Навіщо Росії стільки війська

24 липня вийшла чергова серія російського призовного «серіалу». Путін указом підвищив граничний вік перебування у військовому резерві до 65 років. Пропаганда коментує це рішення у тому дусі, що, мовляв, «якщо здоров’я та бажання є, можна й повоювати».

НАСПРАВДІ, це є свідченням того, що втрати у РФ настільки відчутні, що приховати їх важко вже навіть офіційно. Перші ознаки того, що ані кількістю війська, ані його якістю Росія не може впоратися з Україною, з’явилися рівно за три місяці від початку повномасштабного вторгнення. Вже 25 травня 2022 року Держдума ухвалила закон про скасування вікової межі укладання першого контракту при проходженні військової служби.

Центр стратегічних комунікацій тоді припускав, що зрештою усе закінчиться тими, хто умовно кажучи, ще переходив Альпи разом із Суворовим. Так воно і сталося. 

Врегулюванням мобілізаційного питання Кремль з того часу (аврально і в різноманітний спосіб: ПВК «Вагнер», зеки, мігранти тощо) і займається. Наступним кроком може стати хіба що указ в дусі Петра ІII – 25 років служби. 

На заміну тим, хто не дійшов до Києва «за три дні», вже треба готувати тих, кому доведеться обороняти Москву. Іншого пояснення, здається, немає.

3,5 тисячі «вагнерівців» проти п’ятої статті НАТО

Якщо, звісно, не брати серйозно до уваги слова Путіна напередодні про те, що польська влада нібито готується окупувати західні українські території та слова Лукашенка про те, що «розчленування України та передача земель Польщі є неприйнятними. І, якщо потрібно буде західним українцям, ми, звісно, їх підтримуватимемо».

21 червня Путін, нагадаємо, взагалі заявив, що «саме завдяки позиції Сталіна Польща отримала значні землі Німеччини». Коментувати це разом із заявою Лукашенка про «бажання «вагнерівців» сходити на екскурсію до Варшави та Жешува», – сенсу немає.

Але «переможний» імпульс ще настільки сильний, що в цю конспірологічно-історичну маячню в Росії досі сліпо вірять.

НАСПРАВДІ, про перемелену в Україні «кращу у світі штурмову піхоту» після того, як особисто «Маркс» розвінчав фейк Шаманова, наразі варто згадувати лише в контексті небезпеки для самого Лукашенка.

Тим паче, що «вагнеровці» кілька років тому мало не знесли його самого. Вони ж рівно місяць тому мало не знесли вже й Путіна: дійшло до реальної оборони Москви. І ось тепер ця солодка парочка взялася лякати пригожинцями Польщу.

Звісно, це черговий акт розгону наративу «з нами треба рахуватися, до того ж у Білорусі тепер є ядерна зброя». Це спроба таким чином налякати Європу. Виходить не страшно, а смішно. Особливо, зважаючи на небо Москви, яке знову стало дірявим 24 липня.

Хоча, якщо 3,5 тисячі «вагнерівців» з Білорусі хочуть піти «на екскурсію до Варшави» (і таким чином активувати п’яту статтю Вашингтонського договору), то варто запастися попкорном. 

Африка: за українським зерновим рахунком

24 липня стало відомо, що після ударів окупантів по українських портах, ціни на пшеницю підскочили майже на 10%.  Путін натомість у своїй нещодавній статті переконував, що «зернова угода» країнам Африки не допомагала.

НАСПРАВДІ, завдяки «зерновій ініціативі» більш ніж половина світових поставок Всесвітньої продовольчої програми ООН було покрито саме українським зерном.

Заступник генсека ООН з гуманітарних питань Мартін Гріффітс заявив, що «вихід РФ із зернової угоди потенційно загрожує голодом мільйонам людей. Дехто недоїдатиме, деякі почнуть голодувати, багато помруть в результаті цих рішень».

ООН завжди наполягала на тому, що угода про експорт українського зерна допомагає передусім найбіднішим країнам, до того ж сприяючи й загальному зниженню цін — з березня минулого року вони впали більш ніж на 23%. Тепер, з моменту виходу Росії з «зернової угоди» ціни на ту ж пшеницю загалом вже збільшилися більш ніж на 18%.

Для розуміння значущості України для Африки ось лише дві цифри останнього передвоєнного 2021 року: 

• Київ експортував 13 млн тонн продовольства на суму $3,8 млрд у 52 з 54 її країн.
• 60% країн Африки імпортували пшеницю з України. Особливо залежними від неї є: Лівія, Еритрея, Туніс, Ефіопія, Єгипет

Тож африкансько-зернова брехня Путіна не має, як і завжди, емпіричного підтвердження.

«Безплатне вугілля» для путінської херсонської надії

І наостанок про новини зі «звільнених земель та чудове життя на них». 24 липня з окупованої частини Херсонщини, в етер до Соловйова вийшла якась Надія Володимирівна, яка розповіла, «що люди в регіоні 30 років жили як жебраки і лише завдяки Путіну з’явилося безплатне вугілля і концерти».

НАСПРАВДІ, населення Херсонської області вже скоротилося на 70%. Такого висновку можна дійти зі слів голови ОВА Олександра Прокудіна в інтерв’ю «Укрінформу».

На деокупованій території мешкає близько 150 тисяч осіб. Ще стільки ж на окупованій. Тобто загалом населення Херсонської області складає приблизно 300 тисяч осіб, тоді як до повномасштабного вторгнення воно становило близько 1 мільйона.

Люди на лівобережжі буквально виживають. І надалі усе для них (за умови збереження окупаційного режиму) буде тільки погіршуватися. Вже припинилося водопостачання через Каховський магістральний канал. Це призвело до того, що «аграрному сектору та всій економіці Херсонської області нанесено величезних збитків. Ситуація є катастрофічною для сільського господарства, а відсутність зрошення призведе до втрат урожайності та посухи на більшості територій». Це визнали не «пропагандисти з Києва», а особисто так званий «губернатор» Сальдо.

Експерти вже припускають, що цьогорічний врожай взагалі стане останнім для окупованого лівобережжя Херсонщини після знищення Каховського водосховища. Надалі ефективність сільського господарства без зрошення стрімко падатиме, а врожайність складатиме приблизно третину від довоєнних показників. Сільське населення Херсонщини було залучено саме на сезонних роботах. Тому зниження врожайності автоматично критично погіршить і подальшу демографічну ситуацію в регіоні. 

То ж зігріватися путінським «надіям» Херсонщини доведеться хіба що «безоплатним вугіллям» та іншими пропагандистськими концертами у Соловйова. Але недовго.

Джерело: Центр стратегінчих комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело