24 лютого 2022 року.
День, який тривав півтора місяці і змінив нас та Сумщину назавжди.

Почався він відразу після 4ї ранку з телефонного дзвінка голови Краснопільскої громади. Ці два слова я не забуду ніколи: "Олексійович, почалося!". Я добре росумів що саме почалося, але мозок відмовлявся з цим погоджуватися і запитав:
– Юра, що почалось?
– Нас поливають Градами.
Я тоді подивився у вікно в бік Краснопілля де горизонт виглядав так, наче сонце почало сходити на дві години раніше…

Мозок відмовлявся вірити в початок повномасштабної війни, бо був впевнений що мене, як голову області, яка має 564 километри кордону з росією попередять хоча б за пару діб.

Потім зателефонували друзі зі столиці і сказали що Київ бомблять…
З того моменту все що відбувалося за межами Сумської області наче перестало існувати. Цікавили лише місця де можна дістати зброю і як врятувати більше мільйона мешканців, як не втратити контроль над ситуацією і нищити ворога, скільки ще з того боку техніки і що відбувається на аеродромах, звідки ворожі літаки заходили на бомбардування наших міст.

Я не буду вдаватися в подробиці, розказуючи про той час. Парадокс у тому що не хочеться згадувати що було тоді, але це не витерти з пам'яті вже ніколи…

Багато територій нашої країни досі окуповані, ворог знаходиться біля наших кордонів і війна триває.

Але хронологію подій цього дня передивився і першим офіційним повідомленням було це:
https://fb.watch/iUK_g0LQDm/

А далі – вир подій…

Рік був лютий.
Лютий був рік.