«Я в житті написав три романи, а придумав – триста»: Олександр Ірванець презентував п’яте видання «Рівне/Ровно»
Рівненський письменник Олександр Ірванець презентував п’яте видання свого першого роману «Рівне/Ровно».
Захід відбувся 10 червня у книгарні «Є». Серед чималої кількості охочих послухати письменника була і журналістка Район.Культура.
Вперше роман-антиутопія Олександра Ірванця був опублікований ще 2001 року в журналі «Кур’єр Кривбасу». Однак навіть понад 20 років потому організаторам доводиться шукати додаткові стільці у невеликій залі для всіх охочих почути, як створювалася книга, яка згодом стала літературною візитівкою міста.
Автор розпочинає зустріч зі знайомства з ілюстратором п’ятого видання Антоном Бринихом. Окрім дизайну обкладинки, художник створив також окремі колажі, які ілюструють певні сюжетні фрагменти із книги. Доки гості мають можливість переглянути роботи митця, Олександр Ірванець пригадує історію створення свого «нібито роману».
«Сама ідея народилася тоді, коли я потрапив в Берлін. Берлін був вже об’єднаний, це був 1995 рік, але все одно це було дуже-дуже незвично, цікаво», – зазначає письменник.
Саме відповідник берлінської стіни стає центральним елементом сюжету, адже стіна в романі за одну мить ділить рідне місто головного героя на два – західне (демократичне) Рівне й східне (радянське) Ровно.
«Я тоді мав першу велику стипендію за кордоном. Під Штутгартом є академія Шльосс Солітюд – престижне місце для резиденцій. І тоді мій німецький друг Олаф Мюнцберґ – письменник, якому присвячений роман, мені подзвонив і пояснив, що я маю доїхати до Франкфурта-на-Майні, а звідти є якась акція і квиток коштує 19 марок в будь-яку точку Німеччини. І так каже, що о 19:02 є потяг в Берлін. І я роблю це, приїжджаю перший раз, і відразу до Західного Берліна. Він мене зустрів, це були буржуазні райони, ресторани… А наступного дня він повіз мене на Схід, на Александерплац. Мені було 34 і моя п’єса ставилася в Штутгарті. Я дозрівав до роману, думав про рідне місто і хоча Берлін вже тоді був об’єднаний, мене пронизала ідея стіни. Я подумав, що своє рідне місто я можу розділити за цим зразком», – пригадує автор.
Як розповідає Олександр Ірванець, писав роман чотири роки. Він перекладений сербською, німецькою, польською, білоруською мовами, у процесі – підготовка «Рівне/Ровно» до виходу в Чехії.
«Білоруське видання вийшло накладом 500 примірників. Але їхня Нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич у перекладах білоруською теж виходить в Білорусі накладом 500 примірників, так що я не плачу», – жартує письменник.
Окрім цього, каже Ірванець, роман обріс міфологією, іноді його сприймають як цілком історичний текст. Якось друзі письменника зупинилися пообідати на околицях Рівного і почали розмову про книгу.
«І тут вмішалася офіціантка, яка сказала, о, я теж читала цей роман. І це все брехня, бо Рівне ніколи не було поділене. І той Ірванець, мабуть, був п’яний, коли це писав», – переповідає історію автор.
Про те, коли ж Рівне було розділене стіною, запитували і студенти в Німеччині. На це письменник відповідає, що історично доведено документально – Сальєрі не труїв Моцарта і Гонта не різав своїх дітей, але не всі знають, що все було не так, як написано в книжці.
«Література творить історію, томі варто писати такі речі», – каже письменник.
Водночас автор пишається, що саме його роману вдалося стати літературною асоціацією для міста, як-от пісні «Братів Гадюкіних» – «Файне місто Тернопіль» для Тернополя. Адже до появи видання його асоціювали з книгою НКВДиста Дмитрия Медведева «Это было под Ровно».
«За цю чверть століття я пишаюся, що досягнув того, що зараз перша асоціація, коли про це місто говорять – це мій роман. Я передавив клятого москаля», – каже письменник.
Роман, за словами автора, одразу почали використовувати політтехнологи під час виборів, адже паралель з українською реальністю у будь-який період її незалежності – неминуча.
«У 2002 році були парламентські вибори, коли Ющенкова сила «Наша Україна» перемогла, було порівняння, що стіна порушилась на схід, бо за демократичні сили голосували Житомирщина, Київщина. У 2005 стіна посунулась ще далі – Чернігівщина стала патріотичною й інші області східні, Херсонщина на півдні. Таким чином стіна посувалася з кожними виборами. А тепер вона там, де вона є – на сході», – пояснює Ірванець.
Втім, перш за все, цей роман – про місто і автор відразу звертає увагу присутніх на те, що презентація проходить буквально за кілька метрів від місця, де і розташована стіна в книзі.
«Наше місто дуже слабо позначене на літературній мапі, якщо взагалі позначене. І тому краєзнавство дуже цінне. І те, що робить Славка Поліщук, Микола Несенюк пише цікаві спогади про 60-70 роки в Рівному – це дуже важливо, щоб місто накопичувало свою міфологію. Я цим романом ніби теж зробив якийсь внесок».
Олександр Ірванець зачитує фрагмент із роману, а потім пропонує присутнім поставити йому запитання. Серед них лунає: «Чому автор має так багато ідей, але написав всього три романи?» На це автор відповідає просто: «Лінощі». Втім, тут важить коефіцієнт продуктивності.
«Я в житті написав три романи, а придумав, мабуть, триста. І то добре придумав: з персонажами, характерами прописаними. Але це треба сідати й писати, – з усмішкою каже письменник.
«Ви всі знаєте ім’я Лопе де Вега, він був придворним драматургом іспанського короля. При дворі був придворний театр, він ставив п’єсу щотижня, відповідно Лопе де Вега писав щотижня нову п’єсу. У сумі їх понад 900 і він є у «Книзі рекордів Гіннеса». З них ми знаємо – «Собака на сіні», «Учитель танців», «Овече джерело». Я ще згадаю, якщо напружусь. Але це з 900! А Марґарет Мітчелл написала одну книгу – «Звіяні вітром» і ми її знаємо. Ось так».
У творчості письменника бувають різні періоди: іноді протягом пів року не писав жодного рядка, іноді писав два-три вірші на рік.
«Насправді в творчості я ніколи не вискакував зі штанів і ніколи не писав через силу. Усе одно воно приходить імпульсами», – зазначає письменник.
Під російською окупацією в Ірпені писав щодня, а от виїхавши до Німеччини психологічний стан став дуже важким.
«Коли я наважуся взятися за тему війни, я напишу. Поки я її обдумую, я не готовий писати про війну», – зізнається автор.
Вихід наступної книги про Рівне Ірванець анонсує на літо-осінь, вона матиме назву «Ізмарагд Княгині Несвіцької». А поки найвдалішим романом називає вже вп’яте перевиданий «Рівне/Ровно».
«Це перший роман і, можливо, мій найкращий роман», – зізнається Олександр Ірванець перед тим, як присутні займають чергу, щоб отримати автограф та зробити фото з письменником.
