«Подорожуючи салезіянським світом, я знову зміг особисто переконатися, що Марія Помічниця, як обіцяв отець Боско, є маяком світла, безпечною гаванню, материнською любов’ю її Сина і всіх нас.

Дорогі друзі отця Боско, Салезіанського бюлетеня та його дорогоцінної харизми, як я часто роблю, хочу поділитися з вами в цьому місяці травні подією, яку я нещодавно пережив і яка зворушила моє серце. Водночас вона спонукала мене багато думати про відповідальність, яку ми маємо щодо побожності до Марії Помічниці.

У той день, коли Іван Боско вступив до семінарії, Мама Маргарита сказала йому: «Коли ти народився, я посвятила тебе Пресвятій Богородиці; коли ти почав навчання, я звірила твою відданість цій нашій Матері: зараз прошу, щоб ти був їй цілком відданий: люби тих, які віддаються Марії; і якщо ти станеш священником, завжди поширюй побожність Марії. Закінчивши ці слова, моя мати була зворушена: я заплакав. «Мамо, – я відповів, – дякую тобі за все, що ти сказала і зробила для мене; ці твої слова не будуть сказані дарма, і я буду їх берегти все своє життя».

Як часто згадують наші Спогади, отець Боско кинувся в обійми Божого Провидіння, як дитина в обійми своєї матері.

Салезіянське місто

Наприкінці березня, коли я знову поїхав до Перу – в Латинську Америку – я хотів поїхати на північний захід країни і відвідати місто Піуру, де присутність салезіян дуже значна. З кількох причин.

Перш за все тому, що самі місцеві жителі називають Піуру «містом вічної спеки» або навіть «містом, де літо ніколи не закінчується», там, звичайно, дуже жарко, а вологість робить його ще спекотнішим.

Але водночас це дуже салезіянське місто. Понад століття присутності тут відзначило дух людей дуже знайомим стилем відносин і вихованням, відносин дуже простих, одним словом, дуже салезіянських.

І передусім це дуже Марійне місто, і в орбіті двох салезіянських присутностей воно надзвичайно віддане Марії Помічниці.

Нарешті, я хотів би підкреслити чудове виховне служіння, яке надається від початку присутності у школі отця Боско і, перш за все, в останні десятиліття салезіянської присутності в Босконії, скромної та прекрасної присутності в одному з найбільш важкій периферійній і найбіднішій частині міста, яка завдяки відданості багатьох людей (як у громадянському суспільстві, так і в Церкві), і передусім завдяки харизмі отця Боско, продовжує змінюватися. Вражає надання можливостей для професійного навчання сотням хлопців і дівчат, які сьогодні виходять з цього дому з професією, яку здобули та підготували для світу праці.

У Босконії є навіть чудовий салезіянський медичний центр, яким керує гілка нашої родини, салезіянки-черниці.

Здається, я швидко описав те, що знайшов у «місті вічної спеки». Усе варте уваги, але мене особливо зворушила глибока побожність до Марії Помічниці. Майже несподівано — адже лише кілька тижнів тому я оголосив, що хочу приїхати й зустрітися з ними — я опинився о 6-й вечора звичайного буднього дня серед натовпу з-понад трьох тисяч людей, які зібралися, щоб взяти участь у Літургії на честь нашої Матері Помічниці Християн.

Я бачив сотні дітей і молоді з батьками, десятки і десятки хлопців, дівчат і підлітків з різних місцевих салезіянських ораторій, учителів, вихователів тощо…

«Місто вічної спеки» своєю вірою, побожністю і молитвою, співом і всім, що я уявляв, наповнювало серця тих людей, як і моє.

Подорожуючи салезіянським світом, я знову зміг на власні очі переконатися, що Марія Помічниця – як обіцяв отець Боско – є маяком світла, безпечною гаванню, материнською любов’ю її Сина і всіх нас, її синів і дочок. Зрештою, це МАТИ, в якій ми відмовляємося від себе і яка завжди веде нас до свого улюбленого Сина. Я також бачив це в місті Піура.

Богородиця на балконі

І в той же час я хотів би додати ще один маленький коментар з необхідною самокритикою для всіх нас, хто є синами і дочками отця Боско. Він полягає в наступному: Божий дух досягає, куди хоче, і торкається сердець своїх вірних у спосіб, який тільки йому відомий. Це стосується побожності до Матері Сина Божого, але Вона завжди хотіла покладатися на нас, і моє критичне зауваження полягає в тому, що не в усіх частинах світу Мати Неба, наша Матір Помічниця християн була відома таким же чином, з такою ж інтенсивністю, з такою ж апостольською пристрастю. Є місця, де ми розвивали школи, де ми робили кроки, де ми, безсумнівно, служили на благо людей, але нам не вдалося зробити її відомою і любимою.

Це було б незрозумілим для отця Боско. Скажу вам, що для мене це однаково незрозуміло і неприйнятно. Тому що, крім того, якби в родині отця Боско були люди, які не звертаються до Помічниці Християн, то вони були б кимось іншими, але не були б синами і дочками отця Боско. Вона, Мати, і відданість Помічниці Християн як Матері Господній і нашій Матері не є другорядним або необов’язковими в салезіянській харизмі, як не було для отця Боско. Це просто необхідно. «Вона є засновницею і буде підтримкою наших справ, – постійно повторював отець Боско. – Вона буде щедрою з нами на матеріальні та духовні дари, Вона буде нашою провідницею, нашою учителкою, нашою матір’ю. Усі блага Господні приходять до нас через Марію».

В одному зі своїх снів отець Боско побачив дуже благородну Пані, одягнену по-королівськи, яка схилилася над своїм балконом і кричала: «Діти мої, прийдіть, сховайтеся під моєю мантією».

Я щиро бажаю, щоб Вона, Мати Улюбленого Сина, Помічниця Християн, і надалі була особливою в усіх частинах світу, як і в «місті вічного тепла» (Піура-Перу).

Зі святом Пресвятої Богородиці Помічниці Християнів усіх у всьому світі”.

Головний настоятель отець Анхель Фернандес Артіме

Джерело