Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав подякував польській дослідниці Богумілі Єнджеєвській за книгу про греко-католицького священника XIX століття Григора Мицевича з Підляшшя. У листі Предстоятель підкреслив важливість для розуміння сучасного світу спільного історичного досвіду українського і польського народів та Католицьких Церков західної та східної традицій у протистоянні тиску Російської імперії.

«Прошу прийняти мою подяку і вдячність за повернення пам’яті про надзвичайного священника, який у своєму духовному вимірі показує, яку величезну роль в релігійному житті наших народів і Церков відіграє по сьогодні спільна спадщина Речі Посполитої, — подякував пані Богумілі Єнджеєвській Глава УГКЦ. — Його життя і служіння — один із важливих і водночас дуже символічних прикладів, який свідчить, як багато пов’язує поляків, білорусів, литовців та українців і наші дві великі християнські традиції — західну та східну. Ця праця є також популяризацією культурно-релігійних питань, пов’язаних з історією Підляшшя, а зокрема життям і діяльністю о. Григора Міцевича. Завдяки Вам його нотатки, написані у 1849 році, які більше століття лежали в Ягеллонській бібліотеці, стали доступними для широкого кола читачів».

Книга «Історія і мартиролог Святої Унії в Литві у світлі життєпису та щоденників о. Григора Мицевича, священика унійного обряду» вийшла у травні цього року у Варшаві (Wydawnictwo von Borowiecki). Це — збірка історичних документів, нотаток о. Мицевича, написаних у 1849 році, в часи жорсткого тиску миколаївської Росії і нав’язування ідеології «православ’я, самодержавності, народності» поневоленим імперією народам, їх асиміляції і перетворення на лояльних православних росіян. Православна Церква в Російській імперії фактично була частиною держави, інші віросповідання та конфесії були дискриміновані (як Польська Католицька Церква, яка для оголошення папських булл мала просити дозволу російського уряду) або мали зникнути (як Греко-Католицька Церква).

Греко-католицький священик Григорій Мицевич народився в селі Даше поблизу Кліщелів, нині Підляського воєводства, на польсько-білорусько-українському кордоні. У своїх нотатках він описав своє пастирське служіння у часи ліквідації царською владою Греко-Католицької Церкви у загарбаній Речі Посполитій: ці записи майже 200-річної давнини — свідчення глибокої віри священика, свідчення сили духу у важких обставинах і випробуваннях. Архимандрит й історик Чину Святого Василія Великого Ізидор Патрило у праці «Мученики і послідовники Греко-Католицької Церкви XVIII-XIX століття» згадує, що о. Григор Мицевич півроку провів на хлібі та воді в підвалах Жировицького монастиря, потім його відправили в місце, де він терпів великі злидні і, врешті, під жорстким наглядом його вивезли до Дерманського монастиря (територія сучасної Рівненщини), де він і закінчив своє мученицьке життя.

«Дослідники слушно зауважують: примушування священнослужителів до віровідступництва — через голод, холод, побої, залякування, жорстоке поводження з їхніми родинами — є однією з найчорніших сторінок ліквідації Греко-Католицької Церкви царською владою в Російській імперії, — зазначив Блаженніший Святослав. — Покійний о. Григор Мицевич описав свою долю так: „У мене немає ні батька, ні матері, ні дружини, ні дітей, мені нічого втрачати, крім совісті, релігії та душі, і я не маю наміру їх продавати. (…) І якби мені довелося й смерть прийняти, то вона — як у справі святій і добрій — мені не страшна“».

Глава УГКЦ підкреслив: подібні історичні праці і відкривання історичних документів різного часу для широкого загалу дають глибоке і вдячне розуміння спільної історії і, поза сумнівом, принесуть добрі плоди у взаємних стосунках поляків і українців, у стосунках вірних Римо-Католицької та Греко-Католицької Церков.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело