22 травня 1861 року відбулося перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі неподалік Канева.

Помер 47-річний український поет (та й не тільки поет) у Санкт-Петербурзі, де жив і працював, мріючи про повернення в Україну. Поховали його на Смоленському кладовищі міста над Невою, оповитого холодом, побудованого на козацьких кістках… Але друзі Великого Кобзаря, численні шанувальники його творчости, просто небайдужі люди добре знали про бажання Тараса Шевченка бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще 1845 року, «серед степу широкого, на Вкраїні милій».

58 днів прах Тараса Шевченка перебував у Петербурзі, відтак його домовину, за клопотанням Михайла Лазаревського та після отримання відповідного дозволу, нарешті було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі. Труну спочатку привезли до Києва, де з покійним могли попрощатися всі охочі. Особливо багато було молоді. 20 травня 1861 року останки Великого Кобзаря доправили Дніпром на пароплаві «Кременчук» з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Церемонія перепоховання Тараса Шевченка перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого раба Божого Тараса не тільки братом во Христі, а й справжнім і щирим батьком всього українського народу і першим, хто заступився за рідне українське слово.

Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів упрягся люд. І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому, до місця вічного спочинку. Везли хлопці та чоловіки, потім навіть жінки і дівчата. Дорога сягала кілька верст. Шлях, яким рухалася траурна процесія, устелили зеленим гіллям, і він був схожий на зелений килим. Попереду несли портрет Великого Кобзаря, аби весь зустрічний люд бачив того, про кого лише чув, і знав, здогадувався, з ким прощається.

1925 року на місці поховання (перепоховання) Тараса Шевченка було створено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент споруджено 1939 року.

Мабуть, уже від часу перепоховання народ називає Чернечу гору Тарасовою. Це – святе місце для кожного українця, для всіх, хто любить Україну і захищає її!

Підготував Тарас ЛЕХМАН

Джерело