Педагогіка, зварювання та акторство: медійники Район.in.ua розповіли, ким би були поза журналістикою
Сфера медіа в Україні стала напруженою та стресовою, подекуди – досить небезпечною. Чимало журналістів останнім часом вирішують змінити професію та заробляти на життя інакше.
Журналістська спільнота кристалізується, тут залишаються лише найсильніші. Спеціально до Дня журналіста медійники Район.in.ua розповіли про власний досвід у різних сферах діяльності та поділилися, ким би були, якби не журналістика.
Керівниця інноваційних проєктів Наталія Пахайчук ділиться, що працювала у дотичній сфері – у пресслужбі великої компанії.
«Днями зрозуміла, що була б провідницею Укрзалізниці. Люблю подорожувати, турбуватися про людей, спілкуватися з ними», – поділилася Наталя.
Журналістка Вероніка Соцкова пробувала себе у SMM, проте таки обрала медіа. Каже, що також хотіла б працювати правозахисницею.
Керівниця Закарпатської мережі Ольга Магас була колись промоутеркою, викладала студію журналістики, ліпила пельмені, працювала маркетологинею в банку та на цегельному заводі.
«Думаю, що письменницею вийшла б. Але інколи дуже хочеться піти на якусь фабрику і просто фасувати печеньки», – зізнається Оля.
Редакторка сайту Еко.Район Іванна Антонюк пригадує, як працювала прессекретаркою та комунікаційницею, а у студентські роки продавала чай. Колись навіть пробувала розвивати татів медовий бізнес, але журналістика все ж переважила.
Іванна зізнається, що працювала би вчителькою української мови та літератури, бо має відповідний диплом.
Редакторка видання Район.Корець Іванна Готліб трудилася у школі. Також пробувала себе у торгівлі – продавала господарчі товари у місцевому магазині. Каже, що була б ким завгодно, окрім торгової агентки.
Редакторка стрічки новини Район.in.ua Лада Вербицька під час навчання встигла попрацювати дитячою аніматоркою та баристою, аби трохи підзаробити на канікулах. Зізнається, що коли стала дорослішати, зрозуміла, що більше не хоче підпрацьовувати і час розпочинати велику справу – розвиватися за своїм фахом, у журналістиці.
«Думаю, це точно було б пов’язано із подорожами, адже я їх обожнюю. Для мене це найкращий спосіб відпочити та перезавантажитися. До того ж я – людина допитлива, мене цікавлять нові місця та культура інших людей. Скоріше за все, я працювала б у турагентстві, аби закохувати людей у подорожі та передавати їм свій досвід відвідування тієї чи іншої країни. Могла б також бути гідом або тревел-блогером», – розповідає Лада.
Редакторка Район.Медицина Віта Шепеля майже рік була вчителькою української мови та літератури, паралельно із журналістикою працювала прибиральницею в літній період на базі відпочинку. Каже, що якби не журналістика, то й далі б вчителювала.
Журналістка Галина Васенок працювала викладачкою, інженеркою, баристою, помічницею кухаря, маляркою. Зізнається, що хотіла би бути ще й зварювальницею.
Керівниця Херсонської мережі Євгенія Вірлич за першою професією – економістка (економічна кібернетика), за другою – фінансистка. Довго працювала саме у сфері бюджетних фінансів.
Якби не журналістика, то продовжувала би працювати в бюджетній сфері або у сфері культури. Ділиться, що колись хотіла очолити бібліотеку.
Випускова редакторка сайтів Район.Ковель та Район.Турійськ Олена Клинова у студентські часи підпрацьовувала репетиторкою англійською мови. Зізнається, що працювала б в авіації або вивчала управління бізнесом чи фінанси, здобувала софтскіл, який би допомагав реалізуватися у житті.
Редакторка Район.Шацьк Ірина Хвисючик починала карʼєру з продавчині на ринку: продавала і овочі з фруктами, і білизну, і взуття, і одяг. Як і пересічна жителька курортного краю, працювала в готельних будиночках, забезпечуючи комфорт гостям Шацького краю.
