Чому у Луцьку конфліктують власники рекламних площ і міськрада та за що білборди пускають «під ніж»
«Дошка ганьби Луцької міської ради»: такими провокативними написами на білбордах підприємець Сергій Ковальчук нещодавно привернув увагу до свого конфлікту із місцевою владою щодо дозволів на зовнішню рекламу.
Проте, насправді конфлікт Ковальчука і міськради – частина значно більшої тенденції. Станом на кінець червня 2023 року більшість рекламних конструкцій у Луцькій громаді стоять без чинних дозволів від міської влади. Щоправда, це за версією міської ради. А за версією частини підприємців та юристів Луцькрада мусить автоматично продовжувати такі дозволи під час дії карантину. А він, за постановою Кабміну, в Україні діяв аж до 1 липня 2023 року.
Центр журналістських розслідувань «Сила правди» з’ясував, як на ринок зовнішньої реклами Луцька впливають юридичні колізії, бажання бізнесу заощадити на платежах в бюджет і бажання міського голови очистити місто «від незаконних, застарілих та неестетичних рекламних конструкцій».
Масштаби ринку
За даними Луцької міської ради, наразі у Луцьку є 512 рекламних конструкцій. Із них близько 350 – класичні щити (білборди). При цьому у міськраді вказують, що більшість дозволів на такі конструкції втратили чинність. За словами директора комунального підприємства «Луцькреклама» Олександра Ковальського, причиною стали здебільшого борги власників конструкцій.
Більшість рекламних конструкцій у Луцькій громаді стоять без чинних дозволів
Станом на 24.06.2023
«У більшості випадків, коли йдеться про втрату чинності дозволів, ситуація виникла, коли почалася повномасштабна війна. Міська рада пішла назустріч нашим власникам рекламних площ і на 50% знизила тариф. Певний час хтось із них продовжував платити, хтось платив із запізненням. Але навіть зі знижкою 50% багато власників вчинили не зовсім правильно і просто відмовились платити. Ми надсилали відповідні попередження, досудові вимоги. Але поступово в людей закінчуються дозволи», – пояснив Ковальський.
Згаданий тариф розраховують за визначеною міськрадою формулою на основі шести різних показників. Для конкретної конструкції він залежить від її типу, розміру, розташування, індексу інфляції тощо. Міська рада впливає на два показники: базовий тариф та коефіцієнт зонування. Базовий тариф для типового білборда наразі становить 475 гривень за квадратний метр землі, яку він займає. Коефіцієнт залежить від району, де розташована реклама. Найдорожче утримувати борди в центрі та історичній частині, а найдешевше – у селах Луцької громади.
Мапа коефіцієнтів зонування для визначення суми платежу за утримання рекламних конструкцій в міський бюджет. Наприклад, коефіцієнти 0,5 для прилеглих сіл та 1,0 для центру міста означають, що в центрі сума буде вдвічі більшою, ніж у селах. Карта надана КП «Луцькреклама»
Олександр Ковальський наводить приклади того, яким може в підсумку бути розмір плати у різних локаціях: двосторонній щит на вулиці Ківерцівській, 1 – 3896,75 гривні на місяць, двосторонній щит на вулиці Ковельській біля мосту через Стир – 4546,20 гривень на місяць, на проспекті Соборності, 21 – 5845,12 гривні на місяць.
Натомість ціна за розміщення реклами на одній стороні такого борда може становити близько 6-8 тисяч гривень на місяць. Директор комунального підприємства обурюється, що під час воєнного стану багато хто не платить у міський бюджет взагалі.
«Можна подивитися в інтернеті, скільки коштує зовнішня реклама в місті. Зараз це орієнтовно 6-8 тисяч гривень. Можливо в деяких місцях менше. Зрештою, приватні компанії можуть запропонувати будь-яку ціну. І ось деякі власники не платять гроші в бюджет вже другий рік. У них мільйонні борги, але при цьому на всіх бордах комерційна реклама. Тобто вони кладуть чималу суму собі в кишеню, а місто не отримує ні копійки», – каже Ковальський.
Серед лідерів за кількістю рекламних конструкцій у Луцьку здебільшого компанії із київською реєстрацією: ТОВ «Бігборд», «РА «Стар», ТОВ «Октагон-Аутдор».
Проте, якщо подивитися на кількість конструкцій із чинними дозволами, вони своє лідерство втрачають. Натомість лідерами є ТОВ «Аполлінарія», ФОП Каньовська Лілія Степанівна, ФОП Гадзінський Андрій Васильович, ТОВ «АТБ-Маркет».
До слова, Лілія Каньовська є депутаткою Луцької міськради від «Європейської солідарності», а ТОВ «Аполлінарія» належить дружині депутата Луцької міськради від партії «За майбутнє» Олега Тарасюка Наталії Никитюк-Тарасюк.
Карантин на заваді «очищенню»
Директор КП «Луцькреклама» переконує, що знесення білбордів у Луцьку не пов’язане з прізвищами власників.
«Ми прибираємо борди комплексно, за вулицями. Немає такого, що ми прибираємо білборди суто якогось конкретного підприємства. В цьому я не бачу особливого сенсу. Проводити такі демонтажі складно в тому контексті, що залучається техніка підрядника. Тому ми це робимо по трохи і на конкретних вулицях», – каже Ковальський.
Як приклад він наводить борг підприємства «Брендборд» Сергія Ковальчука, який нібито становить 1,15 мільйона гривень. До слова, це майже 19% суми, яку міський бюджет планує отримати від власників конструкцій за весь 2023 рік. Згідно із Порядком розміщення зовнішньої реклами виконком міськради має право не продовжувати дозволи для боржників, а відповідно і прибирати борди.
«Ми попереджаємо власників про наявність заборгованості і про те, що їм не продовжений дозвіл. Якщо власник не реагує, виконком міськради приймає рішення про демонтаж конструкцій. Це можна побачити на прикладі проспекту Соборності. Ми взяли проспект і почистили його від тих конструкцій, на які не були продовжені дозволи», – переконує директор КП.
Щоправда, у «Брендборд» переконують, що міськрада не має права прибирати ні їхні, ні інші рекламні конструкції, адже їх Порядок розміщення зовнішньої реклами не може бути важливішим за чинне законодавство.
«Те що вони зачепилися за відсутність чинних договорів – це брехня і маніпуляція. Всі дозволи діють на основі закону. А закон каже, що дозволи видаються на 5 років і діють до кінця карантину плюс три місяці», – пояснює Сергій Ковальчук.
За його словами, такої практики масового знесення білбордів нібито немає в сусідніх містах:
«В нас є борди в багатьох містах. Наприклад, є в Рівному, Тернополі, по Волинській області у Нововолинську, Ковелі. Ніде ми дозволи не носимо продовжувати, бо за законом вони діючі».
Проте, поки Ковальчук не бачить тиску від міської ради на якихось конкретних підприємців. Він вважає, що ринок хочуть «знищити» загалом.
«Вони хочуть знищити цей ринок. Тому піднімали тарифи. Але ми це рішення скасували і стягнули із них більше мільйона гривень. Зараз мені не зрозумілі їхні підходи. В них є свої борди. Але так вони хочуть прибрати всіх. Одних чіпають більше, одних менше. Деякі власники бордів є депутатами міськради, деякі власники їм винні. Вони і до мене поступово підбираються. Спочатку київські фірми прибирали із ринку. Але я завжди дивлюся, що вони це роблять незаконно, і все це в суді скасовую», – каже Ковальчук.
Свою позицію він дійсно пішов захищати у суді, де зміг відстояти свою правоту. У листопаді 2022 року ТОВ «Брендборд» подав до суду на виконком міської ради, щоб визнати протиправним та скасувати рішення від 23 листопада 2022 року «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» в частині, що стосується їх білбордів. 30 січня 2023-го позов задовольнили повністю в першій інстанції.
Зокрема суд вказує, що «з аналізу вищевикладених положень Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» вбачається, що документи дозвільного характеру, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення». Нагадаємо, що в Україні карантинні обмеження за рішенням Кабміну діяли аж до 1 липня 2023 року.
Проте у міській раді подали апеляцію і демонтували білборди компанії Ковальчука ще до розгляду справи, яку згодом таки програли.
«Ми діємо виключно в правовому полі. Нам немає сенсу порушувати законодавство. Ми демонтували майже всі білборди на проспекті Соборності. Залишилися його (Ковальчука, – ред.) борди. Він оскаржив в суді рішення про демонтаж саме щодо його конструкцій і виграв у першій інстанції. Але міська рада подалаа апеляцію. Він намагався зробити забезпечення позову і отримав відмову. Тобто рішення не вступило в дію. Вони викликали поліцію під час демонтажу, але коли приїхала поліція на виклик, ми пояснили законність наших дій. Наскільки я знаю, апеляція теж була відхилена. Але його конструкції були демонтовані, коли воно ще не вступило в дію», – пояснює їхні дії із білбордами Олександр Ковальський.
Щоправда, Ковальський визнає, що з приводу їхнього масового непродовження дозволів на зовнішню рекламу під час дії карантину є сумніви і юридичні колізії:
«Ця думка, справді, доволі спірна. Хтось стверджує, що під час воєнного стану дозволи мусять продовжуватися автоматично. Наприклад, наші опоненти, деякі юристи, які їх захищають, стверджують, що дозвіл автоматично продовжується. Ми ж захищаємо інтереси нашої громади, ми зацікавлені в наповненні нашого бюджету. І відповідно департамент (містобудування, архітектури, земельних відносин та реклами, – ред.) не продовжує такі дозволи».
Цікаво, що напередодні «Брендборду» вдалося виграти у ще одній справі проти виконкому Луцької міськради. 18 грудня він прийняв рішення «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луцька». Ним на 48 відсотків збільшили розмір базового тарифу. Проте компанії вдалося виграти в апеляційній інстанції через порушення регламенту під час прийняття цього рішення.
«Дійсно, він оскаржував одне із рішень і справді відсудив у нас певну суму. Але це не катастрофічно, більше ніхто із нами не судився і ми продовжували працювати у тому самому режимі», – визнав Олександр Ковальський.
А що таке «застаріло» і «неестетично»?
Свою «боротьбу» із зовнішньою рекламою міський голова Ігор Поліщук обґрунтовує благими намірами. Мовляв, місто треба прибрати від застарілих, неестетичних та непривабливих конструкцій.
«Якщо хтось думає, що розмістивши дані сюжети може повпливати на нашу стратегію по очищенню міста від рекламного сміття, то він помиляється. Повідомляю, що незалежно від розміщення вказаного сюжету або інших сюжетів, що стосуватимуться мене або наших працівників, незаконні рекламні борди будуть демонтовані, а заборгованість стягнута до міського бюджету…Ми послідовно й систематично очищаємо наше місто від незаконних, застарілих та неестетичних рекламних конструкцій та робимо таким чином його більш привабливим і безпечним. І обов’язково завершимо цей процес, як би окремим особам не хотілось його зупинити», – написав Поліщук.
«Сила правди» запитала у Олександра Ковальського, хто ж саме у місті є головним «суддею» щодо естетичності та привабливості реклами. Виявилося, що чіткі критерії можна встановити лише щодо безпеки конструкцій, форми основи тощо, але не щодо їх привабливості.
«Я думаю, що це просто такі узагальнюючі фрази (про естетичність та привабливість, – ред.). Ми не робимо відбір за якістю і пофарбованістю, іржавістю. Звичайно, якщо від борда відвалюються рейки, він несе загрозу, то ми повідомляємо власників. Якщо власники не реагують, ми маємо повне право винести його на демонтаж. Такі були прецеденти в окремих випадках. Але можу зазначити, що на тому ж проспекті Соборності борди стояли і по 20 років. Уявіть, в якому стані вони будуть, якщо стоять під дощем, вітром, снігом 20 років. Навіть можна пригадати, як впав на маршрутку білборд на Соборності. Кожен буревій щось десь падає. Слава Богу, поки без жертв», – пояснив Ковальський.
Однак, його особисті естетичні смаки якраз проти традиційних металевих бордів 3 на 6 метрів із традиційною надрукованою рекламою.
«Ще років 5 тому я би не казав цього, для мене була нормальною реклама на бордах. Але час рухається вперед. Це прогрес, а реклама – двигун прогресу. І вона трансформується дуже швидко. Тому зараз обдертий непофарбований білборд із бетонною подушкою, яка поросла мохом, це конструкція, яка віджила своє. Якщо ми хочемо залишатися сучасними, треба позбавлятися таких конструкцій. Наскільки я розумію позицію виконкому та міського голови, то не йдеться про тотальне знищення реклами. Ви можете перенести ці конструкції на в’їзд у місто, в сусідні ОТГ, навіть в нашу громаду, але просто не в центрі. Бо якщо їдеш по Соборності і там стоїть 60 бордів, це просто інформаційний шум. Всі ж намагаються зробити максимально яскраво».
Така «дискримінація» традиційних бордів закладена в базовому тарифі. За словами Ковальського, у 2020 році виконком підняв тарифи для таких «застарілих» бордів, натомість знизив для LED-екранів та «скролерів», тобто конструкцій, де надруковані банери обертаються. Такий підхід він вважає правильним, адже «на це і є місцеве самоврядування, це також підштовхує підприємців оновлювати конструкції».
Проте, він переконує, що замінювати всю зовнішню рекламу на LED-екрани також не планують:
«Ніякої стратегії щодо того, що в місті будуть лише LED-екрани, не існує. Дуже часто медіа просто зі всього контексту розмови про сучасні засоби зовнішньої реклами виривають: «в Луцьку будуть лише LED-екрани». В цьому просто немає сенсу. На це потрібні шалені гроші. Зовнішня реклама не може зникнути. В нас є законодавство, яке це передбачає. Але якщо захоче підприємець інвестувати серйозні суми, міська рада, я думаю, піде на зустріч і нададуть перевагу сучасній, гарній конструкції, ніж старому борду».
Також директор КП «Луцькреклама» Олександр Ковальський прокоментував наміри «Брендборду» заклеїти конструкції звинуваченням міського голови у брехні. За його словами, міська рада не має повноважень впливати на зміст реклами, але може поскаржитися у Держпродспоживслужбу. Там порушника можуть оштрафувати на десятки тисяч гривень.
«Міська рада, виконавчий комітет не мають права втручатися у зміст реклами при наданні дозволу. Якщо ми виявляємо якийсь невідповідний контент, приходять скарги від мешканців, наприклад, зображують певних осіб без їх згоди, чи алкогольні вироби, тютюн, ми скеровуємо такі звернення до Держпродспоживслужби. Вони ведуть за цим нагляд і мають право штрафувати за такі речі. Якщо підприємець не реагує, вони повторно штрафують, кратно збільшуючи суму», – пояснює посадовець.
Тому публікувати образливі білборди із обличчям міського голови – це «слизька стежка», вважає Ковальський.
Що далі?
Кількість зовнішньої реклами у Луцьку поступово зменшується через значні тарифи та політику міської ради щодо їх усунення із центральних вулиць. Ці потуги стримували карантинні обмеження та юридичні колізії. Проте, після завершення карантину та інших обмежень, місцеве самоврядування має достатньо повноважень для впливу на цей ринок.
Чи зміняться підходи міської ради щодо зовнішньої реклами, покаже час. Особливу роль зовнішня реклама може зіграти на наступних місцевих виборах, де міська влада та її опоненти будуть боротися за право агітувати виборців на рекламних площах, які «встоять» до того часу. До речі, Ігор Поліщук під час виборчої кампанії у 2020 році офіційно найбільше вклався саме у зовнішню рекламу, на яку спрямував 36% свого виборчого бюджету – майже мільйон гривень. Тоді агітацією за Поліщука в Луцьку заклеїли близько 100 бордів.
Антон БУГАЙЧУК, політолог