Друге об’явлення Марії візіонерам у Фатімі відбулось в урочистість св. Антонія Падевського, покровителя фатімської парафії) 13 червня. Це був день парафіяльного відпусту, на якому зібрались усі мешканці села.

Матір Луції, знаючи як донька любить відпуст, сподівалась, що дівчинка забуде про події в Кова-да-Ірія і піде брати участь в парафіяльному святі. Незважаючи на принади свята, Луція, Франциск і Гіацинта у визначений час залишили це місце і пішли на призначену зустріч. Вони залишили родичів, ровесників і побігли до Кова-де-Ірія. Вістка про об’явлення вже розійшлась по околицях, і того дня в долині забралось близько 50 осіб. Божа Матір об’явилась так, як і обіцяла.

Об’явлення супроводжувалось живим блиском, яке діти назвали «блискавкою», хоча він нею, швидше за все, не був, а радше відбиттям світла, що наближається.

Дехто з присутніх на місці об’явлення бачили, що сонце на початку об’явлення на кілька хвилин втратило свій блиск. Інші пригадували, що бачили як верхівка дерева, покрита листям, наче нагнулась під якимось тягарем за хвилю до того як Луція почала говорити. Під час зустрічі Пресвятої Діви Марії з візіонерами багато присутніх почули шепіт, що нагадував гул бджіл.

Луція: Чого Пані хоче від мене?

Матір Божа: Хочу, щоб ви прийшли 13-го дня наступного місяця, щоб щодня відмовляли вервицю і навчились читати. Потім я розповім, чого хочу.

Тоді Луція попросила про зцілення певного хворого.

Матір Божа: Якщо навернеться, то одужає впродовж року.

Луція: Я б хотіла попросити, щоб Пані забрала нас до неба.

Матір Божа: Так, Гіацинту і Франциска заберу невдовзі. Але ти тут залишишся на певний час. Ісус хоче тобою послужитись, щоб люди мене краще пізнали і полюбили. Він хоче встановити на світі набожність до мого Непорочного Серця. Тим, хто його прийме, Він обіцяє спасіння. Ці душі будуть настільки дорогі Богові, як квіти, якими прикрашаю Його трон.

Луція: Чи я залишусь тут сама?

Матір Божа: Ні, донько. Чи сильно страждаєш? Не втрачай відваги, я тебе ніколи не залишу. Моє Непорочне Серце буде твоїм прихистком і шляхом, що заведе тебе до Бога.

В той момент, коли говорила останні слова – як розповіла сестра Луція – Марія розвела свої долоні і вдруге показала відблиск цього незмірного світла. У правій долоні Марії діти побачили серце, в яке було вбите терня. Вони зрозуміли, що це Непорочне Серце Марії, зневажене гріхами людства і яке прагне надолуження.

Коли ця візія зникла, Діва, весь час огорнена світлом, яке з Неї випромінювало, легко піднеслась, без найменшого зусилля, понад зеленим дубом у східному напрямку і цілком зникла. Кілька осіб, які стояли найближче, спостерігали, що листя на верхівці куща розігнулись в тому ж напрямку, наче їх зачепив одяг Пресвятої Діви. Ще впродовж кількох годин кущ залишався вигнутим в такий самий спосіб, а потім повернувся до своєї природної позиції.

Джерело: sanktuarium-fatimskie.pl

Джерело