«Українські бойові комахи» вже в Європі

Начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗС РФ генерал-лейтенант Ігор Кирилов 18 липня намагався вже і європейців «заразити» американсько-українськими «комахами та кліщами, які переносять такі епідемічно-значущі інфекції, як лихоманки долини Рифт, Західного Нілу та денге».

Кириллов, крім звичної маячні про біолабораторії, цього разу зазначив, що «з метою масового отримання переносників можуть бути задіяні виробничі потужності подвійного призначення, зокрема, біотехнологічної компанії «Окситек», що фінансується фондом Білла та Мелінди Гейтс».

НАСПРАВДІ, російський біогенерал проти засновника корпорації Microsoft звучить, щонайменше, смішно. У серпні минулого року до своєї «біологічної війни» проти Вашингтону та Києва Москва, нагадаємо, долучила й іншу зірку. Щоправда, померлу. Процес відтоді так і не пішов.

Натомість на місці МО РФ слід було б звернути увагу не на «заражену» Європу, а на Росію. Протягом останнього місяця в ній зафіксовано шалене зростання захворюваності на педикульоз, сифіліс, гепатит. Про це заявив колишній головний санітарний лікар РФ Геннадій Оніщенко. (При цьому зовсім не патріотично зауважив, що «ці хвороби властиві країнам третього світу».) От їх і варто було б списати на підступність англосакса Гейтса. 

Або інший приклад. 18 липня МОЗ батьківщини Шойгу Тиви повідомило, що чотири пацієнти з сибіркою втекли з лікарні столиці республіки Кизила. А за 10 днів до цього в Індонезії тією ж хворобою заразилися 87 людей, з яких троє померли. Спалах стався після того, як місцевий житель вирішив роздати заражене м’ясо своєї померлої корови сусідам.

А наприкінці минулого року одним з найвідоміших світових фейків став наступний: «Білл Гейтс на саміті G20 в Індонезії запропонував створити комісії зі смертей, які, мовляв, вирішуватимуть, кому з бідних та хворих людей жити далі, а кому померти».

Кирилову слід було б зібрати до купи всі ці факти та притягнути за вуха засновника Microsoft до тієї самої померлої індонезійської корови. А далі їх обох притягнути за вуха (роги?) до російської Тиви. Ще й додати цьому фейку героїчного присмаку, оголосивши про «невдале полювання Пентагону за допомогою засновника Microsoft на непереможного путінського маршала».

Це, звісно, сарказм. Але без сарказму спостерігати за потугами Москви роздмухати вже європейську медійну біологічну війну проти американсько-українських біолабораторій.

 Що чекає на «наземному маршруті» до «Кримнаша»

18 липня епопея із вдруге «втомленим» 19-кілометровим Керченським мостом отримала продовження. Нагадаємо, він коштував бюджету РФ 228 млрд рублів. (Або приблизно $3,6 млрд за середнім курсом за роки будівництва.) Ремонт після першого «втомлення» оцінювався в 500 млн рублів ($5,5 млн).

Тепер головний офіційний (неофіційний –  Ротенберг) путінський будівельник, віцепрем’єр Хуснуллін, заявив, що на відновлення мосту знову потрібно понад $14,5 млн.

Двосторонній рух з одного боку мосту планується запустити аж в середині вересня, з другого – взагалі у листопаді. Станом на вечір 18 липня один із заторів на в’їзд до окупованого Криму розтягнувся на 40 км. 

17 липня, нагадаємо, відпочивальникам запропонували добиратися до Криму через «нові території». Пропаганда навіть знайшла в цьому свої «плюси», назвавши це «важливим етапом психологічного повернення Росії до Новоросії через її побутове освоєння».

НАСПРАВДІ, щодо «психологічно-побутового освоєння Новоросії», то вже підраховано, що бази окупантів та місця скупчення їхньої техніки в населених пунктах окупованих частин Донецької, Херсонської та Запорізької областей, які розташовуються вздовж «наземного маршруту» з Росії до «Кримнаша», за останній місяць були обстріляні щонайменше 22 рази.

Шість разів під обстріл потрапляв Мелітополь, сім – Бердянськ, тричі – Маріуполь. Також атак зазнавали Генічеськ, Рикове, Новоолексіївка, Якимівка та Урзуф.

Відзначимо, після вибуху на Керченському мосту, дорога через ці населені пункти залишиться єдиним сухопутним маршрутом з Росії до Криму.

Відстань між Ростовом-на-Дону (останнім російським обласним центром) та окупованою, наприклад, Ялтою складає понад 750 км. Зараз інтернет-сервіси не прокладають жодного маршруту між цими містами, «втрачаючи дорогу» вже біля Чонгарського мосту.

Небезпека потрапити під обстріл – не єдина проблема. Росіяни, які проїхали цим маршрутом, у чатах пишуть, що відразу після КПП на кордоні Ростовської області та «ДНР» повністю пропадає мобільний інтернет. Мандрівників чекає: проїзд через Маріуполь (в якому «зруйнований кожен другий будинок» і це «картинка не для дітей»), розбиті дороги та блокпости на них, а також велика кількість військових із технікою.

«Якщо не прилетить «подарунок» від хлопців Залужного, то по-тихому придушать місцеві звільнені вдячні новоросіяни. Або на КПП випадково приймуть за диверсантів. Або просто комусь дуже сподобається чиясь мобілка, магнітолка, гаманець, машина, жінка», – діляться своїми враженнями від подібної подорожі росіяни.

Отже, їм самим (якщо вже Москва не переймається їхньою безпекою) слід замислитися, чи вартий того відпочинок на окупованому українському півострові. Хоча, з іншого боку, витверезлювальна екскурсія по «місцях бойової слави» декому не завадить.

Путін не обмовився, передаючи привіт загиблим

18 липня Путін у бесіді з губернатором Іркутської області Кобзєвим попросив «передати привіт загиблим на фронті». Можна було б вважати це обмовкою по Фройду. Якби не одне «але».

НАСПРАВДІ, мобілізаційна тема 18 липня вчергове набула актуальності. Держдума в третьому, остаточному, читанні підтримала терміновий законопроєкт щодо  російського «гарматного м’яса» глибинної заморозки.

Тепер граничний вік перебування у запасі солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків та мічманів офіційно складає 55 років. Для старших офіцерів, які мають військові звання, граничний вік перебування в мобрезерві збільшений до 65, для молодших офіцерів — до 60 років.

Для чого це зроблено? Насамперед, щоб затримати в армії людей старшого віку. В умовах оголошеної ще 21 вересня (і юридично не скасованої) мобілізації, досягнення граничного віку було єдиною (крім інвалідності – хоча й це не панацея) можливістю повернутися живим з України. По-друге, це зроблено, щоб збільшити кількість потенційних мобілізованих у разі другої та подальших хвиль «активних мобзаходів». По-третє, у РФ до 1 квітня 2024 року має з’явитися єдиний ресурс з інформацією про всіх військовозобов’язаних росіян.

Наразі військкомати, які зберігають дані у цифровому форматі, використовують розрізнену систему комплексних засобів автоматизації (КСА). З 2019 року їх поступово замінюють на єдину базу даних «Горизонт-МР». І вже наступного року до неї підключать державні системи: «Вибори», Федеральної податкової служби та Пенсійного фонду. Тобто не втече ніхто.

Життєдіяльність юних «патріотів» Росії буде коротка

І наостанок про майбутнє поповнення тих, кого вже зараз Путін готує на забій в Україні. Він доручив активізувати роботу з поширення у школах та вишах військової пропаганди, на яку в бюджеті поточного року закладено рекордні 40 млрд рублів ($443 млн).

НАСПРАВДІ, у рамках так званого національного проєкту «Освіта» витрати на «виховання патріотизму серед громадян» цьогоріч збільшено урядом РФ у 6 разів.

Ці витрати у 3,5 рази, наприклад, перевищать фінансування цифровізації шкіл (воно взагалі скорочується з 12,3 до 11,2 млрд рублів).

Динаміка зростання «витрат на пропаганду патріотизму» по роках виглядає так: 2022 рік – 6,47 млрд рублів. 2023 рік – 39,7 млрд рублів. План на 2024 рік – 44,32 млрд рублів.

З урахуванням того, що російським військовим (без профільної освіти), які вбивали, грабували та ґвалтували в Україні, вже дозволили навчати школярів у рамках предмета «Основи безпеки життєдіяльності», путінським юним патріотам не позаздриш. Життєдіяльність у них буде коротка. А про безпеку і мови нема.  

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело