У третій четвер травня відзначаємо День вишиванки – національне свято, яке покликане зберігати споконвічні народні традиції, заохочувати до створення та вдягання етнічного вишитого українського одягу. Свято вже стало самобутнім і самодостатнім. Завдяки українській діаспорі поширилося воно і за кордоном. Гості з інших країн хочуть придбати нашу вишиванку як коштовний сувенір, пам’ятку про мальовничу Україну.

Ідею акції у 2006 році запропонувала студентка Чернівецького національного університету Леся Воронюк. Від національно свідомої студентської молоді завжди варто очікувати несподіваних, радикальних дій та ідей. Такі ідеї швидко стають суспільними. Це ж передусім студенти творили в Україні Майдани і Революції.

Спочатку вишиванки одягнуло кілька десятків студентів і викладачів університету з Буковини. Та вже впродовж наступних років свято перетворилося на всеукраїнське. Воно не передбачає якихось обов’язкових заходів, а лише одягнути вишиванку й піти на роботу, на навчання, навіть до магазину, зустрітися, поспілкуватися з друзями на вулиці, демонструючи свою національну, громадянську позицію, культуру, освіченість, духовну свідомість. До церкви взагалі личить ходити у вишиванці. У такому одязі закодовано багато символів, сили, оберегів, краси.

Дещо з традицій.

Вишиту сорочку з білого полотна вдягали тільки у святкові дні.

Кожна дівчина перед весіллям мала сама вишити сорочку для себе і свого нареченого. Вишиваючи сорочку для милого, завжди нашіптувала молитви й замовляння, щоб суджений був вірним.

Для новонародженого першу сорочку шили з батькової сорочки (її також оздоблювали вишиттям). Вважали, що в ній зберігається батьківська енергетика, необхідна для захисту дитини від усіляких хвороб. Дівчаткам шили сорочку з маминої вишиванки.

Новонародженій дівчинці вишивали сорочку чорними візерунками – як символ землі, родючости; хлопчикові – синіми та зеленими нитками, бо ці кольори мали захищати від стихій.

Сорочку з нової тканини дитині дарували вже до триріччя. Тоді візерунки були червоними – символ батьківської любови й кровних зв’язків.

Підготував Тарас ЛЕХМАН

Джерело