НАСПРАВДІ, наратив «взяти і поділити Україну» Москва просуває вже давно. Достатньо згадати очільника Служби зовнішньої розвідки (СЗР) Росії Наришкіна, який регулярно «віддає західні регіони України Польщі». Але через провал війни в Україні ці набридлі вкиди потроху отримують нові акценти.

Це раніше все починалося з ейфорії на тлі так званої «кримської весни». Наприклад, 17 березня 2014 року на сайті ЛДПР, якою керував спочилий нині Жириновський, з’явилася заява, сенс якої зводився до того, що частина нинішніх регіонів України була включена до складу СРСР перед Другою світовою війною. Вони, мовляв, належали сусіднім країнам: Чернівецька область – Румунії; Волинська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Рівненська – Польщі; Закарпаття – Угорщині.

«Тому чому б цим країнам не подумати про те, щоб домогтися проведення референдуму на цих територіях, а також у суміжних регіонах Польщі, Румунії та Угорщини?… Адже споконвічно українськими землями були лише Київ, Чернігів, Суми, Полтава, Житомир, Кременчук, Вінниця, Кіровоград… Центральна Україна в цьому випадку могла б звільнитися від зайвої напруженості», — пояснював свій задум Жириновський.

Тодішній прессекретар МЗС Польщі Марчін Войцеховський, коментуючи цю заяву, зазначив, що «частина російської політичної еліти все ще думає категоріями пакту Молотова — Ріббентропа». А радник тодішнього польського президента Броніслава Коморовського Томаш Наленч наголошував: «Образливо запропонувати Польщі участь у розчленуванні дружньої країни та зміні її кордонів. Тільки хвора уява могла породити таке».

Хворі заяви Жириновського, власне, завжди слугували своєрідним зондажем, за яким Путін вимірював реакцію громадськості: української, власної, західної. Жодної підтримки, крім мовчання власного «болота», він звісно так ніде і не знайшов. Але це його зрештою не зупинило.

З того часу «історична українська хвороба» Жириновського остаточно перекинулася на Путіна, потім на СЗР і ось тепер також на МЗС. (Відомство Лаврова, принаймні за своїм зовнішньополітичним статусом, мало б бути поміркованим у висловах, але цього немає).

Тож цілком можливо, що нинішній польський «дипломатично-окупаційний» вкид Захарової є черговою прихованою пропозицією вирішення «українського питання». З натяком вже для всіх «зацікавлених» сторін оформити кремлівські марення у вигляді «реалій на землі». І можливим підписанням аналога нового пакту Молотова-Ріббентропа про ненапад із секретним додатковим протоколом.

Не вийде. Держави-сусіди України вже неодноразово на всіх рівнях заперечували подібну можливість і підкреслювали непорушність міжнародно визнаних кордонів. А з огляду на те, що у Москві, польську владу називають «дегенератами» і не приховують планів завдати удару по «умовній Познані», у Варшаві та в інших столицях європейських країн жодних ілюзій з приводу подальших планів Путіна немає. Тому й усі завуальовані дипломатично-окупаційні пропозиції МЗС РФ марні. 

Не дати вписати у викрадених дітей рашистський код

6 липня повідомлялося про повернення в Україну двох депортованих до Росії дітей: 6-річного Рената та 10-річної Варвари. 

За оцінкою українського омбудсмана Дмитра Лубінця, загальна кількість викрадених дітей може сягати кількох десятків і навіть сотень тисяч. У лютому 2023 року ТАСС повідомив, що на територію РФ прибули 738 тисяч дітей з України.

А схему їхнього викрадення відтворив YSPH Humanitarian Research Lab.

НАСПРАВДІ, про масштаб трагедії свідчать супутникові знімки 43 переобладнаних літніх таборів – від Криму до Сибіру. Тут утримують близько 6000 дітей з України. Їх змушують шити маскувальні сітки, а тих, хто доросліший, забирають готуватися до фронту. 

Умови життя в таборах майже тюремні. «Спали на підлозі, бетоні, без подушок. Годували тушонкою, перловкою, чаєм і юшкою. Почали змушувати вставати під російський гімн», – розповів Артем із Куп’янська. У «школі» проводять переважно військову підготовку, одягаючи форму з z-символікою.

У квітні стало відомо, що міжнародна комісія з питань зниклих безвісти у Гаазі збиратиме ДНК в українських родин, які шукають близьких. Висновок гаазької лабораторії вважається доказом у міжнародних судах. Особливо цінними ДНК-дослідження можуть виявитися під час розшуку насильно вивезених українських дітей. Адже, генетичний код (на відміну від зовнішності), з роками не змінюється.

Не дати Росії за цей час встигнути вписати рашистський код в свідомість маленьких викрадених українців – завдання надважливе. Тому вимоги їхнього негайного повернення на Батьківщину мають набути міжнародного юридичного характеру. А в разі їх невиконання – відповідних санкцій.

Що не так із російськими танками від Bloomberg

«У Росії закінчуються танки, в України їх вже більше». Такий досить несподіваний (і не тільки для «демілітаризаторів України») висновок зробив Bloomberg 6 липня на підставі даних Кільського інституту (ФРН), британського Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) та сайту Oryx, що враховує документально підтверджені втрати.

НАСПРАВДІ, певною мірою це не така вже й несподіванка. Наприклад, 90% бронетанкових ремонтних заводів Росії ще три роки тому перебували у процесі банкрутства. А за останнє десятиліття було закрито близько 12 ремонтних військових заводів. У перший рік повномасштабної війни пошкоджені в Україні танки доводилося перевозити за тисячі км залізницею на Урал. 

Але зараз ситуація для агресора потроху виправляється. Тим паче, що на ВПК Путін кидає левову частку усього російського бюджету.

Відомий український військовий аналітик Олександр Коваленко провів математичний аналіз дослідження Bloomberg і закликав не бити у фанфари: «В України кількісна перевага по танках тільки умовна, не на практиці».

Тому до досліджень різноманітних видань та їхніх подальших інтерпретацій треба ставитися дуже обережно.

Потреба в техніці (в тому числі й танках) залишається в ЗСУ дуже гострою. На чому постійно наголошують всі: від воїнів на нулі до Верховного головнокомандувача.

За війну Путіна тепер заплатить і його ядерний електорат

І наостанок 6 липня з’явилася досить дивна новина: в Росії раптом зникли 800 тисяч пенсіонерів. Її дивина в тому, що пенсійні лави зростали протягом майже 10 років і досягли рекордних 43,86 млн осіб станом на 1 січня 2019 року. Потім запрацювала пенсійна реформа 2018 року і їхня кількість трохи спала.

НАСПРАВДІ, російська пенсійна таємниця має просте пояснення. Пов’язане з війною з Україною. У бюджеті Пенсійного фонду Росії (ПФР) утворилася діра на 5 трлн рублів.

Попри підвищення пенсійного віку 5 років тому (головна путінська брехня росіянам: «за час мого президентства це ніколи не трапиться») та мізерні середні пенсії (лише трохи вище за іранські), ПФР опинився у передбанкрутному стані.

Торік його власні доходи покрили лише половину (54%) витрат на виплати пенсій, що з’ясувала та ж Рахункова палата. Соціальні внески у розмірі 22% від зарплат, які сплачує кожен роботодавець за працівника, принесли до ПФР 6,2 трлн рублів – на 124 млрд рублів менше за план. 

А їм нема де взятися, бо багатьох працівників мобілізували. Внаслідок чого зараз на державному порталі «Робота в Росії» відкрито 1,9 млн вакансій.

Витрати ПФР при цьому зросли на 1,2 трлн рублів (до 11,4 трлн) після того, як Путін вирішив позапланово проіндексувати (читай: компенсувати) пенсіонерам сплеск інфляції, пов’язаної з війною в Україні.

Ось таким чином у бюджеті ПФР і утворилася дірка розміром 5,2 трлн. Цьогоріч він має отримати ще 5,9 трлн з федерального бюджету. Але як це зробити, якщо і його дефіцит на початок червня вже перевищив план на весь рік.

За війну в Україні тепер платить і пенсійний, головний у всіх сенсах ядерний електорат Путіна. А те, що його 800 тисяч представників дивним чином втрачено – лише ще одне свідчення того, що йому вже нікого не шкода: ані українських дітей, ані російських старих.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело