2 квітня 1968 робітники-мусульмани автобусного парку, що знаходився поруч з храмом, побачили дивне видовище – на даху церкви стояла напівпрозора жіноча фігура, від якої йшло світіння. Спочатку вони не зрозуміли, але потім жахнулися. Люди, що прибігли, побачили на даху Богородицю – такою, якою Її зображують на іконах у деісусному чині іконостасу, яка молиться перед хрестом храму, від якого теж виходило сяйво. Фотографи, що прийшли, зробили перші кадри. Звістка про явлення облетіла коптські квартали.

Люди йшли і йшли до храму, який був швидко найменований Явленим (Apparition church). У деякі дні Явлення повторювалося. Люди приносили хворих, і почали відбуватися чудесні зцілення від раку, туберкульозу. У храмі щодня молилися.

Про чудесні події скоро дізнався весь світ. Очевидцями явлень, що тривали безперервно протягом трьох років, були сотні тисяч людей, серед яких чимало фотокореспондентів і журналістів.

Один з робітників, на ім’я Фарух, вказав перев’язаним пальцем (який йому повинні були ампутувати наступного дня) і закричав з усіх сил, думаючи, що дівчина хоче кинутися вниз: «Леді! Не стрибайте! Не стрибайте!» Рухомий відчуттям відчаю, він кинувся викликати пожежників і поліцію, а декілька його товаришів – покликати священика отця Костянтина.

У цей момент «Леді», одягнена в мерехтливий світлом одяг, встала на ноги. Одна з жінок внизу закричала по-арабськи, раптово осінена: «Наша Богоматір Марія!».

Наступного ранку, коли робітник-очевидець Фарух прибув до шпиталю на операцію, хірург був вражений, побачивши палець абсолютно здоровим. Це було перше відоме чудо зцілення у Зейтуні.

Новина про видіння поширювалася з швидкістю полум’я, викликаючи хвилю сильної наснаги неймовірного числа християн, мусульман, іудеїв і навіть невіруючих. Натовпи, що збиралися ночами, досягали 250 тисяч осіб. Кожна поява Богородиці супроводжувалося оглушливими криками, плачем величезної кількості людей, що облягали з усіх боків церкву: «Ми віримо в Тебе, Свята Маріє! Ми свідчимо про Тебе, Свята Маріє!»

Джерело