Проповідь владики Василія, екзарха Харківського у Катедральному соборі святого Миколая Чудотворця у Неділю мироносиць:

“Не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина розп’ятого? Його нема тут Він воскрес!” Ці слова ангел промовляє до жінок, які раннього ранку першого дня тижня, в неділю прийшли до гробу, щоб намастити мертве тіло Ісуса. Він сповіщає їм, що того, якого ви вважаєте мертвим, він живий, він воскрес. Він вже не потребує цього намащення. Але сам факт приходу жінок дуже багато свідчить про них. І саме другу неділю після Воскресіння Христового Церква вшановує жінок-мироносиць, тих, які перші прийшли до гробу Ісусового. Хоч вони прийшли з наміром намастити мертве тіло, а удостоїлися великої Божої благодаті. Євангелист Марко говорить, що це жінки, які стояли біля хреста, які бачили, як Ісуса розп’яли: Марія Магдалина, Марія, мати Якова, Соломія та інші, які слідували за Христом. Вони бачили, як Йосиф Ариматейський прийшов до Пилата і просив тіло Ісуса, щоб Його поховати.

Коли жінки побачила ангела, що сповістив про воскресіння Христове, вони перелякалися. Повертаються від гробу, тоді зустрічає їх Христос і каже: Радуйтеся. І коли вони почули ці слова Спасителя, коли побачили воскреслого Христа, каже євангелист Матей: Впали ниць Йому до ніг. І тоді страх і непевність, шок, який переживали жінки, перетворюються на внутрішню радість, що Христос не мертвий, але живий, що Христос є Господь, якого вони слухали, якого вони чули. І від цього часу вони стали тими, які переповнені радістю живого і воскреслого Христа, ідуть і звіщають учням, що Христос воскрес. Вони стали тими благовісницями для учнів, для апостолів.

Чому Христос так виділив, вирізнив і удостоїв такої благодаті жінок? Чим вони відзначалися? Читаючи Євангеліє і слухаючи розповідь про цих жінок, ми побачимо, що жінки, які йшли з Галилеї, супроводжували його у цій місії проповідування, яку Христос звершував, слухали Його слово, бачили ці великі знаки і чуда, які робив Христос, і вони йшли за Ісусом. Цією першою рисою, яка їх вирізняє, це є вірність. Вони бачили, як народ прославляв Христа, вони бачили, як Він тріумфально в’їжджав в Єрусалим, коли всі кричали “Осанна, благословен хто йде в ім’я Господнє. Осанна на висотах!” Але навіть тоді, коли Христа ув’язнили, коли Його бичували, коли Він ніс важкий хрест, коли учні залишили Його, вони були разом з Ним. Вони йшли з ним на хресній дорозі, вони дальше залишалися вірні і постійні Христові. Вони бачили як Його розіп’яли. Вони зі свого милосердя, з любові до Нього беруть дорогоцінне миро, щоби в перший день тижня у неділю прийти і намастити мертве тіло Ісуса, щоби в останнє виявити любов і жест самопожертви по відношенню до Христа.

З чого випливала вірність і любов до Ісуса? Вона випливала із віри в Нього. І ця віра утвердилася саме тоді, коли вони зустріли воскреслого Христа. Коли Христос промовив до них: “Радуйтеся!” ця радість присутності, зустрічі з Господом була завершенням і основою віри, яку вони пронесли протягом всього свого життя. Ось чим вирізняються ці жінки-мироносиці. Вони відрізняються своєю вірністю Господеві, любов’ю і самопожертвою.

Тому Церква в сьогоднішню неділю згадує їх, їхній подвиг віри, любові, милосердя і вірності. Але це не означає, що ми згадуємо лише тих жінок, які жили дві тисячі років тому назад. Ми можемо навести приклади сучасних жінок-мироносиць, які в теперішній час є тими жінками, які відрізняються вірою в Господа, які відрізняються вірністю Йому, те, що вони слухають Його слово, живуть за Його словом, які відрізняються любов’ю і милосердям по відношенню до Господа, а також по відношенню до ближніх, які є в потребі. Це є ті сучасні жінки-мироносиці, які також переповнені радістю від зустрічі з живим воскреслим Христом. Це є ті жінки, в яких жодні життєві труднощі не можуть погасити радість присутності Господа в їхньому серці. Ми можемо також сказати про тих жінок-парафіян нашого храму, які в різні моменти, в різних труднощах і випробуваннях, чи раніше чи тепер, коли іде війна, зберегли віру в Господа, які зберегли вірність Йому, які виявляють милосердя і любов до нього і до інших людей, до ближніх, які потребують милосердя. Які протягом цілого року війни разом тут при храмі виявляють діла милосердя. Ми сьогодні можемо згадати тих жінок, які безстрашно виявляють милосердя на полі бою, рятуючи наших захисників і захисниць, ми можемо згадати тих жінок, які виявляють милосердя, ризикуючи своїм життям, виявляючи вірність Господеві, яка випливає з віри в Нього і дає силу іти на самопожертву.  Сьогодні, коли ми згадуємо жінок, які йшли до Ісуса, які зустріли живого воскреслого Христа, Який наповнив їхні серця радістю, внутрішнім миром, який прогнав з їхніх сердець страх, неспокій, тривогу, який наповнив їхні серця любов’ю і вірою. Ці дари Господь дає тим, які є вірні Йому.

В сьогоднішню неділю хочу побажати усім вам, дорогі жінки нашої парафії, також ті, які допомагають нам в час війни, які є вірні Господеві, які люблять Його, які вірують в Нього, які зустріли живого воскреслого Христа, щоб ті слова, які Христос промовив до жінок-мироносиць, щоб кожна з вас почула їх: “Радуйтеся!” Щоб не тільки почули, а пережили в своєму серці радість від зустрічі з живим воскреслим Христом. Нехай Він надихає вас, зміцнює вашу віру, вірність, і нехай Він зміцнює також вашу любов і милосердя, щоб ви виявляли їх до Нього і до всіх потребуючих, щоб ви були сучасними жінками-мироносицями. Амінь.”

30.04.2023 р.Б., місто Харків

Пресслужба Харківського екзархату УГКЦ

 

 

Джерело