🥺Ці слова належать маріупольчанці Вікторії. На початку березня вона разом зі своїми дітьми ховалася від російських обстрілів у будівлі Драматичного театру.

😢Жінка згадує, 24 лютого зібрала дітей та поїхала до подруги. До Драмтеатру поїхали почувши про евакуацію. Але їм повідомили, що через обстріли росіян коридор не запрацював. Вирішили залишатися у приміщенні театру. 16 березня став найстрашнішим днем.

"Я навіть не одразу зрозуміла, що відбувається. Усе було в пилу, нічого не видно. Знайшла сина. А доньку не могла. Думала, нехай буде без руки, без ноги, але тільки жива. І тут я почула крик: "Мамо!". На слух зрозуміла, де вона. Витягла", – згадує Вікторія.

Далі вони бігли, бачили трупи людей, кров. Син сказав – «Мамо, я дуже хочу жити". Вони вижили. Наразі знаходяться у Черкасах, отримують допомогу у центрі "ЯМаріуполь" і чекають на перемогу України ❤️🇺🇦

З повним інтерв‘ю можна ознайомитися у музеї "Голоси Мирних".