НАСПРАВДІ, це одне з найсимволічніших фото цієї війни. На ньому дідусь. А під фольгою – тіло його онуки, яку вбила російська ракета. Дівчинка прожила лише 9 років. Тобто все життя – в умовах перманентного терористичного акту з боку Росії. У тому числі з використанням зброї проти авіаносців. 

У березні  Міжнародний кримінальний суд  видав ордер на арешт Путіна за звинуваченням у депортації дітей з окупованих територій України до Росії. Чи не час висунути звинувачення у тероризмі, злочинах проти людяності?

Прецедентів вдосталь. 4 березня 2009 року МКС вперше в історії видав ордер на арешт чинного глави держави – президента Судану Омара аль-Башира, звинувативши його у злочинах проти людяності (вбивство, винищення, насильницьке переміщення, застосування тортур, зґвалтування). 12 липня 2010 року МКС видав новий ордер на його арешт за звинуваченням в організації та проведенні геноциду. 

Нещодавно аль-Башир, утік з тюрми і ховається як щур. Від власного народу і міжнародного правосуддя.

Війна пригожинських жаб і кадирівських гадюк

Експрезидент Судану як приклад (серед решти членів «президентського клубу МКС») обраний не випадково.

Остання криза в Судані розпочалася 15 квітня цього року внаслідок розбіжностей між двома впливовими генералами Абделем Фаттахом аль-Бурханом та Мохамедом Хамданом Дагало. Обидва обіймали високі посади у військовому уряді Судану, сформованому після перевороту 2019 року, внаслідок якого й було повалено аль-Башира.

НАСПРАВДІ, з огляду на процеси, що відбуваються в Росії, процес її «суданізації» набуває все більш наочних і, що головне, – незворотних ознак. 1 червня з днем народження ватажка ПВК «Вагнер» Пригожина потужним «вітальним залпом» привітали головні поплічники Кадирова: Адам Делімханов і Магомед Даудов.

Від імені «Вагнера» на ринг вийшов особисто Вагнер. Тобто Дмитро Уткін (за позивним якого і названа ПВК Пригожина): «поговорити як чоловік з чоловіком завжди готові. Тим більше, що один одного знаємо ще з 1-ї та 2-ї війни у Чечні».

Це «набивання стрілок» – оголошення війни не просто особисто Пригожину (вже далеко не медійної). З’ясування стосунків між «Ахматом» та «Вагнером» можуть перерости у повноцінну громадянську війну в Росії.

Ще недавно Пригожин і Кадиров називали один одного «дорогими братами» і разом розкривали секрет полішинеля. А тепер «юридичний завойовник Бахмуту» і «TikTok піхотинець Путіна» вже з’ясовують, хто з них менше винен у тому, що вони програли. 

До речі, міністра оборони Шойгу (поки що опосередковано – через його зятя-б’ютіблогера) вже у відкриту «пресують» навіть на федеральному каналі.

Вся ця «братовбивча» війна, що розгортається в Росії, стала наслідком розв’язаної нею агресії в Україні. 

Кремль вже рутинізує війну на території РФ

Якщо громадянська війна в Росії справді гримне, то все, що відбувається зараз в Шебекіно, дійсно виглядатиме лише «шепотом».

НАСПРАВДІ, Кремль зараз намагається рутинизувати все, що відбувається в Бєлгородській області, підкорегувавши наратив «все йде за планом» на «СВО починалося, щоб цього не відбувалося».

Наратив для внутрішнього російського споживання виглядає так: «З воєнної точки зору, ситуація в Бєлгородській області не означає нічого. Хіба що з медійної. Головна мета супротивника – змусити нас зосередити там якісь сили. Але вони нам потрібні на українському напрямку».

Тобто Шебекино (далі скрізь?) наказано терпіти. На підтвердження цього наративу – два вечірні повідомлення РИА Новости 1 червня, які з різницею лише в 9 хвилин все пояснюють.

За час війни в Україні до методу «рутинизації» Кремль вдається вдруге. Перший – коли окупантів погнали з Харківської області та Херсону. Другий – нині, коли вже палає російський Бєлгород. Навіть цікаво, що стане приводом для третього разу.

Ким став Лукашенко за 9 років

І наостанок про живого, але явно нездорового Лукашенка. 1 червня він повторив новий російський наратив (через поразки на фронті) про «з Україною треба було все вирішувати ще 9 років тому».

«Війна в Україні, по суті, розпочалася задовго до 2014 року і в Білорусі бачили, хто стоїть за тим, що відбувається», – заявив мінський диктатор. І підкреслив, що київська влада мала багато варіантів зробити так, щоб люди в Україні жили мирно. Але, мовляв, ні колишні президенти, ні нинішній глава держави цим не скористалися.

НАСПРАВДІ, у квітні 2014 року (вже після фейкореферендуму в Криму та у розпал подій на Донбасі) Лукашенко в своєму щорічному посланні наголосив, що «не відступиться від заклику зберегти Україну цілісною та неподільною, подобається це комусь чи ні».

Тоді він був не згодний з позицією Москви, яка називала українську владу нелегітимною. «Нинішніх лідерів української держави обрала легітимна Рада, легітимно внесено зміни до Конституції країни», – наголошував Лукашенко.

«Напевно, нашим братам-росіянам не подобається позиція, яку я зайняв, проти федералізації України, але ви чудово розумієте, до чого може вона призвести. На цьому етапі юридично зафіксуємо руками українців розкол України на схід і захід, а завтра не виключено, що хтось від цієї федерації частину видряпає. Ми хочемо, щоб Україна була єдиною, цілісною, позаблоковою державою», – запевняв він.

Тоді ж Лукашенко казав, що вважає Крим де-факто частиною Росії, але зауважив: «Де-юре – ні, тому що немає міжнародних угод, немає визнання». 

І, не називаючи особисто Путіна, дозволив собі навіть заперечити йому: «Хтось каже, що такої держави як Україна взагалі не було і немає! Ну, це цинізм! Багатьох держав колись не було. Але вони виникали на уламках імперій. На уламках радянської й Білорусь виникла. І Україна закріпилася».

І, навіть, пообіцяв: «Я туалетним папером ніколи не буду. Вам за мене соромно не буде – не тому, що я великий, а тому, що не можу підвести свій народ. У тому числі по Україні».

Як бачимо, і підвів, і став. І постане перед трибуналом. Разом із Путіним. Який веде Росію шляхом Судану. 1 червня, до речі, між військами двох суданських генералів відновилися запеклі бої. З використанням важкої артилерії та авіації.  

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело