спікер Ради Федерації Валентина Матвієнко ще не так давно казала, що «треба негайно з російської мови прибрати всі «трабли», «воркшопи» та «селфі». Сказано – зроблено. У третьому читанні вже ухвалено закон про захист російської мови.

Документ передбачає заборону використовувати іноземні слова, яким є аналоги російською. Це стосуватиметься органів влади всіх рівнів, судів, ЗМІ, виробників реклами, показів фільмів у кінозалах, театральних та культурних заходів, написів на вивісках.

Наприклад, більше не можна публічно вживати слово «фейк». Його потрібно буде замінювати словом «ложь». Замість «кешбека» тепер використовуватиметься слово «возврат» й т.д.

НАСПРАВДІ, усе це вже було. 23 липня 1929 року італійський диктатор Беніто Муссоліні заборонив використання іноземних слів та літер.

Щоб прискорити мовну уніфікацію країни та боротися з іноземним впливом, в Італії заборонили використання іноземних слів та п’яти букв, які зустрічаються лише у запозичених словах — J, K, W, X, Y. Діалекти та місцеві мови також визнавали іноземними, їх використання у публічному просторі було заборонено.

Розгорнулася активна робота з пошуку чи вигадування італійських відповідників для іноземних слів: до неї залучили лінгвістів та інтелектуалів, а газети проводили серед читачів конкурси на найкращі італійські аналоги іноземних термінів. 

Перейменування торкнулося також географічних назв та власних імен. Фашисти вигадували нові «італійські» назви містам і селам, приблизно п’яти тисячам людей (особливо хорватського та словенського походження) довелося змінювати прізвища.

Перекладали також назви іноземних міст та імена іноземців: так Буенос-Айрес стали називати «Буонарія», а Луї Армстронга назвали Луїджі Браччофорте.

Новомова, як відомо, одна з характерних (за Орвеллом) тоталітарних практик.

Що ж, коли Путіна та його шизофашистську кліку судитимуть, то можливо спеціально перекладуть для них вирок, де (крім іншого) буде зрозумілою для них мовою написано приблизно таке. «За брехню, яка призвела до війни в Україні – призначити «повернення» всіх збитків у вигляді репарацій».

З огляду на те, що після Другої світової війни Італії присудили $360 млн репарацій, можна, крім мовного, потроху переймати й цей досвід.

До речі, Італія вже пообіцяла допомогти Україні стягнути репарації з Росії за заподіяну шкоду.  А прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні, перебуваючи в Києві 21 лютого, наголосила, що Путін бреше, заявляючи, про існування якогось «київського режиму», з яким потрібно боротися:

 «Він (Путін) відповідальний за все це. Наратив Кремля проти Заходу і Києва – помилковий. Російська пропаганда каже, що вони хочуть звільнити українців. Але я не бачу тут режиму, я бачу народ, який просить уряд воювати з росіянами. Ця битва, яку зараз ведуть українці, також ведеться і за нас». 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело