НАСПРАВДІ, змінити рамки призовного віку ще у грудні (на тлі неспроможності здолати ЗСУ) запропонував сам Шойгу. Путін, звісно, погодився.

Про що свідчить черговий «путінський призов»?

По-перше, про те, що його «непереможна» армія втратила в Україні таку кількість людей, що закрити «діри» за допомогою лише мобілізованих, ПВК «Вагнер» та «добровольців» уже не виходить.

По-друге, провали матеріально-технічного забезпечення російської армії планують надалі компенсувати виключно «біомасою».

По-третє, плани Путіна щодо подальшого захоплення та утримання території України вже офіційно розраховані з прицілом на декілька років наперед.

По-четверте, з огляду на те, що кількість російської армії запропоновано збільшити до 1,5 млн осіб – про жодну оборонну доктрину не йдеться. Така кількість створюється виключно для наступу та подальшого утримання захоплених територій. І цілком вірогідно, не тільки України.

По-п’яте, в Росії взято офіційний курс на подальшу мілітаризацію всього суспільства. Шойгу визначив його загальний обсяг «у майже 25 мільйонів осіб».

РАГСи псують статистику Шойгу

На підтримку версії про необхідність суцільного переведення російського населення у мобілізаційний стан говорять й чисельні підтверджені факти масової загибелі окупантів в Україні. Про це регулярно повідомляє як Генштаб ЗСУ, так і низка іноземних незалежних видань та організацій. Натомість у самій Росії ці дані приховують.

Востаннє про них брехав сам Шойгу у вересні, коли, до речі, і пояснював необхідність мобілізації. Тоді він заявив, що російська армія втратила в Україні лише 5937 військових, додавши, що «90% поранених повернулися у стрій».

А вперше в Росії офіційно повідомлялося про втрати в Україні рік тому: 2 березня МО РФ заявило про 498, а 25 березня – про 1351 загиблого.

НАСПРАВДІ, щомісяця російські РАГСи фіксують близько 2-3 тисяч смертей, які не потрапляють у статистику Росстату. Це підрахував відомий демограф Олексій Ракша. Так, у січні Росстат відзвітував про 168,4 тисячі померлих в Росії – на 12,7% менше, ніж того ж місяця роком раніше.

При цьому, якщо орієнтуватися на реєстри РАГСів, цифра, за оцінкою Ракші, становила б 170,9 тисяч.

Ця різниця виникає щомісяця і завжди в один бік – Росстат дає менше померлих, ніж РАГСи. Причому невідповідність цифр стала прикметою саме воєнного часу. «Рік і більше тому такої різниці не було», – зазначає Ракша.

«Прихована» смертність, яку бачать РАГСи, і не бачить Росстат, напрочуд близька до статистики втрат окупантів в Україні (3,5-4 тисячі осіб на місяць). Проте, реальна цифра, за оцінкою Ракши, може досягати взагалі 7-9 тисяч втрат щомісяця.

До речі, очікувана тривалість життя чоловіків у РФ за 2019-2021 рр. вже знизилася до 64,2 років, пише The Economist з посиланням на дані офіційної статистики. У середньому російські чоловіки живуть зараз так само «довго», як у Гаїті, і на 6 років менше, ніж, наприклад, у Бангладеш. З огляду на черговий путінський призов до української «м’ясорубки», росіяни невдовзі заздритимуть гаїтянам.

Gallup проти «втомленого» наративу

Паралельно зі вже не прихованою мобілізаційною кампанією у РФ відкрито триває масштабна дезінформаційна – на тему буцімто втоми західних країн від підтримки українців.

При цьому пропаганда відверто маніпулює даними опитувань на підтвердження свого «втомленого» наративу.

НАСПРАВДІ, переважна більшість, наприклад, британців (88%), що тимчасово поселили у себе українських біженців — готові зробити це ще раз. Ці дані з дослідження міжнародної організації More in Common оприлюднило видання The Guardian 12 березня.

А вже 13 березня стало відомо, що підтримка України у США зростає, а прихильність до РФ навпаки знаходиться на історично низькому рівні.

Про це свідчить дослідження однієї з найавторитетніших соціологічних компаній Gallup:

• Прихильність до РФ впала з 15% у 2022 році до 6% у 2023-му. Це – історичний мінімум з 1989 року.
•  68% опитаних у США позитивно ставляться до України. Це – історичний максимум з 2005 року. 
• 56% американців вважають, що російсько-українська війна є критичною загрозою життєво важливим інтересам США.

Особливої уваги заслуговує той факт, що республіканці та демократи зараз мають схожі думки щодо Росії. Протягом останніх двох років її імідж погіршився серед усіх основних партійних груп. Позитивний рейтинг РФ знизився на 19 пунктів серед республіканців, на 13 серед незалежних та на 10 пунктів серед демократів. Республіканці та демократи тепер дають Росії жалюгідні 6% сприятливих рейтингів.

Менше одного з 10 американців позитивно ставиться до РФ, і більшість каже, що сприймає росіян «дуже несхвально». 

Це найгірші рейтинги Росії, щонайменше за 34 роки опитування Gallup. РФ зараз знаходиться в компанії таких країн, як Іран, Ірак і КНДР, отримавши майже суцільне несхвалення з боку американської громадськості.

На відміну від негативного ставлення до Росії, американці здебільшого позитивно налаштовані до України. 68% мають сприятливу думку про неї, що на 6% більше, ніж рік тому, і на 11% вище, ніж у 2020 році. Відсоток тих, хто не має своєї думки щодо України, знизився з 15% у 2005 році до 2% у 2023-му.

Питання сучасникам «товариша Путіна»

І наостанок про російсько-радянську історію, яка перетворилася у сьогодення. 13 березня виповнилося 69 років з дня створення Комітету державної безпеки СРСР – найвідомішої радянської спецслужби. 

Нащадком КДБ стала ФСБ, яка перейняла усі методи боротьби з інакомислячими. Серед них й доноси. 

НАСПРАВДІ, це й не дивно, адже путінським друзям з КДБ разом майже 350 років.

Особливо тенденція доносів загострилася під час масштабного вторгнення до України. Росіяни стали частіше писати один на одного наклепи та заяви до силових органів, з’ясувала «Верстка».

Людей затримують і штрафують за фрази, сказані в барах, супермаркетах, саунах, салонах краси, на пошті. І навіть за перекази в Instagram снів про селфі з президентом України Володимиром Зеленським.

Приводом для «звернення до органів» стають розмови про Україну, прослуховування українських пісень, висловлювання про так звану «СВО». 

Таких випадків багато. Ось, мабуть, найдивовижніший. У грудні Ленінський райсуд Нижнього Тагілу оштрафував на 30 тисяч рублів ув’язненого виправної колонії № 12 Юрія Поташкіна, який до того ж перебував у штрафному ізоляторі (ШІЗО). Під час конфлікту із співкамерником він заявив: «Слава Збройним силам України! Російські війська лізуть в Україну, там брати, сестри мої живуть». Декілька співкамерників Поташкіна, черговий по ШІЗО, прибиральник і два співробітники колонії колективно підписалися під свідченнями проти нього.

«Здати» поліції чи ФСБ можуть зовсім незнайомі люди, які почули розмову інших громадян, як це сталося у Краснодарському ресторані «На дровах». А мешканка Санкт-Петербурга поскаржилася в поліцію на сусіда, який слухав в автомобілі пісню «Червона калина».

У вересні мрії пропагандистки Симоньян про «єдине співоче майбутнє України та Росії» розбив російський «гауляйтер» окупованого Криму Сергій Аксьонов. Тоді, нагадаємо, в Бахчисараї відбулося весілля, на якому пролунало «Ой, у лузі червона калина». Був донос, на який і зреагував Аксьонов. У підсумку отримали: власник ресторану – 15 діб, діджей та танцівниця – по 10 діб, а мати нареченого – 5 діб арешту. 

То ж, знамените довлатівське питання про сталінські часи: «Хто ж написав чотири мільйони доносів?» – можна поставити вже зараз, в часи путінські. І воно, на жаль, як і раніше звучатиме риторично. Адже росіяни звично-історично скажуть у відповідь: «Час такий був». 

Стати громадянами Росії, які й створюють свій час і свою країну, мешканцям нинішнього «Кремлівського князівства» ще тільки належить. А поки що вони варті того часу, в якому живуть і вмирають. За путінським призовом. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело