“Хто буде пити воду, яку я йому дам, не матиме спраги повіки. І вона стане в ньому джерелом води”.

Ці слова Христос промовляє до жінки самарянки. Сидячи біля криниці Якова в ясний спекотний день, Ісус сидить втомлений і промовляє ці слова до жінки. Він говорить не про просту воду, яка втамовує спрагу людини, але говорить про воду, яка стане джерелом, що тече в життя вічне”, – сказав екзарх Харківський владика Василій під час Святої Літургії у неділю Самарянки.

Ісус іде з Юдеї, з Єрусалиму до Галилеї, його шлях пролягає через Самарію. Це колишня ізраїльська земля, але люди, які населяли цю територію, втратили віру у правдивого Бога. Коли була ассирійська неволя, коли ассирійські цар забрав ізраїльтяни з їхньої землі і вивіз у неволю, то заселив ті землі людьми інших релігій. Коли ізраїльтяни повернулися туди, ті релігії перемішалися, і втратили віру у правдивого єдиного Бога. Юдеї не спілкувалися з тими, хто не вірив у правдивого Бога, які були язичниками, нечистивими.

Бачимо, що Христос, сівши при тій криниці Якова, сам починає розмову з жінкою. Починає розмову невипадково. Він хоче вивести цю жінку з темряви незнання Бога і привести до пізнання істинного правдивого Бога. Христос використовує земні засоби, адже є спека, усі хочуть пити, і Господь говорить з нею про воду. Жінка думає про звичайну воду, після якої не хочеться знову пити і не треба буде ходити до криниці. Але Ісус хоче пояснити їй, про яку воду іде мова.

Христос починає відкривати їй таємницю живої води, веде жінку до пізнання, до віри в правдивого Бога.
Минуло дві тисячі років. Як отримати воду живу? Найперше, повірити в правдивого Господа. Наступне – прагнути цієї води. Господь дає цю благодать Святого Духа і робить це не в абстрактний спосіб. Церква Христова є тим колодязем, яка дає воду життя вічного, яка тамує спрагу душі людської, яка дає благодать Святого Духа.
Чи ми маємо цю воду? Чи ми перебуваємо в Божій благодаті? Чи ми маємо спрагу Божої благодаті? Маємо різні бажання: займати добре становище в суспільстві, щоб бути всім забезпеченим, щоб діти були забезпечені, щоб отримали добру освіту, щоб гарно влаштувалися в житті, щоб мали добру сім’ю. Це є добрі бажання людські. Але це не може бути найважливішим. Якщо людина не буде мати головного прагнення – поклонятися Богові в дусі і правді, коли людина не буде мати цієї спраги води живої, то всі земні наші бажання і прагнення не здійсняться.
“Нехай сьогоднішнє Євангеліє стане нам нагадуванням, дороговказом, щоб кожен з нас найперше прагнув Божої благодаті, щоб ми перебували у Божій благодаті, і щоб Господь благословив усі наші добрі бажання і починання”, – додав владика Василій.

Пресслужба Харківського екзархату УГКЦ

Джерело