Російсько-українська війна триває майже півтора роки. Жодної із заявлених цілей так званої «спецоперації» досягти не вдалося, а її підсумком стали сотні тисяч смертей і важких поранень російських військовослужбовців, обстріли російських міст і суттєве падіння рівня життя населення. Тим не менше, згідно з даними останнього опитування, проведеного «Левада-центром», 68% росіян хотіли б бачити Володимира Путіна на посаді президента росії й після 2024 року, пише CEPA.

Більше того, російське суспільство здебільшого проігнорувало скандальний виступ засновника ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина, в якому той спростував усі наріжні камені російської пропаганди щодо причин війни в Україні. Навіть при тому, що Пригожин офіційно отримав «прощення» російської влади, особисто зустрічався з Путіним у Кремлі через 5 днів після заколоту і його висловлювання ніхто не спростував офіційно, вони ні в кого не викликають дисонансу.

Війна як природне явище

Ці тривожні тенденції цілком можна пояснити, якщо взяти до уваги еволюцію психологічного ставлення більшості росіян до війни. На початку повномасштабного вторгнення в Україну соціологи зазначали, що в глибині душі багато із тих, хто підтримує війну, «знають правду», проте всіляко намагаються уникати її через нестерпність такого усвідомлення. Ця потреба породила феномен «самовбивчого конформізму», при якому люди самі щосили хочуть вірити, що черговий удар по нормальному життю був вимушеним, правильним і вжитим для їхнього блага.

Керуючись цією потребою, обиватель сам прагнув отримати будь-які пояснення того, що відбувається, не переймаючись їх правдоподібністю. На самому початку війни російська більшість намагалася раціоналізувати для себе необхідність початку так званої «спецоперації», вибираючи з найхимерніших її виправдань ті, які найбільше її влаштовували. Однак згодом соціологи зауважили дедалі більше заперечення самого факту, що росія розпочала «спецоперацію», і сприйняття війни як такого собі стихійного явища, що виникло немовби само собою.

Як наголошує наукова співробітниця Дослідницького центру Східної Європи при Бременському університеті Світлана Єрпильова, «в рамках цього виправдання війна подається як певною мірою неприємне і навіть катастрофічне природне явище. Воно може бути жахливим, забирати людські життя, але «виступати проти нього» безглуздо – ми ж не виступаємо проти повеней, ураганів і землетрусів. Це означає, що з війною як природною катастрофою доводиться миритися».

Це пояснення небезпечне тим, що при ньому причини конфлікту відходять на задній план і, в принципі, перестають мати значення. Якщо війна перетворюється на природну даність, стає не важливо, як саме вона почалася і наскільки була виправданою – так само, як людей мало цікавлять причини погодних катаклізмів, натомість важлива лише стратегія виживання на їх фоні. В цьому сенсі слова Пригожина, які б зрезонувати у перші місяці війни, нині вже не значимі для російської більшості.

Агент «Світового уряду»

Ще одна небезпека такої свідомості полягає в тому, що на її основі виникає міфологізоване сприйняття війни, яке неможливо спростувати, оскільки воно в принципі позбавлене будь-якої логіки. Можна виділити такі його риси.

По-перше, це впевненість у тому, що війну розпочало якесь абсолютне зло. У ролі цього зла можуть виступати Сполучені Штати, які таким чином намагаються зберегти свій вже нестійкий статус світового гегемона, або «колективний Захід», який уже не одне століття прагне знищити росію. При цьому абсолютно не важливо, як саме, за версією пропаганди, «страшний ворог» розпочав війну: спровокував Москву на «силове рішення», розв’язав її власноруч чи навіть якимось незбагненним чином напав на росію. Головне полягає у тому, що метою конфлікту є «знищення росії».

Для тих, хто ще більше схильний до конспірології, поширюється теорія про могутню «єврейську секту-мафію» – «жидомасонський Світовий уряд», який спровокував війну, щоб «розширити життєвий простір за рахунок України та росії». Показово, що з початком повномасштабного вторгнення схожі антисемітські пасажі почали з’являтися не лише в маргінальних ЗМІ, а й у телеграм-каналах, які, за інформацією журналістських розслідувань, безпосередньо курирує адміністрація президента.

ЯКИМ ЧИНОМ ПУТІН, ЯКИЙ НАКАЗАВ ВБИВАТИ ЛЮДЕЙ У ВЕЛИЧЕЗНИХ КІЛЬКОСТЯХ, РЯТУЄ ЖИТТЯ НА ПЛАНЕТІ, КОНСПІРОЛОГИ ПОЯСНИТИ НЕ СПРОМОГЛИСЯ

Православні проповідники запевняють, що «глобалісти» створили «план знелюднення планети до кінця ХХІ століття», і лише росія рятує від цього світ. Яким чином Путін, який наказав вбивати людей у величезних кількостях, рятує життя на планеті, конспірологи пояснити не спромоглися. При цьому дуже показово, що аудиторія такої пропаганди усіляко уникає елементарних фактів: навіть якщо припустити, що «Світовий уряд» існує і справді мріяв розпочати війну в Україні, фактично її розпочав Володимир Путін. За цією логікою виходить, що він є агентом «глобалістів», американців та інших форм «абсолютного зла».

Цікаво, що частина радикальних конспірологів, не обтяжених домовленостями з владою, зробила саме такий висновок і навіть почала виступати з антивоєнними настроями – зрозуміло, у своїй досить екзотичній обробці. Зокрема, досить відомий у їхньому середовищі колишній військовий розвідник Андрій Дев’ятов прямо називає війну з Україною «задумом Ізраїлю», а Путіна – провідником цього задуму. За його словами, літери V і Z, які стали символом російського вторгнення, означають не що інше, як «Victoria Zion» – «перемога Сіону» (у деяких версіях – Vivat Zion).

У СВІДОМОСТІ «ПУТІНСЬКОЇ БІЛЬШОСТІ» ПЕРЕМОГЛА МІФОЛОГІЧНА КАРТИНА СВІТУ

При всьому неприхованому нацистському забарвленні подібних висновків можна помітити, що радикали-антисеміти міркують логічніше від більшості російського суспільства хоча б у тому, що не заперечують провину Володимира Путіна у розв’язанні війни. Однак у свідомості «путінської більшості» перемогла міфологічна картина світу, згідно з якою російський президент протистоїть «абсолютному злу», а тому ніяк не може бути його частиною, хоч би що він робив.

Безцільний фаталізм

По-друге, ще одна небезпека сприйняття війни як природної даності веде до втрати значущості її цілей для більшості росіян. Якщо війна – такий самий природний процес, як дощ чи сніг, це означає, що не тільки його поява, а й завершення не залежить від волі людей. У цьому контексті недосягнення заявлених «цілей спецоперації» або навіть незнання суспільством цих цілей не здатне викликати розчарування росіян – адже це всього лише означає, що влада поки не знайшла способу впоратися із бурхливою стихією.

Третім наслідком такої свідомості є зростання «вивченої безпорадності» та небезпечний фаталізм, при якому люди готові вмирати абсолютно безцільно. За даними соціологічних опитувань, у вересні 55% росіян вважали, що країна рухається у правильному напрямку. До червня цей показник уже зріс до 73% – і це незважаючи на атаки на російську територію та втрату частини районів окупованих Харківської та Херсонської областей. При цьому більше ніж половина росіян не спроможні назвати жодної конкретної досягнутої воєнної мети.

ГОТОВНІСТЬ ВМИРАТИ І ВБИВАТИ БЕЗ БУДЬ-ЯКОЇ УСВІДОМЛЕНОЇ МЕТИ НЕАБИЯК ЛЯКАЄ

Готовність вмирати і вбивати без будь-якої усвідомленої мети неабияк лякає. Єдиним обнадійливим моментом тут є те, що, на думку багатьох експертів, якщо Путін розумітиме, що жорстка відповідь неминуча, застосування ядерної зброї з його боку можна не побоюватися. Як би там не було, російське суспільство явно не є силою, здатною втримати владу від необдуманих вчинків.

Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии

Стаття передрукована з дозволу Center for European Policy Analysis (CEPA)

Джерело