«Журналістська карʼєра розпочалася з газети, також знімала для телеканалу. Пізніше працювала в органах місцевого самоврядування: радницею голови районної ради та спеціалісткою відділу туризму та промоцій. З початку війни є волонтеркою благодійного фонду «Добра справа», де відповідаю за інформаційний напрямок. Окрім цього, у вільний час займаюся декором весіль та роблю зачіски. Якби не було журналістики, була б професія поєднана з творчістю: декоратор, флорист, перукар», – розповідає Ірина.
Журналістка Район.Горохів Ніна Коляда пригадує, як півтора року пропрацювала швеєю на фабриці, де шили спідню білизну, адже за освітою вона – кравчиня-закрійниця.
«Звільнилася, коли вирішила навчатися далі й вступила на журналістику. Якби не вона, то напевне би далі шила білизну на фабриці», – ділиться дівчина.
Журналістка Район.Ужгород Юлія Маркулич продавала квас на ринку, також збирала в саду яблука, була продавчинею, операторкою АЗС, приватною підприємицею.
Каже, що хотілось би працювати в поліції та розслідувати вбивства або ж бути актрисою.
Журналістка Діана Костюк була промоутеркою. Окрім журналістики, цікавою сферою вважає психотерапію.
Редакторка проєкту «Брехунець» Світлана Кирилова до роботи на новинних виданнях працювала на видавництві. На Районі спробувала себе в дизайні. Каже, що хотіла б займатися дизайном сайтів.
Редакторка Район.Культура Ірина Остапчук була менеджеркою зовнішньоекономічної діяльності, а паралельно з журналістикою має туристичний бізнес. Сама навчилася ліпити вироби з глини.
Ділиться, що хотіла б бути власницею маленької затишної кав’ярні.
Керівниця Рівненської мережі Галина Максимчук працювала фахівчинею зі залучення коштів ГО «Всеукраїнська асоціація педагогів і психологів з духовно-морального виховання».
Каже, якби не журналістика, то була би учителькою.
Редакторка Район.Ратне Марія Тищук була вихователькою. Саме у цій сфері й розвивалася б – була б педагогинею.
Головна редакторка Район.Закордон Тетяна Палаєвська працювала учителькою, бібліотекаркою, страховою агенткою та речницею комунального підприємства. Якби не журналістика, то була б медикинею.
Менеджера з реклами та SMM-спеціалістка Ольга Дорошенко трудилася у сферах реклами, продажу побутової техніки та мобільних телефонів, редагування та перекладу, була рієлторкою та торговою представницею.
Ділиться, що хотіла б заробляти гроші як відьма.
Редакторка Район.Стара Вижівка Яна Курилюк після завершення навчання в університеті, де здобула кваліфікацію редакторки, журналістки, працювала понад п’ять років у соціальній сфері.
«Спочатку на посаді головної спеціалістки, потім була заступницею директора Старовижівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Це був дуже цікавий досвід. Я працювала з різними групами: родинами, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітьми-сиротами, прийомними сім’ями, умовно засудженими, переселенцями, учасниками АТО.
А ще ми організовували різні заходи: велопробіги, конкурси для дітей, круглі столи й семінари. Хоча й у той час не зовсім покинула журналістику, періодично писала статті для газет, наповнювала сторінку організації у фейсбуці.
Щаслива, що тепер працюю у команді Районів і маю улюблену роботу. Якби я не була журналісткою, то стала б історикинею. У школі я була призеркою обласних олімпіад з історії. В університеті обирала між двома факультетами – філологічним та історичним. Урешті, журналістика перемогла», – каже Яна.
Редакторка Район.Історія Оксана Кузьмич була репетиторкою англійської мови, фотографкою в антикварній крамниці, менеджеркою з туризму та екскурсоводкою.
Якби не медіа, то Оксана була би музейницею, реставраторкою, реконструкторкою одягу, ветеринаркою або етнографинею.
Журналістка Район.Гоща Аліна Данилюк пригадує, як малою, у років 8-10, тітка брала її з собою на базари.
«Вона мала бус і торгувала одягом, тоді, власне, я побувала в усіх селах околиці. З нею завжди було весело. Відтоді я усвідомила, що мені подобається спілкуватися з людьми. Згодом кожного літа ми з сестрою продовжували тітчину справу, але вже продавали овочі, фрукти, розсаду.
У 15 років я пішла працювати офіціанткою. Це була добова робота, по 4 години сну, з трьома вихідними в тиждень, коли пощастить. Батьки були страшенно проти, але моя впертість перемогла. Чотири роки поспіль я поверталася туди на канікули. Мені подобався колектив, подобалася комунікація з гостями, подобалося мати власні кишенькові гроші й не просити їх у батьків», – розповідає Аліна.
Додає, що хотіла спробувати себе в кураторстві мистецьких або літературних заходів, оскільки вчиться на філологічному та дуже любить читати. Ще дівчину цікавить сфера видавництва та редактури.
Для журналіста Максима Філоненка сайт Район.Вараш – перший досвід роботи. Ділиться, що цікавою сферою для себе вважає також акторство.
Район став першим місцем роботи й для журналістки та SMM-спеціалістки Софії Матвіюк. Каже, що могла б бути ще й вчителькою.
Редакторка сайту Бізнес.Район Анна Карпюк колись була консультанткою Oriflame, продавала косметику, також влітку їздила збирати малину і полуницю.
Зізнається, що хотіла б мати свій ресторан, це мрія з дитинства.
«Люблю готувати й красиво оформляти тарілки для святкового столу. Часто відновлюю сили саме готуючи їжу», – ділиться Аня.
Редактор Район.Маневичі Андрій Рибачук на будівництві робив дахи. Каже, якби не був журналістом, то хотів би спробувати себе у місцевому самоврядуванні.
Журналістка Район.Ківерці Наталка Марчук раніше була продавчинею парфумерії, менеджеркою з реклами в друкарні та прессекретаркою в Управлінні молоді і спорту Волинської ОДА.
Наталя ділиться, що пробувала б розкрутити інтернет-магазин в’язаних речей власного виробництва або продавала б книги.
Журналістка Район.Моршин Ірина Павлів до роботи в журналістиці працювала юристкою, а ще хотіла б бути депутаткою обласної ради.
Редакторка стрічки новин на Район.Локачі та Район.Володимир Аліна Бохотниця у студентські роки працювала офіціанткою, на літніх канікулах їздила у Польщу на польові роботи.
«Так два роки підряд збирала лохину. У такий спосіб могла заробити на частину навчання в університеті та на навчання в автошколі. Після закінчення університету відразу поїхала на роботу в Англію на овочеву ферму. Настільки хотілось заробити грошей, що навіть диплом з університету не встигла забрати. Після державних екзаменів – відразу на заробітки. Перший рік переважно пакувала овочі. На другий рік посіла посаду QC (контроль якості).
Однак завжди хотіла працювати у журналістиці. Перед війною повернулись з чоловіком додому і вже не мали можливості виїхати за кордон та й бажання не було. Це дало шанс здобути досвід в улюбленій журналістиці.
Подавала документи лише на дві професії: журналістика та психологія. Вступаючи на психолога, я отримувала бюджетне місце. Оскільки дуже любила писати, батьки дали право вибору. Як можна побачити тепер — я вибрала платне навчання на журналістиці», – розповідає Аліна.
Журналіст Олександр Романюк чотири роки працював вчителем початкових класів та фізкультури, також трудився у сфері туризму. Зізнається, що окрім журналістики, хотів би спробувати себе у сфері музики.
Журналістка Район.Вараш Інна Ковенько влітку збирала чорницю, лохину та журавлину, також на літніх канікулах підпрацьовувала касиркою в магазині одягу.
«Моя дитяча мрія – бути гімнасткою. Вже під час навчання я зацікавилась також графічним дизайном. Думаю, що спробувала б розвиватися в цій сфері», – каже Інна.
Координаторка проєкту Район.Діти, фактчекерка Вікторія Телечук була викладачкою та менеджеркою з комунікації. Нині ж за межами медіа не уявляє себе.
Редактор Район.Любомль Олександр Хоміч бував на заробітках за кордоном, мав підробіток на будівництві, тривалий час працював у районній газеті кореспондентом та в органах місцевого самоврядування.
Каже, що попри різноманіття сфер діяльності, головне – бути та залишатися людиною.
Журналіст Тарас Бузак працював учителем історії, права та географії. За межами журналістики спробував би себе у ролі юриста чи адвоката.
Керівниця відділу маркетингу Анастасія Борщ ділиться, що усе її професійне життя було пов’язане так чи інакше з журналістикою.
«Я працювала прессекретаркою, організаторкою фестивалів (займалась просуванням заходів), маркетологинею, smm-спеціалісткою, фотографкою, звісно, не обійшлось і без саме журналістського досвіду, після якого я зареклась, що більше ніколи. Обіцянку майже втримала, уже не журналістка, але з маленьким нюансом, все ж я у медіасфері. Якби не існувало сфери журналістики, я була б флористкою», – каже Анастасія.
Редакторка Район.Сарни Катерина Павлюк першим записом у трудовій книжці має досвід офіціантки в санаторії «Червона Калина».
«Це був підробіток на літо, але й час, який максимально використовувала для спілкування з різними людьми. Був смішний випадок, коли я надто потоваришувала з жінкою, років 60 десь їй було. Бачилися з нею разів чотири на день і, окрім того, що приносила їй замовлену їжу, слухала про її нелегке життя. А в переддень її від’їзду додому вона пожалілася адміністрації, що я їй у тарілку з борщем поклала тріску дерева. Я хвилювалася, що ж то буде далі, але коли мені це розповіли, лише посміялися і побажали не бути надто довірливою, бо та відпочивальниця з року в рік таке робить.
У період студентства на літо їздила працювати у Севастополь у супермаркет (останнє літо у 2013 році). А ось вже у жовтні була перша моя робота в журналістиці – інтернет-видання «Під прицілом» у Луцьку. Згодом робота у друкованому виданні – газета «Вісник і К». Три роки працювала у Польщі: там були викройки на меблевій фабриці, фасування цукерок та складення фар для BMW.
Повернувшись в Україну у 2019 році, чесно зізнаюся, хотілося втекти від журналістики. Зупинилася на виборі міста для життя – Рівне. Там влаштувалася на роботу в управління одного з найбільших банків в Україні, але все-таки минув місяць і паралельно я долучилася до команди Районів. Чим би не займалася, а журналістика не відпускає», – розповідає Катерина.
Журналіст видання Спорт на Районі Роман Мелимука у студентські роки роздавав рекламні листівки та виносив труни із багатоповерхівок, працюючи у похоронній агенції, трудився й у ресторанній сфері: бармен, кухар-пекар, кухар гарячого цеху. Пізніше працював за спеціальністю – на Дослідній станції «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського».
Роман каже, що якби не журналістика, то був би нещасливою людиною.
«Мабуть, не полишав би спроб перевести захоплення спортом у професію і працював би надалі у сфері максимально дотичній до спорту», – ділиться журналіст.
Редактор Район.Любешів Микола Шмигін був письменником, учителем, охоронцем, обліковцем та помічником геодезиста. Зізнається, що поза журналістикою, сфера учительства для нього найближча.
Директор CID Media Group Ігор Денисевич пригадує, що перед приходом на «СіД» працював менеджером-аналітиком у відділі зовнішньоекономічної діяльності Volwest Group. Займався пошуком іноземних контрагентів, розмитненням товарів, аналізував різні ринки збуту різноманітної продукції (сухе молоко, казеїн, бакалія).
Ігор додає, що закінчив факультет міжнародних відносин, тож спробував би себе у сфері дипломатії або пішов би в політики.
Журналістка Район.Мукачево Ірина Грабко перший досвід роботи має у торгівлі: у студенстві працювала на ринку.
«Потім поїхала за кордон, спочатку в Австрію, згодом у Німеччину няньчитися з дітьми по програмі Au-pair. У Німеччині рік пропрацювала ще з людьми з інвалідністю. Коли повернулася у Мукачево, то вперше спробувала себе у журналістиці. Так захопило, що працюю і досі. Дуже люблю тварин, тож якби у нас був на Закарпатті зоопарк, то працювала б там», – ділиться Ірина.
Головна редакторка мережі Район.in.ua Ірина Воротна, окрім журналістики, працювала в торгівлі: продавала парфуми, окуляри й картоплю.
«Думаю, що працювала б у дотичних до журналістики напрямах: комунікації, PR, маркетинг. Та іноді медіа дуже втомлює. Тоді хочеться сидіти на касі в супермаркеті й пікати тим сканером товар або робити якусь іншу механічну, повторювану роботу, яка не вимагає особливої мозкової активності», – каже Ірина.
