«Воскресіння Лазаря є запевненням, як далеко може сягати сила Божої благодаті», – владика Тарас

Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена в Лазареву суботу, 8 квітня 2023 року в часі Божественної Літургії в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Воскресіння Лазаря є останнім чудом Ісуса перед його Страстями. Це надто великий, явно божественний жест, щоб його стерпіти первосвященики, які, дізнавшись про це, вирішили його вбити. Тому Ісус, йдучи назустріч своїй смерті, хоче безстрашно та відкрито подивитися їй у вічі. Для цього Спаситель зволікає з приходом і допускає смерть Лазаря, незважаючи на очікування його сестер.

Він хоче стояти перед закритим каменем гробом свого приятеля, і плакати, глибоко зворушений і засмучений через загрозливу силу цього «останнього ворога», якого можна подолати лише з глибини його сутності. Господь не уникає страждань, які належать до цього життя, але не дозволяє через них потрапити в пастку песимізму.

Лазар був мертвий уже три дні, коли Ісус прийшов і сказав його сестрам Марті та Марії слова, які є найважливішими у цій історії: «Я є воскресіння і життя». Серед загального розчарування зі смерті Лазаря, він вимагає твердої віри. Потім, попри всі заперечення, велить відвалити камінь, і з довірою підносить молитву до Отця: «Отче, я дякую Тобі». Син просить Отця за кожне чудо, яке він робить, бо це не магія, але Божа воля, та голосно наказує: «Лазарю, вийди! «І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним».

Христова влада над смертю є частиною його місії, та стане «повною владою» і для нас, коли вмираючи він віддасть свого Духа Отцю і дасть його Церкві. Ця смерть більше не буде долею нащадків Адама, а одкровенням остаточного Божого дару людині у Христі. Лише тому, що Ісус помирає зі слухняної любові, він може назвати себе «воскресінням і життям» і сказати про себе слово, яке перевершує смерть: «Хто вірує в мене, хоч і вмре, житиме вічно».

Вийди! Цей рішучий наказ звернений до кожної людини, бо ми всі позначені смертю. Це голос того, хто є господарем життя і хоче, щоб усі «мали його в достатку». Христос не зупиняється перед могилами, які ми спорудили для себе через наш вибір зла і смерті. Він не відступає перед злобою наших помилок і гріхів, але наказує нам вийти з гробової темряви в’язниці, в якій ми замкнулися задовольняючись фальшивим, егоїстичним і посереднім життям.

Виходьте зі своїх гробів на свободу, звільнімся від кайданів гордості, яка робить вас рабами самих себе, рабами багатьох богів і багатьох речей. Наше воскресіння починається тоді, коли ми підкоряємося цьому наказу Ісуса і похоронні хустки впадають з наших лиць. Ми часто замасковані гріхами, і будуємо на них свою гідність та благополуччя, тому потребуємо відкрити для себе красу нашого первісного обличчя, створеного на образ і подобу Божу.

Наша душа, призначена для життя, страждає, коли відчуває, що її прагнення до вічного добра придушене старим і грізним злом. Ми часто залишаємося в темних печерах нашого внутрішнього «я», замість того, щоб запросити туди Ісуса. Або піддаємося спокусі постійно шукати себе серед минущих обставин світу, а тому грузнемо у тривозі та зализуємо свої рани замість того, щоб йти за тим, хто каже: «Прийдіть до мене, усі струджені та обтяжені, і я заспокою вас». Тому не піддаваймося безглуздій і нескінченній логіці страху, паралізуючої самоти і розпачу через те, що дійсність часто радикально відмінна від наших сподівань. Це могильна пустка, але з іншого боку є надія, яка перемагає смерть та зло, і яка носить ім’я Ісус. Він не дає відносне покращення чи якісь ліки, щоб продовжити наше існування, але хоче, щоб ми ступили на шлях життя, суттю якого є зустріч з ним, довіра до нього і воскресіння серця. Тому запевняє: «Я є воскресіння і життя. Хто вірує в мене, хоч і помре, житиме вічно».

Воскресіння Лазаря є запевненням, як далеко може сягати сила Божої благодаті, а отже, як далеко може сягати наше навернення, наша зміна. Боже милосердя, яке пропонується всім, не має меж! «Я відкрию ваші гроби», – каже Господь. Він завжди готовий відкотити надгробний камінь наших гріхів, які відділяють нас від того, хто є світлом живих. Навіть якщо хтось духовно мертвий через свої провини, живий Бог є могутнішим за смерть, а його творча сила здатна здолати всю земну тлінність.

Лише кожен з нас має зробити вибір: залишитися у своїм гробі, або стати побіч Ісуса. Хтось вирішує замкнутися в песимізмі, а хтось відкривається надії. Хтось ув’язнюється у руїнах життя, а хтось з Божою допомогою підводиться руїн і з терпеливою надією будує знову.

У великій таємниці життя перед нами є два шляхи: стояти і понуро дивитися на могили вчорашнього й сьогоднішнього дня, або відкритися завтрашньому і дозволити Ісусу своїм словом підняти нас з наших гробів до повноти життя. Але це вже не буде повторенням воскресіння Лазаря. Тоді життя кожного, хто вірить в Ісуса і сповняє його волю, перетвориться на нове і вічне життя після смерті. Як Ісус воскрес із мертвих, але не повернувся до земного життя, так і ми воскреснемо з нашими тілами, які переміняться та будуть прославлені. Він чекає на нас з Отцем, і сила Святого Духа, яка підняла його з мертвих, підніме і кожного, хто з’єднаний з ним. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

 

† Тарас Сеньків,

єпарх Стрийський

Джерело