Каже 33-річний Андрій — командир роти стрілецького батальйону 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького

— Мені було 8 років, коли помер тато. Нині моєму синові також вісім… Я хочу, щоб він зростав із батьком, щоб відчував мою любов і ніжність, чого свого часу я був позбавлений… Та й загалом нині ми воюємо, щоб наші діти, нарешті, жили в мирній квітучій країні.

Андрій у війську з 24 лютого 2022-го. Перші два місяці служив у роті охорони, а потім його перевели до 30 ОМБр. Починав командиром взводу, брав активну участь у контрнаступі на Харківщині. Цієї зими, після поранення ротного, очолив підрозділ, який протягом останніх місяців воює в пекельних точках навколо Бахмута — Парасковіївка, Хромове, «дорога життя» до Часового Яру…

Андрій каже, що кожен його побратим, знаходить свій стимул, щоб мужньо воювати і виконувати завдання. Йому ж, особисто, сил і терпіння додають думки про сина.

#ВірювЗСУ

#Невтомилисязахищати_Україну

#нація_супергероїв

Джерело