Наша життєстійкість у наших руках
«Навіть після того, як над людиною вчинили насилля, вона здатна піднятися на щабель вище у своєму житті, залікувати рани і стати ще продуктивнішою, аніж до цього», – каже практикуючий психолог отець Тихон Кульбака, греко-католицький священник, корінний донеччанин, який у 2014 році пробув 12 днів у полоні «ДНР». Отець хворіє на цукровий діабет, а його поневолювачі спеціально годували його тільки хлібом. Також кілька днів поспіль влаштовували йому «розстріл», щоразу пускаючи автоматну чергу в повітря. Священник від шоку непритомнів, а бойовики реготали. Після звільнення з полону отець Тихон потребував термінової медичної допомоги: відкрилася виразка шлунка і стала прогресувати онкохвороба. Він змушений був пережити кілька операцій. Зараз це усміхнений і впевнений у собі чоловік, який влаштував у Львові духовно-психологічну порадню і допомагає багатьом людям.
А проте зі своїми проблемами йому довелося добряче поборотися, щоб не зупинитися в стані жертви, у якому залишається багато скривджених людей:
«Зараз я маю відчуття абсолютної вдячності Богові за той досвід, який пережив. Але в жодному разі не хотів би пережити це знову. Так само нікому не бажаю пережити подібне. Перші місяці після звільнення з полону я почувався дуже зле на фізичному і психологічному рівнях. Мені довелося довго лікуватися, працювати з психіатром і психологом для того, щоб вийти з того стану. І я, Богу дякувати, вийшов. Як психолог я розумів, що для того є певні базові речі. І вже після всього набув ще одну спеціалізацію в психології, яка називається «віктимологія». Це наука про жертви будь-яких травматичних подій, про супровід цих людей і вихід зі стану віктимності».
Отець Тихон запевняє, що вивчення віктимології допомогло йому зрозуміти, що відбувалося з ним самим. Згадує, як колись вивчав цю тему в інституті, а тепер вона набула для нього актуальності:
«Колись нам давали дуже цікаву інформацію – дослідження Ігоря Кона, відомого з радянських часів психолога. Кон досліджував жінок, які пережили зґвалтування, не пов’язане з фізичною травмою. Тобто жінки пережили тільки психологічну травму, а фізичних травм унаслідок зґвалтування не було (статевий контакт був, але він не пов’язаний з травматизацією – не було подряпин, синців, розривів). За висновками Кона, 30% жінок, які пережили цю трагедію, ввійшли в стан, який ми зараз називаємо ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), що потребує медикаментозного, психіатричного і психологічного супроводу. Наступні 30% жінок пережили ПТЗ (посттравматичне зростання). Тобто після цієї події в них відкрилося «друге дихання», вони вийшли заміж, народили дітей, пішли вчитися чи знайшли добру роботу. А 40% жінок нічого не пережили, так ніби нічого особливого не відбулося.
Ці дані шокували Ігоря Кона. Результати ретельно перевіряли, а через роки, коли впала «залізна завіса», що відділяла Радянський Союз від західної цивілізації, з’явилася можливість порівняти дослідження Кона з дослідженнями західних фахівців, і вони збіглися.
Отже, віктимологи твердять, що внаслідок будь-якої травматичної події, яку переживає якась група людей, враховуючи певну кореляцію, 30% мали ПТСР, 30% ПТЗ, а 40% нічого.
Тому питання тут якраз у віктимності, схильності бути або не бути жертвою.
Повний текст матеріалу читайте у паперовій або електронній версії журналу.