За кого мають люди Сина чоловічого?

Мт 16,13-19

У цей радісний і святковий день Церква подає нам як приклад побожності та святості життя апостолів Петра й Павла. Їх вшановуємо в один день як двох верховних апостолів, дві духовні основи первісної Церкви. Апостол Петро був призначений Ісусом головою апостолів та майбутньої Церкви – християнської спільноти Його учнів. Він свідчив й боронив віру Христову між юдеями. Апостол Павло відомий нам як невтомний проповідник віри та науки Христа, який заснував багато християнських спільнот серед поган.

Коли дивимося на постаті цих двох святих, то бачимо, наскільки вони різні: у своєму покликанні, за своїм темпераментом, у способі викладу думок. Але ці обидва святі рівні перед Богом, бо чинили Божу волю.

В особах Петра й Павла можемо побачити дві дороги до Бога. Бог першого та другого провадив своїми дорогами до неба.

Апостола Петра Ісус вибрав одним із перших, і він був учасником найвизначніших подій Його життя: різних чудес, преображення на Таворі, супроводжував Господа впродовж усієї Його діяльності. Петро мав запальний характер, відзначався ініціативою в справах Ісуса. Він мав велику віру, що Христос є Божим Сином, але все життя вчився любові й вірності Йому. І в кінці віддав своє життя за віру в Христа. Коли воскреслий Ісус зустрівся з Петром, то запитав лише одне: чи любить Його. Бо любов дає силу жити вірою й вірно виконувати Божу волю. Тож життя святого Петра – це приклад вірності та довіри Богу. Хто у своїх недосконалостях довіряє себе Ісусові й вірно йде за Ним, того Ісус приведе до неба.

Апостол Павло історично не бачився з Ісусом Христом, а зустрів Його дорогою до Дамаску, коли переслідував християн. Він був високоосвіченою й мудрою людиною, добре знав Божий закон та релігійні звичаї юдеїв, належав до фарисеїв і мав римське громадянство. Коли пізнав Ісуса й усю Божу правду, тоді почав захищати християн, відважно проповідувати Христову віру та науку, істину, що щастя та спасіння є через віру в Ісуса. Як плід свого глибокого знання Божої правди та духовної праці залишив 14 повчань про науку Ісуса, на яких Церква будує свою віру по сьогодні.

Вшановуючи нині апостолів Петра й Павла, важливо замислитися над тим, якою для кожного з нас є особиста й неповторна дорога до Бога. Починаючи від народження, усі події нашого життя, які стаються щодня, – це Господній палець, який нас провадить, освячує та спасає. Ми рівняємося на тих чи інших святих, стараємося наслідувати їх, але ніколи не можемо повністю скопіювати доріг якогось святого у своєму житті. Кожну людину Бог провадить до Себе власною дорогою. У різний спосіб об’являє нам Себе та любов відповідно до наших можливостей. Стараймося відкривати й пізнавати Бога молитвою та в подіях власного життя з допомогою даної нам мудрості чи терпеливості, покори й довіри. Щоб так, як Петро й Павло, пройти свій унікальний життєвий шлях разом з Ісусом і засвідчити віру в Нього у своєму особистому житті. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело