Світло тіла – око. Як, отже, твоє око ясне, все тіло твоє буде світле.

Мт 6,22–33

Першою наукою Ісуса були слова: ,,Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію” (Мр 1,15). Значення цього Євангелія зрозуміємо, коли розглянемо його у світлі Божого Царства. Метою євангельських історій після Зіслання Святого Духа є приготування нас до участі в Божому Царстві, а зокрема пізнання Ісуса як найбільшого скарбу та будова зв’язку любові з Богом. Цим здобуваємо духовне світло віри: пізнаємо правду й неправду, добро та зло, мету життя.

У житті важливу роль відіграє зір. Без нього дуже важко щось зробити. Завдяки зору ми виразно бачимо себе й світ довкола себе. Можемо легко користуватися земними дарами. Хто має поганий зір, той бачить речі лише загально, погано розрізняє їх.

Крім природнього, існує ще духовне світло віри. Залежно від стану віри вона наповняє душу та розум світлом правди, а променями правди є любов і милосердя, всемогутність Бога. Яка наша віра, таким світлом ми наповнені: надії, впевненості, спокою, радості. Або темрявою невпевненості, сумнівів, знеохоти, розчарування, недовіри. Коли Божа правда присутня в душі, вона керує нашими вчинками й наповняє життя добром та любов’ю, надає всьому вартість і сенс, показує головну мету життя – Бога та Царство Небесне. Правда запрошує нас довіритися Богу, Який заспокоїть всі наші життєві потреби, як каже Христос: ,,Шукайте перше царства Божого та його справедливости, і все те вам додасться” (Мт 6, 33).

Прикладами цього є доля птахів та квітів. Вони не працюють важко й не збирають запасів для свого життя, лише використовують дари природи, які дарує їм Господь. Так само є в нашому житті. Коли ми у всьому довіряємо Ісусові, Він створює умови для доброго життя, запевняє успіх нашій праці.

У Євангелії цієї неділі Ісус навчає Своїх учнів, якими повинні бути їхні справжні пріоритети, на що мають спрямувати свої зусилля та як можна перевірити вартість їхньої довіри до Бога. Якщо вони мають правильні пріоритети та по-справжньому довіряють Богові, то житимуть так, щоб інші побачили, що скарби на небі мають істинну вартість. Якщо ми застосовуємо Божий порядок у житті, обираємо правильні пріоритети й мудро вкладаємо зусилля свого життя у Божі справи, то ніколи не будемо в програші.

Один пустельник роздумував про багато незрозумілих речей, які відбуваються з людьми у цьому світі. А в його серце почав закрадатися сумнів про діяння у світі Провидіння Божого. Він день і ніч молився до Бога, щоб відкрив йому цю таємницю. І здавалось йому, що Господь не чув його молитви. Тоді він вирішив піти до старця, який був відомим своєю мудрістю і духовністю, щоб пояснив йому цю проблему. Але наступного дня Сам Господь допоміг йому у цьому.

Із тим пустельником зустрівся незнайомий йому чоловік у чорному одязі і запитав його: „Куди ти йдеш, слуго Христовий?" „До одного старця", – відповів пустельник. „І я йду туди ж", – промовив незнайомець. І пішли обидва разом. Коли настав вечір, вони зупинились у одного доброго чоловіка, який їх пригощав зі срібних посудин. Після цього його приятель, виходячи з того дому, взяв одну посудину і викинув у річку. Цей господар не сказав йому ні слова, а пустельник лише був здивований цим вчинком. Відтак вони пішли далі і знову зупинились в іншого чоловіка, який прийняв їх із великою любов'ю. Але вранці, коли Господар привів свого сина і попросив благословення, той схопив його за горло і задушив. Пустельник захвилювався. А нещасний батько не хотів їм робити ніякого зла, лише промовив: „Нехай буде воля Божа".

Коли вони далі продовжували йти, зупинилися в одному домі, в якому ніхто не проживав. Приятель почав розвалювати дім і знову будувати новий. Пустельник вийшов із терпіння і запитав свого приятеля: „Скажи мені, хто ти, ангел чи диявол? Бо діла твої незрозумілі!" Не злися, дивлячись на мої вчинки, але тепер послухай уважно: перший господар був чоловіком добрим, але срібний посуд він придбав неправдою, тому я кинув його у воду, щоб через цей нещасний посуд він не втратив Небесної нагороди. Другому я задушив сина, бо якщо він би доріс до повноліття, став би великим злочинцем, вбив би свого батька, а для всієї родини був би великий сором. Нарешті, відносно цього порожнього будинку. Про цей будинок почали ходити чутки, що тут зберігається великий скарб, тому я розвалив його, щоб хтось, шукаючи скарбу, не погубив своєї душі. Тому повертайся знову в пустелю і не старайся до кінця проникати у тайни Божі, які не під силу тобі зрозуміти, як і ці вчинки, які я зробив перед твоїми очима. Промовивши це, він зник із його очей, і аж тоді пустельник зрозумів, що це був ангел Божий, посланий Богом, щоб навчити його про діла Божі, які Він робить тут, на землі. Тому у важких хвилинах звертаймо свої серця та думки до Бога і в Нього шукаймо потіхи й розради.

Христос заохочує побудувати в житті належну ієрархію цінностей і залишатися їй вірними. Така ієрархія передбачає першість Бога і Його вимог до нашого життя, а також приймати з подякою усі Його дари. Тоді навколо нас почне народжуватися Боже Царство, яке було основною темою вчення Ісуса. У житті пануватиме Божий мир та справедливість, правда й любов на землі.

Кожен із нас прагне, щоб життя було наповнене світлом добра, а не темрявою зла. Для щасливого життя і певності спасіння треба пізнавати Божу правду, а в ній Ісуса. Тоді Бог наповняє життя світлом – показує вартість і сенс усього. Бо Він є з нами і дає відповіді на всі життєві питання.

Сьогодні Ісус закликає нас дбати про життя не лише власними силами, а з Божою допомогою. Застосовувати в житті Божий порядок, шукати Бога, як мету життя, а з Богом знайдемо щастя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело