Мінськ двічі за день викрили в злочинах проти України

19 липня з’явився відеозапис, на якому Пригожин звертається до бойовиків «ПВК Вагнер» на території Білорусі. Серед іншого він припустив можливість повернення в Україну та пообіцяв зробити армію Білорусі «другою армією світу».

НАСПРАВДІ, у МО Білорусі ще раніше повідомляли, що такі тренування вже почалися. Таким чином, можна вже офіційно констатувати, що Лукашенко, як і Путін, став спонсором тероризму. З усіма міжнародно-правовими наслідками.

Також 19 липня керівник Білоруського товариства Червоного Хреста Дмитро Шевцов під час чергової поїздки на тимчасово окупований український Донбас знявся у репортажі, де визнав, що його організація бере участь у викраденні дітей з України: «І чесно кажучи, білоруський Червоний Хрест брав у цьому — і бере, і братиме — активну участь».

До цього, під час попередніх поїздок на окуповані українські території, Шевцов був помічений у камуфляжі та з символом Z на рукаві, хоча, згідно зі статутом Червоного Хреста, він повинен дотримуватися нейтральності.

Голова МЗС України Дмитро Кулеба вже закликав МКС видати ордер на арешт Шевцова, який «публічно зізнався у злочині незаконної депортації дітей з окупованих територій України».

Загалом із вересня 2022 року до Білорусі депортували близько 2150 маленьких українців віком від 6 років, – писала британська The Telegraph. Їх примусово вивезли у щонайменше чотири табори, а деякі з них уже пройшли «військовий вишкіл» у санаторії «Острошицьке містечко», в центрі «Зубренок» і таборах «Дубрава» та «Золоті піски».

Таким чином, лише протягом одного дня лукашенківський режим двічі офіційно викрили в участі у злочинах проти України. І депутати Європарламенту вже звернулися до суду в Гаазі із закликом видати ордер на арешт Лукашенка.

ПАР обрала МКС, а не Путіна

19 липня нарешті офіційно завершилася епопея з приїздом / не приїздом Путіна на саміт БРІКС у ПАР. Офіційний представник президента країни заявив, що Путіна не буде, а Росію представлятиме Лавров.

НАСПРАВДІ, відвідування ПАР могло стати першою закордонною поїздкою президента РФ після того, як його оголосив у розшук МКС. (І певною мірою відповіддю на візит президента України Володимира Зеленського до Вільнюсу на саміт НАТО). Але відмовившись від неї, Кремль де-факто визнав три речі.

По-перше: ордер на арешт Путіна дійсно серйозно обмежив свободу його пересування.

По-друге, президент РФ реально боїться за свою особисту безпеку та недоторканість. Адже в минулому в ПАР вже була неприємна історія із ще одним фігурантом справи МКС – президентом Судану Омаром аль-Баширом. Тоді, у 2016-му, суд у ПАР заборонив йому залишати країну на час розгляду питання про екстрадицію. Зрештою, Башир повернувся в Судан, але не без клопотів та стресу.

По-третє, усі погрози та волання Москви про нікчемність МКС зіштовхнулися із суворою реальністю. Яка підтверджується простим документальним фактом: за межі колишнього СРСР Путін не виїжджав рівно рік – у липні 2022-го він відвідав Іран.

Москву з Тегераном розсварило острівне питання

З Іраном у Росії нещодавно також розгорівся гучний скандал. На прес-конференції в Тегерані міністр закордонних справ Хоссейн Амір Абдоллахінян зробив досить неочікувану заяву: «Ми віримо у територіальну цілість кожної держави, яка має бути головним пріоритетом усіх країн на основі міжнародного права, включаючи Україну. Тегеран наполягає на необхідності припинити війну шляхом політичного діалогу».

НАСПРАВДІ, виступ глави МЗС Ірану не випадковість. Причиною стало те, що у підсумковій заяві засідання стратегічного діалогу Росія – Рада співробітництва арабських держав Перської / Арабської затоки Москва несподівано для Тегерану висловила підтримку Об’єднаним Арабським Еміратам у їхній територіальній суперечці з Іраном щодо островів Малий Томб, Великий Томб та Абу Муса, розташованих на вході до Ормузської протоки. У Тегерані розцінили російський підпис під підсумковим документом як зраду та перехід на бік ОАЕ.

Посла РФ в Ірані викликали на перський килим і вимагали пояснень. Однак, судячи з усього, надані пояснення не задовольнили іранський МЗС, і там заявили, що не потерплять надалі таких кроків Москви.

«Після виклику посла Росії в МЗС у нас були роз’яснення від російської влади, але ми не вважаємо їх достатніми і не сприймаємо повторення цієї практики з боку Росії або будь-якої іншої сторони щодо територіальної цілісності Ірану», — резюмував глава МЗС.

Цікаво, що острівна історія Москви і Тегерану продовжилася й 19 липня, коли голова Ради з міжнародних відносин Ірану Камаль Харразі провів зустріч із послом Японії Казутосі Айкавою. На ній він демонстративно заявив, що його країна вважає за необхідне вирішити територіальну суперечку між РФ та Японією щодо Північних територій (які Росія вважає частиною своїх Курильських островів) через переговори.

Звісно, нині важко сказати, чи призведе ця історія до припинення терористичної співпраці «Герані» та «Shahed», але вона вчергове доводить усю безпринципність путінської зовнішньої політики, яка закономірно призводить до втрати останніх «друзів».

Брехня про безпеку Криму: з лютого по липень

І наостанок знову про тимчасово окупований Крим. За останні три дні там сталися вже дві серйозні надзвичайні події — спочатку вдруге «втомився» Керченський міст, а 19 липня прогриміли вибухи, і почалася велика пожежа на складі озброєння та боєприпасів на Старокримському полігоні.

Кримський гауляйтер Аксьонов цього ж дня, звісно, заявив, що все під контролем, жертв і постраждалих немає, ситуація повернеться до нормального русла протягом доби.

Варто згадати, як цього року російських підданих аналогічним чином переконували у безпеці та захищеності Криму. 

3 лютого Сергій Цеков, так званий «сенатор від Криму» заявив: «півострів добре захищений від західної зброї, на ньому розміщено системи ППО, інше озброєння. У кримчан страху немає».

10 березня Сергій Аксьонов переконував: «Усі центральні об’єкти, які забезпечують життєдіяльність півострова (зокрема логістичні), захищені з максимально можливих позицій. Глобально, Криму нічого не загрожує».

12 червня Леонід Бабашов, депутат Держдуми, уродженець Криму: «Крим був захищений і вчора, і сьогодні. Ризиків взагалі немає. Активності, які вони (ЗСУ) сьогодні здійснюють, дають мінімальний шанс. Але я на 100 % жодних ризиків не бачу».

НАСПРАВДІ, про результати прильоту 19 липня говорить хоча б той факт, що окупанти перекрили всі траси в районі складу, у тому числі «Тавриду» (яка з’єднує Керч, Сімферополь та Севастополь). Було оголошено про евакуацію мешканців чотирьох населених пунктів, прилеглих до складу – це понад дві тисячі осіб.

Ексспікер Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов, який тривалий час служив у Криму (до 2014 року), розповідає, що склади з боєприпасами (зокрема, великих калібрів – 122, 152 мм) знаходилися там ще з довоєнних часів. Ймовірно, за ці 9 років росіяни завезли ще обладнання, боєприпасів і техніки.

Журналісти-розслідувачі виявили щонайменше 232 подібні військові об’єкти ворога на території окупованого Криму. (І припускають, що їх може бути до півтисячі). Відповідно, всі вони є законними цілями для ЗСУ. 

Ворог має чітко розуміти, що він перебуває у Криму, а отже, на чужій землі, бо Крим – це Україна. І відпочивальникам варто пам’ятати, що зараз вони тут непрошені гості. З усіма відповідними наслідками.  

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело