Начальник Яворівської ВА продовжує ділитися з вами своєю другою рубрикою про історії людей, які залишили по собі слід в історії України та нашого краю.

«Ставали до бою сини України За правду, за волю, за свій ідеал» Роман Шухевич за підпільним псевдо «Тарас Чупринка» – людина виняткового гарту, видатний український політичний та державний діяч. Дитинство, якого минуло у Яворівському районі. Військовик, був членом галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії та голова Секретаріату Української головної визвольної ради. Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у Львові в будинку на вулиці Довбуша, 2. Охрестили його в Успенській церкві, 26 липня. Радянська історіографія намагалася ввести плутанину щодо дати і місця народження Романа Шухевича, а також щодо самої постаті майбутнього “генерала Чупринки”. Комусь залежало, щоб документи про його народження, шкільні свідоцтва і таке інше ніколи не потрапили на очі дослідникам життя Шухевича. Можливо, що їх хотіли знищити. І тому, коли йшлося про дату народження Шухевича, називалися різні дати 7 липня, 17 липня (остання подається у довідковій літературі, якийсь день у травні. Оскільки батько Шухевича працював суддею у містечку Краковці біля Яворова, то вважалося, що він народився там. Останню крапку в цьому питанні поставили оприлюдненні в 1997 році документи обласного й центрального історичного архівів. Саме у Краковці на Яворівщині пройшли його перші сім років. Це той вік, коли дитина з молоком матері вбирає найважливіші родинні коди, переймає духовну сувʼязь поколінь. Проживаючи тут з батьками до 1914 року, син бачив безкорисливу працю батька і матері на громадській ниві, для свого народу. Адже Осип Шухевич, будучи суддею у Краковці, опікувався могилою композитора і священика, автора гімну «Ще не вмерли України ні слава, ні воля» о. Михайла Вербицького, брав активну участь у всіх товариствах, в аматорському гуртку, організував струнний оркестр, у якому грав на басі. За освітою Роман Шухевич – інженер, закінчив Львівську політехніку. Але водночас студіював у Вищому музичному інституті ім.М.Лисенка, був прекрасним піаністом. Таке поєднання було дуже цікавим і виділяло Шухевича серед інших. Романа Шухевича сформувалася думка, що народові потрібна держава для його розквіту і самого існування, фізичною опорою кожної держави є збройні сили. Роман Шухевич був людиною виваженою, життєрадісною; досконало знав свою рідну мову, також польську, німецьку, старогрецьку, старолатинську, церковнослов’янську. Крім того, прекрасно грав у шахи. Навіть в умовах підпілля, щоб відпочити, відволіктись, часом пропонував: “Давайте зіграємо у шахи”. Він був чудовим організатором і військовиком, в першу чергу дбав за рядового стрільця. Він говорив: “Для мене найдорожче – життя, але і для рядового стрільця життя – найдорожче. Так, це нас якоюсь мірою рівняє”. Його вважали батьком, за ним йшли у вогонь. Декілька штрихів про особисте життя Романа Шухевича. Він одружився досить молодим, ще будучи студентом, з Наталією Березинською – дочкою священика з Оглядова, що біля Радехова. Був дуже добрим сім’янином. Мав двоє дітей – сина Юрія і доньку Марію; сестру Наталю та брата Юрія. Лаконічно і змістовно характеризує Романа Шухевича Степан Бандера: «… рішуча, динамічна активність, бойовитість, широкий розмах в революційній діяльності, безкомпромісність і прямолінійність у самостійницький політиці, ідеологічна чистота й чіткість, а передовсім – правда, тобто однозгідність діла зі словом, виметення Фразеологічної облуди”. Вихований під впливом ідей визвольних змагань у патріотичній атмосфері роду, Академічної гімназії у Львові та «Пласту», Роман Шухевич включився в націоналістичні групи молоді. У 1925 році став членом УВО. Закінчив політехнічний інститут. Студіюючи інженерію в Данцігу й у Львові, паралельно здобув загальний військовий вишкіл у польському війську, але не був допущений з політичних причин до іспиту в старшинський школі. У 1929 році вступив до ОУН як один з перших ї членів. 3 початку 1930-го до свого ув’язнення (1934) був бойовим референтом у крайовій екзекутиві ОУН. Прагнув до зʼєднання УВО та ОУН, яке завершилося на Празькій конференції проводу ОУН з представниками КЕ в липні 1932 році. Навесні 1941 року брав участь у Другому Великому Зборі ОУН. Після нього став крайовим провідником ОУН на західних теренах України. Працюючи в Генеральному штабі ОУН, Роман організував таємні військові курси. Сформував і очолив Український легіон. У проголошеній 30 червня 1941 року Українській державі був віце-міністром військових справ. Для поширення платформи визвольної боротьби ОУН і УПА зініціювали в липні 1944 році створення УГВР, а головою її Генерального Секретаріату й головним секретарем військових справ обрано генерала Чупринку-Лозовського. Після окупації Західної України Червоною армією, УПА під керівництвом Романа Шухевича продовжувала боротьбу за волю рідного краю, що полягала в поборюванні органів терору окупанта, мобілізації мас для самооборони та пропаганді ідей державної незалежності. Визвольна боротьба, яку українські патріоти під проводом Романа Шухевича (Тараса Чупринки) вели в 1943-1950 роках, не має собі рівної не тільки в українській, але й у світовій історії! Шухевич ніколи не мав ілюзій щодо того, яка доля на нього чекає. Коли у липні 1944 року Загальний збір УГВР одноголосно обрав його генеральним секретарем УГВР, він сказав таке: «Ми усі вояки УПА і всі підшильники, зокрема і я, свідомі, що раніше чи пізніше нам доведеться згинути в боротьбі з брутальною силою. Але запевняю вас,- ми не будемо боятися вмирати, бо вмираючи будемо свідомі того, що станемо добривом українсько землі. Ця наша рідна земля потребує ще багато добрива, щоб у майбутньому виросла на ній нова українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено було завершити…” А ще Роман Шухевич казав: „Я знаю, що згину від ворожої кулі. Старим я не буду ніколи, але я не боюся за наше майбутнє, коли знаю, що наші засуджені сільські хлопці гинуть з окликом: Хай живе Україна!”. Покинувши рідне містечко семирічним хлопчиком, Тарас Чупринка повернувся до нього в чині генерал-хорунжого УПА. Роман Шухевич посмертно нагороджений УГВР Золотим Хрестом бойової заслуги 1-го класу та Золотим Хрестом заслуги. Провід «Пласту» посмертно іменував Романа Шухевича Гетьманським пластуном Скобом. 24 серпня 1996 році у Краковці відбулося урочисте відкриття пам’ятника Роману Шухевичу. З того дня усі заходи патріотичного спрямування проходять тут, біля постаменту патріота. А на ювілеї з’їжджаються численні гості, колишні побратими по боротьбі, представники всіх рівнів влади, духовенство, громадськість, молодь. Також діє Краковецька школа ім. Романа Шухевича, де проводяться міжобласні спортивні змагання за кубок Романа Шухевича. Люди, для яких постать генерала Тараса Чупринки близька по духу, велична і дорога, завжди будуть вклонятися подвигові відданого сина свого народу. 5 березня 1950 року Роман Шухевич загинув у бою з озвірілими московськими загарбниками в Білогорщі біля Львова. Він пішов у Вічність нескореним і гордим, ставши прикладом незламності для нових поколінь українців, які нині стоять на сторожі самостійної соборної України. Яворівщина, як терен наших фольклорних записів — це, з одного боку, типова місцевість Західної України, де так само активно й масово, як і в інших частинах Галичини й Волині, вирувала визвольна боротьба. З іншого боку — Яворівщина в народному середовищі усвідомлює себе краєм, де народився і провів дитинство Роман Шухевич. Цей останній фактор є певним своєрідним і потужним імпульсом фольклорного осмислення постаті Головного командира як у кількісному, так і в якісному плані. «В народних творах «Тарас Чупринка» так часто з’являється саме на Яворівщині, зокрема у містечку свого дитинства Краковці; діє там, навіть проживає — без жодного конкретно-історичного мотивування і пояснення. Вмотивовує і удостовірнює перебування генерала в цій місцевості вкорінений у підсвідомість кожного міфопоетичний культ рідної оселі. За народними мірками, це — свідчення високих духовних якостей Романа Шухевича, бо ж якщо він пам’ятає і шанує малу Батьківщину, то так само вірно любить і турбується про всю Україну» Писав Луньо Євген Андрійович — фольклорист, дослідник українського національно-визвольного руху середини ХХ ст., дослідник повстанського фольклору. Командира УПА часто бачимо у піснях-новотворах 1990-х рр. Наприклад, в одному творі з Яворівщини співається: Пішла слава цілим світом, Як УПА їх воювала, Гей —гей! Слава про Бандеру, Про Бандеру і Чупринку-генерала. («Українські хоробрі повстанці») Яворівський історик Євген Луньо в своїй статті «ПОСТАТЬ РОМАНА ШУХЕВИЧА В ОПОВІДНОМУ ФОЛЬКЛОРІ ЯВОРІВЩИНИ» зазначає , що в постать Романа Шухевича виведена в образі народного героя, який одночасно уособлює і військового керівника та організатора, і польового командира, що завжди готовий іти разом з повстанцями в бій. Це ідеал воїна — досконалого фізично, морально та духовно.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/roman-shuhevich-biografiya-skorocheno

Джерело: https://cutt.ly/postatromanshuhevuch

Джерело: Книга «Краковець – містечко Романа Шухевича» Видавництво «Манускрипт-Львів», 2017

Джерело: «Прийти і вмерти на своїй землі» Роману Шухевичу присвячується Львів-Ліга-Прес-2008

Джерело