​​#ЦейДеньвІсторіїУкраїни

20 квітня виповнюється 120 років з дня народження українського літератора доби Розстріляного відродження Ґео Шкурупія.
Георгій (справжнє ім’я) Шкурупій народився 1903 року у Бендерах Бессарабської губернії, сьогодні територія Молдови, у родині машиніста та вчительки.

У 1920-му він завершив навчання у 2-й київській гімназії та вступив на медичний факультет Київського університету. Того ж року долучився до літературного товариства «Гроно», яке протиставляло себе поширеній тоді «пролетарській культурі» з її переважанням форми над змістом та втручанням партії у творчість. У «Гроні» Шкурупій познайомився з видатними літераторами того часу – Валер’яном Поліщуком, Григорієм Косинкою та іншими.

А вже за рік він зблизився з футуристами і став членом Асоціації панфутуристів, відомої як «Аспанфут». У 1922-му вийшла перша поетична збірка Ґео «Психетози» у футуристичній манері. Вірші не містили розділових знаків, зате було багато ілюстративних плакатів. На обкладинці книги було написано «король футуропрерій Гео Шкурупій» та «Остерігайтесь підробок». Тоді збірку розкритикували, зокрема Майк Йогансен назвав її «запізнілою на 10 літ епатацією».

Шкурупія часто називали «футуристом №2», натякаючи на його вторинність після «батька» українського футуризму Михайля Семенка. Та вже у 1925-му Шкурупій видав першу прозову збірку «Штаб смерти», якою показав себе видатним самостійним літератором. Зокрема, літературознавець та професор Київського університету Олександр Білецький назвав 22-річного письменника «вундеркіндом української літератури». Головний герой збірки Чучупак мав реального прототипа – отамана Холодноярської республіки Василя Чучупака.

Під впливом друзів-футуристів – поетів Михайля Семенка та Ніка (Миколи) Бажана у 1926 році Ґео Шкурупій долучився до створення українського кінематографа. За рік він написав два сценарії до фільмів «Синій пакет» режисера Фавста Лопатинського та «Спартак» про повстання рабів у Римській імперії. На жаль, обидва фільми не збереглися до нашого часу.

У 1929-му вийшов перший в українській літературі «експериментальний роман» авторства Шкурупія «Двері в день». Особливість твору була в тому, що в межах одного тексту поєднувалися різні жанри. «Двері в день» – це унікальна еклектика бульварного чтива, детективу, любовного роману, історичного нарису з життя первісних людей, кіносценарію та художнього репортажу.

У 1930 році Ґео Шкурупій у своєму єдиному закордонному відрядженні відвідав Монголію. Після повернення видав два номери альманаху «Авангард». Саме в цьому альманасі вперше опубліковані сценарій фільму «Земля» Олександра Довженка, дорожні замітки «Поїзди їдуть на Берлін» Олекси Влизька та мистецтвознавчі статті Казимира Малевича. У 1932-му Ґео видав збірку «Монгольських оповідань» про враження від закордонної експедиції, ілюстровану великою кількістю зроблених ним фото.

Того ж року, коли Шкурупій їздив у відрядження, а потім заснував «Авангард», зʼявляються перші публічні звинувачення на його адресу. Критик і драматург Кость Буревій під псевдонімом Варвара Жукова видав у журналі «Політфронт» статтю «Фашизм і футуризм», в якій звинуватив Ґео в «націоналістичному ухилі та близькості до фашизму». Серед причин появи цього пасквіля була похвальна стаття про Шкурупія в друкованому органі Організації українських націоналістів у Празі – журналі «Розбудова нації».

У 1934-му Шкурупія арештували як члена «київської терористичної організації ОУН». Попри намагання літератора довести свою невинуватість у двох судах, у 1935 році радянська влада засудила його до 10 років таборів. У 1937-му Ґео Шкурупія розстріляли рішенням «особливої трійки» до 20-ї річниці Жовтневої революції. Точна дата вбивства й місце загибелі невідомі. Через два десятиліття, в 1957-му, літератора реабілітувала радянська влада, яка його й розстріляла.