«Чим більша брехня, тим швидше у неї повірять!» Ці слова належать Йозефу Паулю Гебельсу, пропагандисту та соратнику Гітлера. І саме вони яскраво ілюструють те, що я читаю у дописах Олександра Середюка та відгуках тих, хто його підтримує. Я довго намагався тримати особистий нейтралітет, місяцями не спростовуючи брехню мого попередника, а лише офіційно, з документами показуючи поточний стан справ у музеї-скансені у Рокинях. Але терпець увірвався. Тож вважаю за необхідне коротко висловити свою позицію щодо питань музею, мого керівництва там і писанини про усе це колишнього директора. Розумію тих, кому загалом набридла ця тема, однак, повірте, мені особисто ще більше набридло те все читати і реагувати! 

Запевняю: 

Музей працюватиме, прийматиме відвідувачів, буде розвиватися, змінюватися на краще та ставати туристичною родзинкою Волині. Цього прагну я, цього вимагає наше сьогодення. Роботи там багато, на усіх ділянках. Було б легше, якби був порядок в усьому і до мого приходу, і якби колишній директор поводив себе достойно. Окремо уточню, версія Олександра Середюка і його прихильників про те, що «у музеї щось обов’язково має підпалитись», – лиш чергова емоційна маніпуляція (бо не хочу навіть припускати, що «творець» може сам не підпалити те, що називає своїм творінням). Для мене ця історія – приклад того, ким не бути зараз, ким не стати потім і що на будь-якій посаді необхідно усвідомлювати: завжди треба вміти вчасно та з гідністю піти, не додавши тонни роботи правоохоронцям. Дякую усім свідомим людям за підтримку. Щиро жаль тих, хто воліє не бачити правди, а вірити у теорії змов та рейдерські атаки. Але мене не зламати маніпуляціями. І часу на відписування на кожен наклеп не маю – бо є багато роботи. А оскільки я людина дії і ще ніколи не читав стільки концентрованої брехні про себе у таки обсягах, то на основі дописів Олександра Середюка із недостовірною інформацією вже готові позови до суду. Це – світова практика найкращого захисту свого доброго імені та дій.

Джерело

Друк / PDF