Історична довідка “Яворівщина”

Начальник Яворівської ВА Ярослав Коминський продовжує мандрівку Яворівщиною в постійній рубриці “Спадщина сторінками минулого”.

Пам’ятка архітектура деревʼяна церква Воскресіння Ісуса Христа у селі Віжомлі, котра донині збереглася і належить до кращих взірців старовинної дерев’яної архітектури в Європі.

Церква Воскресіння Ісуса Христа збудована нашими пращурами ще в далекому 1560 році, маленька, але зграбна церковця за свою історію перетерпів лихоліття набігів татарської орди, наругу різних чужоземних зайд. Громада всіляко оберігала церкву. Останній такий напад ординців відбувся в 1507 році, а вже в 1695-му, на щастя, гетьман Яблоновський та воєвода Менчинський зі своїми озброєними загонам розбили останній татарський чамбул наголову біля Судової Вишні. Встояла перед татарами тоді й віжомлянська церква. У цьому храмі хрестили наших дідів та прадідів, у ньому вони вінчалися і з нього вінчалися і з нього вирушали у вічність, щоб залишитися у пам’яті нащадків.

Майстерність будівничих передавалася у спадок: талановиті майстри-теслі з народу вчили своїх синів усіх знаних таємниць пропорції, підбору будівельного дерева та розмірів гармонії “конструкції” зрубу і верху.

За шематизмом перемиської єпархі з 1879 року греко-католицька парохія з церквою Воскресіння Ісуса Христа з 1560 року належала до Судововишнянського деканату цієї дієцезії. Маємо перше свідчення того, що церква споруджена понад 430 років тому і є справжнім шедевром сільської народної архітектури. У 1894 році добудовано з заходу і розширено бабинець. У 1938 роді відомий галицький архітектор Лев Левинський виготовив проект нової мурованої церкви, який, однак, через початок Другої світової війни не був реалізований. Цей проект відомий у двох примірниках, які зберігаються у місцевій церкві Відділі рукописів бібліотеки ім. В. Стефаника.

Віжомлянська церква увібрала в себе всі елементи стилів європейської та української деревʼяної архітектури. В ній та дзвіниці – готика і бароко, ренесанс і щось – від теремів княжої Русі. Збудована на високому місці села, кількасотлітня церковця, однак, є своєрідною та оригінальною, відмінною від інших давніх храмів Яворівщини. Має храм, до речі, вівтар від заходу, а не від сходу, всупереч канонам Східної церкви і 400-літній традиції.

Саме в побудові храму та його прикрашені найяскравіше виявилася мистецька душа українського народу в умовах польського гніту: будували своє, рідне, і для себе, для своїх. Особливо чітко виявлено ту любов у іконописі та різьбі по дереву в церквах. Галицькі мистці XVI ст. в іконописі робили пейзажні спроби, відтворювали реальний краєвид, в національному дусі трактували образи та кольорові площини з монументальними розписами.

Однією з найулюбленіших в цьому часі була темна синяво-зелена фарба. Дослідники-фахівці стверджують, що маляри другої половини XVI ст. творили ікони в живописній манері, котрій властива сірувато-вохристо-коричнева гама нейтральних фарб, без живих і голосних контрастів, з темно-коричневою і сірою карнацією облич.

Саме в такій манері написані ікони у віжомлянській церкві. На жаль, з ініціативи сучасних місцевих богомазів ці давні шедеври замальовано шаром фарби з далеким від мистецтва зображенням зоряного неба на склепінні та стінах храму. Отже, до праці треба залучити реставраторів, котрі змогли би це нашарування фарби зняти, і тоді нам відкриються справжні талановиті творіння давніх народних митців.

Церква крита гонтами, з одною шатровою чотиристоронньою банею. Форми церкви архаїчні, перенесені, либонь, із стародавньої моделі. Площа церкви разом з пізнішими прибудовами – 140 м2, висота – близько 11 м. Всередині царські ворота у вигляді дерева, яке росте з людини (так зване дерево Єсея)».

Стіни церкви і каплиці були намальовані вертикально дошками і лиштвами. Між 2013 і 2017 роками зовнішні стіни оббили дерев’яною вагонкою, дахи перекрили металопрофілем. Бічний вхід є в південній стіні нави. Її вкриває на четверику з одним заломом пірамідальний наметовий верх, увінчаний ліхтарем з маківкою.

Дуже близько до церкви, біля її західної стіни, розташована дерев’яна триярусна квадратна стовпова дзвіниця з нахиленими до середини стінами, вкрита наметовим дахом, вінчаним ліхтарем з маківкою. У давні часи земля була надто дорогою, тож, щоб зекономити кошти, дзвіницю збудували так близько.

Вчені-архітектори так описують церкву: «Будівля церкви має традиційну орієнтацію –її вівтар звернений до сходу. Дерев’яна тризрубна одноверхна будівля. Складається церква з ширшої квадратної в плані нави, до якої від сходу прилягає незначно вужчий гранчастий вівтар, а з заходу майже рівний по ширині з навою прямокутний бабинець. Нава завершена пірамідальним наметовим верхом з одним заломом, вінчаним сліпим ліхтарем з маківкою. Вівтар вкритий пʼятисхилим дахом, увінчаним на кінці гребеня маківкою. До північної стіни вівтаря прилягає пізніше прибудована прямокутна ризниця, вкрита двосхилим дахом, а до східної майже впритул приставлена прямокутна, витягнута по осі північ-південь каплиця з вівтарем східна частина якої відкрита на подвірʼя великим арковим вирізом. Бабинець вкритий двосхилим причілковим дахом з маківкою на гребені. Його західна частина нависає над входом в церкву у західній стіні бабинця. Церкву обігає піддашшя на випусках вінців зрубів, тепер оперте додатково на стовпи. Стіни підопасання і випусти шальовані вертикально дошками, а написания лиштвами. Прямокутні віконні прорізи мають лучкове завершення південній стіні нави є додатковий вхід».

Храмовий празник у Віжомлі святкують у день Усікновення Голови Івана Хрестителя. І хоч церква найдавніша на Яворівщині, чомусь вважається памʼяткою архітектури лише місцевого значення.

Давня церква у Віжомлі ставала дедалі тіснішою для громади. Число вірних особливо збільшилося з початком “тихої революції в Галичині та Україні, себто з 1988 року. І громада вирішила спорудити новий храм, поруч з давнім, що нараховує століття. Результат старань громади нині наяву – поруч зі старою церквою виросла велична споруда нової.

У 1994 році почали мурувати стіни церкви муляри з Віжомлі. На церковному подвірʼї теслярі виготовляли деревʼяний каркас під майбутній купол.

До 17 вересня 1997 року вся покрівля була закінчена. Святкова літургія відбулася ще у старій церкві. У 1997 році перекрили новою бляхою і дзвіницю. На підніжжі одно з хрестів на старій церкві до перекриття був маленький півмісяць. Існує такий переказ, що під час татарських навал цей півмісяць застерігав ординців від руйнування християнської святині. Адже півмісяць є елементом мусульманського священного знака. Майстри-покрівельники залишили заржавілий півмісяць десь під дахом дзвіниці.

28 вересня 1997 року Владика Самбірський і Дрогобицький Феодосій відправив Архиєрейську Службу Божу у старому храмі і посвятив купол нової церкви.

У 2000-2001 роках вимурували стовпчики навколо церковного подвір закінчили огорожу. У вересні 2004 році відкрилися двері новозбудованого храму. Зараз по великих християнських святах: Різдво Христове, Христове Воскресіння мешканці приходять на спільну молитву і у дерев’яну церкву, адже вона була і залишилася найміцнішим засобом зв’язку всі часів і поколінь.

Джерело: книга Єлизавети Ясній “Віжомля колиска нашої любові”Джерело: книга Богдана Пасічника “Віжомля”Джерело: http://surl.li/gwajn

Джерело