НАСПРАВДІ, про необхідність створити Московський та Ленінградський військові округи говорив Шойгу ще у грудні 2022 року. І пояснив це прагненням НАТО наростити військовий потенціал за рахунок Фінляндії та Швеції. 

Тоді ж Шойгу заявив, що необхідно збільшити чисельність армії до 1,5 млн осіб. У серпні Путін встановив її штатну чисельність у кількості трохи більш як 2 млн осіб, із них 1,15 млн – військові.

Звучить загрозливо? Ні. Адже:

–   До збільшення штатної чисельності потрібно додати і збільшення ВПК, який значно скоротився.

–   В умовах критичного всебічного дефіциту – кількість нового путінського війська аж ніяк не конвертується в його якість.

–   Воно вже зараз практично не здатне до сучасного формату ведення бойових дій (що доводять пропозиції бомбити з повітря власну Бєлгородську область).

–    До новостворених «столичних» округів вливатимуть залишки ресурсів. Якщо не вистачить – за рахунок інших напрямків. Саме тому Шебекіно (далі скрізь) наказано терпіти.

–   Кремлівське князівство вже розуміє, що утримати всю Росію для нього буде проблематично і тому готується до часткового обвалення країни. А влада у Москві забезпечує за усталеною російською традицією видимість влади в усій державі.

І нарешті, від грудневого проголошення «необхідності створити» нові округи до червневого оголошення «планів їх створити» в Росії пройшло лише півроку. З такими «шаленими темпами реагування на зовнішні загрози» до НАТО встигне приєднатися вже не тільки Швеція. І в Москві це добре розуміють.

Чому Кремль шукає «варіанти врегулювання»

Саме тому офіційний представник Кремля Пєсков заявив, що «Путін відкритий до будь-яких контактів, які допоможуть досягти цілей Росії».

НАСПРАВДІ, у перекладі з пєсковської це звучить так: «Путін готовий до сепаратних переговорів».

Подібні пропозиції лунають тільки тоді, коли повністю втрачена ініціатива. Цього не приховує й Пєсков, коли пояснює, що «СВО буде продовжена, щоб запобігти обстрілам російської території».

З огляду на «обговорення необхідності створення планів щодо двох нових округів» протягом першої половини 2023-го, Кремль зараз бореться за другу половину року. І хто зна, можливо, за цей час буде сформульована наступна (і остання?) «цель СВО»: припинити обстріли Москви.

З тієї ж риторики і заява голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ Карасіна (14 років був заступником очільника МЗС РФ, а до цього 5 – послом у Лондоні) про те, що «Москва вивчає способи досягти цілей СВО в Україні не лише на полі бою…».

Відповідь на всі ці ініціативи відома і лише одна – жодних переговорів за спиною України. Про що неодноразово на всіх дипломатичних рівнях казав не тільки Київ, а країни-партнери.

Ну, а суто з військової точки зору, дивно пропонувати врегулювання, коли з наступальним потенціалом Росії все ясно, і залишилося тільки остаточно перевірити оборонний. Перманентно цей процес триває зараз. Наприклад, демонстративним запрошенням губернатора Бєлгородської області на переговори у Новій Таволжанці. Чи можна нині щось таке уявити в українському місті?

З огляду на те, що 4 червня МО РФ запропонувало ставити росіян на військовий облік без особистої явки у військкомат, оборонний потенціал Росії вичерпується разом із подібними «креативними» ініціативами.  

Навіщо Затулін припиняє вогонь 

Вже готується і «пояснювальна записка» для росіян про те, що «цілі СВО не досягнуті». Перші її грубі чернетки озвучені депутатом Держдуми Затуліним.

НАСПРАВДІ, Затулін – легенда російської українофобії. Київ тричі оголошував його персоною нон грата. Вперше це сталося у далекому 1996-му, коли нинішні соловйови та кисельови ще видавали з себе ліберальних журналістів.

Затулін був одним із перших офіційних рупорів «русского мира», який задовго до 2014 року, разом із тодішнім мером Москви Лужковим, влаштовував мітинги у Севастополі на тему «Росія скоро поверне Крим».

І ось тепер, коли Росія ще тимчасово контролює півострів, Затулін вже констатує, що ідея підкорити Україну провалилася.

Хоча, це у нього не вперше. Загальновідома обмовка Затуліна у листопаді 2022 року (після «кроків доброї волі» в Херсоні та Харківській області) в етері у Соловйова про те, що «приєднані чотири області – це спірна з Україною територія».

Соловйов у своєму стилі осадив Затуліна, і той спробував пояснити, що мав на увазі. Але було запізно. Джин зневіри вилетів з головної (тоді ще) телевізійно- пропагандистської пляшки.

У лютому 2023 року Затулін припустив, що для повної ліквідації держави Україна, потрібні занадто великі сили, і навряд чи це можливо. Що реально, на його тодішню думку, – це «не казати про її якийсь розділ, бо ніхто з нами такої домовленості не підпише, а захопити якнайбільше територій для того, щоб потім домовитися про припинення вогню».

І ось, у червні 2023-го Затулін фактично припиняє вогонь у стилі «все пропало».

Кремлівський запит на врегулювання, який транслюється Пєсковим і ретранслюється Затуліним і Карасіним, видає масштаб усіх проблем, з якими наразі зіткнувся Путін. Звісно, потенціалу для продовження війни в Україні до останнього росіянина в нього вистачає. 

Але в перемогу над Україною вже не вірять не тільки нещасні шебекінці, а й затулінці, які колись обіцяли Путіну «маленьку переможну війну з Україною».

Пропаганда не допрацьовує на біологічному фронті

На цьому вже офіційному врегулювальному наративному тлі якось навіть дивно з’явився фейк з РИА Новости про українсько-американську сарану, яка у 2019 році знищила посіви в «ЛНР та інших регіонах Росії».

НАСПРАВДІ, в цьому відео все настільки смішно, що його варто подивитися. «Міссурійська сарана у ЛНРівському лісгоспі» варта потрапляння до фольклорного корпусу цієї війни.

Розвінчувати цей недолугий фейк (хоча б тому, що в українському офіційному документообігу немає «2019 г.», а є «2019 р.»), особливої потреби не виникає.

Цікаво інше. Ще 30 січня начальник військ РХБЗ ЗС РФ Кирилов, переможно знявши протигаз, заявив, що «активними діями МО РФ вдалося зупинити реалізацію американських військово-біологічних програм в Україні». 

Виходить, що зарано зняв. Адже, міссурійська сарана, розробка біологічної зброї в заповіднику «Асканія-Нова» – це знову ж таки про провал цілей «СВО». До невідсунення кордонів НАТО, неденацифікації, недемілітаризації України додалася ще й недекомаризація США, над якою Небензя вже давно відчайдушно б’ється в ООН.

А на біологічному фронті пропаганда взагалі відверто недопрацьовує. Можемо допомогти. 

Наприклад, лише на початку червня:

• Експрезидент РФ Медведєв перервав свій візит до Волгограда через мошку. Чому б не заявити, що вона готується у німецьких біолабораторіях для вилучення крові у слов’янського етносу, зокрема, особисто в Медведєва?
• В консерваторії ім. Чайковського оголосили карантин через кір. (Раніше це сталося в МГУ та МГИМО). Чому б в тому, що Росія взагалі посідає перше місце в Європі із захворюваності на кір, не звинуватити підступний «вашингтонський обком» разом із Джоном Кірбі?
• МОЗ РФ офіційно повідомив, що рівень захворюваності на сифіліс у Росії зріс на 31% і пояснив це «нашестям середньоазійських мігрантів». Чому б останніх не замінити на «українських секс-диверсантів»? 

І це, зауважимо, лише за початок червня. А нових діагнозів у «медичній карті» Росії щодня з’являється вдосталь.

Єдине, що дійсно смішно, це як Путін у свій «врегулювальний» флакон намагається одночасно втулити Затуліна, «американську сарану в лісгоспі ЛНР» та Карасіна. На що розраховує?

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело