НАСПРАВДІ, фактично це вже восьма неприхована хвиля російської мобілізації. (Хоча офіційно все ще перша). До цього вже призивали: у «народну міліцію ЛДНР», «добровольців», була «прихована мобілізація через військкомати», у «БАРС», «регіональні підрозділи», у «чмобіки» та в «зеки Вагнера».

Поки що це офіційно називається «уточнення даних в деяких регіонах». Цікаво, що це уточнення дивним чином не стосується тих регіонів, у яких раніше відбувались «бунти чмобіків».

Навіть, з’явилася відповідна карта, з якої видно, що регіони, де відбувалися протести мобілізованих, 8-ма, хвиля роздачі повісток не зачепила.

Таких гібридних мобілізаційних хвиль в РФ може бути ще багато. В російсько-японську війну (1904-1905) їх було 11. Але усе одно для Росії це завершилося поразкою. 

Путін розповів Хану про Леніна

16 березня Путін провів зустріч із «капітанами російського бізнесу». В його промові, яка часом нагадувала виступ поганого стендапера, було багато чого: і про «ріпу, за якою європейцям доведеться їхати до Росії», про «тарганів-прусаків» і віршики про дівчинку і Леніна.

НАСПРАВДІ, під пісні й танці вже з’явилася напівофіційна сума «розкуркулення» російських мільярдерів (300 млрд рублів – і це тільки первинний внесок).

Також Путін вчергове закликав їх не принижуватися і не ходити по західних судах з проханням скасувати санкції.

Відзначимо, на даний час близько 40 російських підприємців оскаржують санкції як у судах, так і безпосередньо, вступивши до переговорів із чиновниками ЄС. Серед них: Алішер Усманов, Олексій Кузьмичов, Геннадій Тимченко, Віктор Рашніков, Петро Авен, Михайло Фрідман, Роман Абрамович, Герман Хан, Тигран Худавердян, Григорій Березкін, Дмитро Конов і багато інших.

Цей список цікавий тим, що раніше всі вони зазвичай ходили на зустрічі Путіна з бізнесом, але цього разу серед них на з’їзді було помічено лише Хана. Ось йому Путін і розповідав віршики про Леніна, який також займався розкуркулюванням. Символічно.

Росіян обкладуть «патріотичними облігаціями»

Через нестачу грошей Кремль вдався вже й до їхньої прихованої експропріації у простого населення. Йдеться про розміщення «патріотичних» облігацій для поповнення федерального бюджету, в якому не вистачає грошей на війну.

Мінфін запропонував уряду запустити такий інструмент серед інших нових фінансових механізмів, які потрібні для «забезпечення фінансового суверенітету РФ».

НАСПРАВДІ, в цьому немає нічого нового. В СРСР свого часу також запроваджували «військові» позики та позики на відновлення народного господарства. Радянських громадян змушували купувати такі облігації, і вони в підсумку втратили десятки мільярдів рублів.

Більшість радянських позик було розміщено до 1957 року: всього понад 60. Залежність бюджету від примусово позичених у населення грошей зростала з року в рік і досягла майже 9% на початку 1940-х. За цей рахунок у роки Другої світової війни було покрито близько 15% усіх витрат.

Підписка на облігації була обов’язковою, громадян СРСР змушували віддавати державі один місячний оклад на рік. Щоправда, робити це дозволяли частинами – по 7-8% від зарплати щомісяця.

А потім сталося те, що й мало статися: спроби обдурити закони економіки наразилися на величезні проблеми, що зрештою призвели до розпаду СРСР.

До 1957 року радянське керівництво зіткнулося з необхідністю виплачувати за позиками приблизно стільки ж, скільки щорічно займало. 

Борг досяг 260 млрд рублів, або половину дохідної частини тодішнього бюджету СРСР. Тоді керівництво країни вчинило просто – заморозило усі виплати на 25 років.

Частково цей борг був погашений у 1970-ті, втім, повернули гроші не всім: багато хто просто не зберігав «цінні папери» так довго, а крім того, купівельна спроможність рубля впала.

Ще дві позики були розміщені у 1966 та 1982 роках, остання на суму близько 9 млрд рублів була частково погашена вже в пострадянській Росії.

Із січня 1992 року по жовтень 1993-го Росія викуповувала брежнєвські облігації 1982 року за курсом 160 «нових» рублів за 100 «старих» – облігаціями. Для розуміння: у 1991 і 1992 роках інфляція була близько 2500%, а в 1993 році перевищувала 800%.

А в 1998 році єльцинська Росія оголосила дефолт. Тим же шляхом зараз рухається путінська.

Найкаральнійший рік в історії «правосуддя» РФ

І наостанок, те, що Росія вже не просто вглядається в СРСР, а й копіює всі його ганебні практики. І не тільки фінансові, а що страшніше – каральні.

Останній випадок вважається найкричущим у серії путінських методів боротьби з інакомислячими.

16 березня колишнього мера Єкатеринбурга, опозиціонера Євгена Ройзмана заарештовано на 14 діб за статтею «демонстрація екстремістської символіки».  В цьому не було б нічого дивного, якби не одне «але». 

На сторінці «ВКонтакте» (ВК), яка велася під ім’ям Ройзмана, був опублікований репост ролика «За що Путін саджає Навального». Ройзман (якому взагалі заборонено користуватися інтернетом – за попередньою кримінальною справою про так звану дискредитацію російської армії) стверджує, що взагалі не користується «ВКонтакте». До того ж паблік не верифікований. Суд, однак, вирішив інакше.

НАСПРАВДІ, таким чином путінське «правосуддя» дійшло до того ступеня деградації, коли для покарання людини не потрібні ані склад злочину, ані подія злочину, ані навіть підозрюваний. Він може ніколи не бувати на місці злочину (як Ройзман у ВК), може ніколи не тримати в руках «знаряддя злочину» (як обліковий запис у ВК). Він може бути не знайомий із людьми, які це зробили. Тобто не зробити абсолютно нічого, нічого не знати та не мати до цього жодного стосунку – але все одно сісти.

За нього все можуть зробити інші. За відомою сталінською настановою: «була б людина, а стаття знайдеться».

Згідно з дослідженням «Медіазони» та «Команди проти катувань», минулий рік взагалі став «найкаральнішим» за весь час дії російського Кримінального кодексу. До нього внесені 85 нових складів злочинів – це абсолютний рекорд.

Останні зміни найчастіше стосувалися злочинів проти безпеки та засад державного устрою. Усього за 2022 рік до Кримінального кодексу внесли 19 нових статей. Для порівняння: у 2021-му — лише дві.

Історія з Ройзманом – наочний приклад і для тих росіян, хто  тихо сидить і мовчить. Завжди знайдеться той, хто зробить все за нього. Через побутову особисту образу, бажання віджати бізнес або ще щось.

Путінське правосуддя, як і радянське, жодної логіки не вимагає. Виключно результат. Але яким він буде у підсумку – не важко здогадатися.

Кінець російської монархії розпочався з японської і Першої світової воєн. Кінець Радянського Союзу –  з афганської. Путінська Росія знайде свій кінець в українській.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело