НАСПРАВДІ, жодного позитивного моменту не змогли намалювати навіть завжди «переможні» Z-пропагандисти. Відео з американською бронетехнікою, що спокійно розїжджає по російських дорогах, аж ніяк не говорить про справжню силу «другої армії світу».

Таким чином, у ході «бєлгородської оборонної операції» повністю провалені:

Інформаційна складова. Преслужби МО РФ, Росгвардії та ФСБ фактично відмовчалися. Що стосується «воєнкорів», то потік бєлгородських вкидів від них забив ще один цвях у труну залишків їх репутації. Навіть серед тих росіян, які вірили їм більше ніж Конашенкову.

Військова складова. «Розвідка боєм» фактично виявила повну нездатність російських: прикордонників, армії, військових інженерів (з побудовою «засічної межі» вартістю 10 млрд рублів) та спецслужб – протистояти миттєвим атакам. Жодна анонсована «пастка для диверсантів» так і не спрацювала: ті як зайшли, так і вийшли.  

Політична складова. Немає чітких пояснень того, що сталося на Бєлгородщині, ані на внутрішню аудиторію (російське телебачення вже давно мовить з «того світу»), ані зовнішню (у вигляді, принаймні демонстративного скликання позачергового засідання Радбезу РФ).

Якщо «русский мир» збирається таким чином обороняти свої «нові» і старі кордони і надалі, то жити йому дійсно недовго.

Крім «історичної хвороби» у Путіна прогресує сліпота

Вкотре не здивувала реакція Путіна. Тобто жодної реакції. Натомість вчергове пролунали слова про те, що «9 років противник веде війну проти нашого народу. Нам кажуть, що Росія розпочала війну. Ні, це ми за допомогою СВО намагаємося припинити цю війну проти нашого народу, який через історичну несправедливість опинився за межами нашої Батьківщини».

А поки усі гадають, чи можна вважати черговою метою війни з Україною – припинення війни з Україною, 23 травня голова Конституційного суду РФ Зорькін спробував існування України заперечити.

На зустріч з Путіним він приніс копію французької карти XVII століття, яка «доводить, що України не існувало». Двоє пристаркуватих чиновників (Зорькіну 80 років) довго розглядали карту перед телекамерами з коментарями: «ну, очевидно ж».

НАСПРАВДІ, на цій карті (її уклав Юбер Жайо (1632-1712), який справді був на службі короля Людовіка XIV) Україна є, при чому на своєму місці. Підписана: «Vkraine Pays des Cosaques» (Україна земля козаків).

У часи Жайо та його сучасників (Гійома де Боплана, Йоганна-Баптиста Гоманна та інших) назва Україна була на картах не рідкістю (не кажучи вже про окремі карти України). Річ у тім, що до остаточного поглинання Російською імперією це була природна місцева назва наших земель, відома і картографам, і їх впливовим покровителям.

Чого на карті дійсно немає, так це Російської Федерації. Держава, від якої РФ виводить своє історичне коріння, на карті Жайо називається так: «Les Etats du Czaar de la Russie Blanche ou Moscovie» (Держави царя Білої Росії або Московії). На карті прямо (!) двічі (!!) великим шрифтом (!!!) згадується Московія – назва, яка доводить російську пропаганду до сказу.

Чому два пристаркуваті московити не побачили на карті ані України, ані власної рідної Московії – залишимо без коментарів.

А тим часом в самій Росії путінську історично-картографічну сліпоту регулярно насаджують каральними заходами. 23 травня дяки з Мін’юсту РФ запропонували поправки до думського законопроєкту щодо визнання «екстремістськими матеріалами» географічних карт, які заперечують територіальну цілісність Росії.

Зараз із законопроєкту випливає, що екстремістськими мають визнаватися будь-які карти з кордонами Росії, які не відповідають офіційним — що переводить у розряд екстремістських будь-які карти, створені до 2014 року.

А з огляду на  путінське «9 років противник веде війну проти нашого народу» і з нагоди 15 місяця «початку війни для її завершення» варто нагадати наступні офіційні цифри.

Втрати серед цивільних осіб України з 24 лютого 2022 року по 21 травня 2023 року становили 24 012 осіб, у тому числі 8895 загиблих (8836), повідомило управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН). Реальних жертв, звісно, значно більше.

При тому, що за весь 2021 рік – загинуло близько 300 осіб (77 у «ДНР» та близько 200 у «ЛНР», з яких лише 37 – це мирні жителі). За весь 2019 рік, за даними ОБСЄ (які не спростувала Москва), було зафіксовано лише 18 жертв серед мирного населення на сході України.

11 лютого 2022 року ватажок «ДНР» Пушилін повідомив, що всього з 2014 року в «республіці» загинула 5 041 особа. А 12 жовтня 2021 року його «колега» з «ЛНР» Пасічник уточнив, що з 2014 року загинули «5 тисяч осіб у ДНР та близько 4 тисяч людей у ЛНР».

Китайці не хочуть токсичної російської пшениці

А тим часом Росія так хоче сподобатися Китаю, що це вже виглядає відверто непристойним. 23 травня голова Уряду РФ Мішустін перебував з візитом у КНР. Наговорив багато чого «економічно-надихаючого». Але головною новиною для пропаганди стало те, що його зустрічали міцним рукостисканням.

НАСПРАВДІ, Мішустін їхав продавати в Китай пшеницю. До цього її хотів продати особисто Путін ще під час візиту Сі Цзіньпіна в Москву в кінці березня.

Але правда в тому, що Китаю вона не потрібна. Сьогодні він має найбільший стратегічний продовольчий запас у світі. До нього входять: 69% світових запасів зерна, 60% світових запасів рису та 51% світових запасів тієї самої пшениці.

До того ж російська пшениця зараз – токсична. З тимчасово окупованої території України росіяни викрали її майже 6 млн тонн. Зв’язуватися з токсичними російськими зерновими «активами» Китай не хоче.  За підсумками січня-квітня він імпортував 6 млн тонн пшениці – на 60% більше, ніж роком раніше. Але російські поставки в них склали  нікчемні 0,5%.

Колега Мішустіна голова Держради КНР Лі Цян у привітанні учасникам російсько-китайського бізнес-форуму на здивування утримався від пропагандистських кліше про «дружбу, яка більша, ніж союзництво», про «безпрецедентно міцні зв’язки, які ніхто не порушить» і тому подібного. Усе було сухо. 

Китай не бачить Росію на своєму «шляху». І дає це зрозуміти усіма можливими способами. Так, він домовився з Узбекистаном і Киргизстаном про будівництво 500-кілометрової залізниці, яка дозволить скоротити шлях до Європи на 7-8 днів і обійти «токсичну» Росію. Як ще пояснити Москві, щоб вона відчепилася?

Чи варто лякатися дефолту в США

І наостанок про черговий «переможно-рятівний» план від пропаганди під назвою «дефолт в США». Виглядає він невибагливо: «Байден не домовиться з республіканцями – американська допомога Україні зупиниться»; «у Білий дім повернеться наш Трамп» – «ми перемогли».

Головною новиною з цього приводу 23 травня стало те, що в США припинили обговорення військової допомоги Україні через держборг.

НАСПРАВДІ, ситуація виглядає наступним чином. Держборг США досяг стелі $31,4 трлн у січні. (Її  з 1917 року встановлює Конгрес, щоб виконавча влада не могла позичати нескінченно). Міністр фінансів США Джанет Йеллен попередила Конгрес про настання можливого дефолту вже 1 червня, якщо стеля не буде збільшена. Демократи вимагають підвищити її без умов, республіканці наполягають на його збільшенні за умов скорочення бюджету на $4,8 трлн.

Що з цього приводу варто знати?

–    Зараз казначейство США покриває бюджетні витрати коштом податкових надходжень і залишків власного балансу (на кінець квітня він становив $300 млрд). Але якщо ліміт не підвищити, гроші у бюджеті можуть закінчитися.

–   США можуть уникнути дефолту, підвищивши ліміт на держборг (з моменту закінчення Другої світової війни це відбувалося десятки разів).

–    Швидше за все, стелю держборгу підвищать і цього разу: дуже висока вартість потенційного дефолту і для США, і для всього світу.

–   Якщо дефолт все ж відбудеться, то буде технічним — це означає, що гроші в США є, просто вони не можуть ними скористатися.

–   Повноцінний дефолт США в принципі вкрай малоймовірний – саме через специфіку американського держборгу: по суті, навіть їхній зовнішній борг — це внутрішній, оскільки американські казначейські облігації купують за долари, а не рублі чи замбійські квачі.

–    Пояснюється це просто:  США — найпотужніша економіка світу, чиї облігації вважаються найнадійнішими в світі.

–    У дефолті ніхто не зацікавлений, оскільки США має величезну кількість кредиторів.

–   І адміністрація Байдена, і республіканці в Конгресі на консультаціях щодо підвищення стелі держборгу взагалі не розглядають можливість скорочення військових витрат США (з яких в основному і йде допомога Україні).

–    Екс-спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер вже пообіцяв: «Восени ми надамо ще один пакет допомоги, який підтримуватиме Україну протягом 2024 року. Зараз обговорюємо цей пакет у $60 млрд, який, я думаю, буде запроваджено у вересні. Пакет планується погодити до президентських виборів у США».

Тож сподівання Москви на рецесію в країнах Заходу або на дефолт США – марні. Якщо вони, навіть, за таких дійсно важких обставин підтримують Україну, то цей процес триватиме й надалі.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело