ЯК МИ РАХУВАЛИ

Джерела. Ми обрали 40 інформаційних ютуб-каналів українського сегменту соцмережі, на яких є формат регулярних інтерв’ю або експертних коментарів на поточні теми, запрошення гостей у студію тощо. Це канали з різним обсягом аудиторії: “мільйонники” — від 100 тис. до 1 млн підписників; до 100 тис. підписників (повний список) і різного політичного забарвлення — умовно “провладні”, нейтральні, “пропорошенківські”, колишніх ведучих каналів Медведчука тощо. Ми не розглядали “моноканали”, де з аудиторією працює один спікер (наприклад, Олег Жданов чи Юрій Швець). Але взяли до уваги їхню появу на інших каналах як гостей, а також перезаливи відео з їхніх особистих каналів на ширшу аудиторію.

Період і методологія. Ми викачали заголовки відео, які підпадають під категорію таких коментарів (відсіявши новини, огляди, фільми, розслідування тощо) за період від 24 лютого 2022-го до 1 червня 2023 року, відфільтрували згадування прізвищ у заголовках і відсортували їх за частотою згадувань. Тобто якщо експерт був в ефірі, але його прізвище не зʼявилося в заголовку, на жаль, такий ефір не потрапив до вибірки.

На наступному етапі ми відкинули більшість чиновників / офіційних спікерів (крім тих, які одночасно виступали як експерти і як офіційні речники, див. детально в тексті). У фінальний короткий список потрапили 108 експертів / спікерів, у яких є понад 100 “згадок” за вказаний період. Також сформували топ за кількістю переглядів і загальною тривалістю відео. Якщо ви не знайшли експерта в текстовому описі — це означає, що в нашій вибірці про нього менш ніж 100 згадувань.

Що таке “згадування”? У разі, якщо одне й те саме відео з’явилося кілька разів на різних ютуб-каналах, було порізане на фрагменти, потрапило в “нарізку” з різних програм — кожен окремий “залив” ми вважаємо однією окремою одиницею контенту. Якщо на відео були присутні кілька експертів — ми ділили тривалість відео на кожного експерта порівну, а кожному зі спікерів зараховували одну появу.

У рамках цього проєкту ми не досліджували зміст заяв експертів (!), не порівнювали заяви на одну й ту саму тематику, не вивчали, як збуваються прогнози. Проте ми переконані, що навіть кількісний аналіз дасть цікаве розуміння того, хто формує експертний порядок денний в українському ютуб-просторі.

Для інфографічних матеріалів ми поділили експертів на три основні категорії: військові експерти (українські й іноземні), політичні експерти, “хороші росіяни”.

Головне з цього дослідження

• Разом за період від 24 лютого 2022-го до 1 червня 2023 року на 40 досліджуваних каналах як гості / експертні спікери побували понад 5 тис. людей, з якими згенеровано 58 тис. “експертних відео”, тобто фрагментів, у яких фігурує прізвище експерта. Разом це понад 18 тис. год контенту, який переглянули 5,2 млрд разів.
• Найпопулярнішим гостем усіх ефірів і експертом за кількістю відео, їх тривалістю та загальною кількістю переглядів з великим відривом є військовий аналітик Олег Жданов. Він фігурує в понад 4300 відео загальною тривалістю 1486 год. Це майже 62 доби безперервного мовлення або пів року щоденних ефірів по 8 год без вихідних і свят. Ці відео переглянули понад 608 млн разів.

Зверніть увагу, що на графіку нижче червоним ми позначили лише “хороших росіян”, які публічно виступають за зміну режиму Путіна. Усіх інших — синім. Серед “синіх” більшість українських експертів, але є й іноземці з різних країн, зокрема російського походження, а також громадяни Росії, які коментують перебіг війни, але не підпадають під наше визначення “хороших росіян”. ОНОВЛЕНО 03.08.2023. Також наголошуємо, що ми не враховували статистику особистих ютуб-канлів. Ми рахували появу експертів на інших каналах як гостей, а також перезаливи відео з їхніх особистих каналів на ширшу аудиторію. Детальніше — в розділі “Методологія”.

Експерти з кількістю переглядів понад 10 млн

• Арифметично велику кількість згадувань мають Дмитро Гордон, Олексій Арестович і Марк Фейгін. Проте значна кількість згадувань Гордона й Фейгіна пов’язана не з їхніми коментарями як експертів, а з роллю ведучих. А “популярність” Арестовича в першій частині досліджуваного періоду — це наслідок його статусу “офіційного коментатора”, тож у загальному заліку показники цих трьох фігурантів до уваги не беруться, в інфографіці ми наводимо дані щодо них довідково.
• Удвічі менше за Жданова кількість відео має інший військовий експерт Роман Світан (2218 відео), на третьому місці — російський політолог Андрій Піонтковський (1328 відео). Відео Світана переглянули 281 млн разів, Піонтковського — 297 млн разів.
• На перших 15 фігурантів за кількістю відео припадає половина переглядів від усієї бази в понад 5 тис. експертів.
• Зі 108 фігурантів, які набрали понад 100 згадувань за досліджуваний період, 23 — це “хороші росіяни”, яких активно запрошують на ефіри українські канали й ведучі. Вони зайняли приблизно пропорційну частку ефіру: близько 3300 год із 12600 год, які припали на нашу вибірку лідерів. Проте переглядів мали відчутно більше: майже 1,5 млрд з 4,4 млрд з усього масиву (35%). 80% трафіку в українському ютуб-ефірі їм забезпечили 5 каналів: канал Гордона, Фабрика новин, Politeka, а також “24 канал” і “Прямий”.

Канали з тривалістю переглядів головних експертів понад 20 год

• Популярні експерти не надто зважають на політичне забарвлення власників каналу, які їх запрошують. Тож отримати свою частку трафіку шляхом залучення окремих персоналій (переважно військових експертів чи “хороших росіян”) можуть і провладні, й опозиційні, й проросійські ютубери.
• Аудиторії українських політичних коментаторів, які тісно підтримують певну політичну силу, майже не перетинаються й “закапсульовані” у своїх бульбашках.
• Багато каналів отримують додатковий трафік шляхом перезаливання відео з інших джерел. Найбільше канали тиражують відео Олега Жданова, ефіри Марка Фейгіна й огляди Майкла Накі, а також програми каналу опозиційних росіян “Утро февраля”, який фінансує Ілля Пономарьов.

А тепер детальніше.

Хто попереду

“Це людина-фейк, у людини немає жодного уявлення, розуміння, глибини занурення в те, про що він говорить. Людина, яка в день дає шість інтерв’ю, не може знатися на тих питаннях, про які вона намагається говорити. Не кажучи вже про те, що це людина, відрізана абсолютно від будь-яких правдивих джерел інформації”, — так про абсолютного лідера інформаційного ютубу в Україні, військового експерта Олега Жданова відгукувався голова фонду “Повернись живим” Тарас Чмут.

В певних колах Олег Жданов відомий як “прапорщик Дубок”. Фотоколаж: Обозреватель

Про полковника відомо, що він у 2007 році звільнився в запас із Головного оперативного управліяння Генштабу ЗСУ. У 2015-му балотувався до Київської обласної ради від партії Самопоміч. Почав коментувати воєнну тематику орієнтовно в той самий час, у 2015 році (згідно з перепостами власних коментарів у фейсбуку). Тоді Жданов був активним критиком Петра Порошенка та його команди (разом з перепостами із сайтів-сміттярок статей про “Вальцмана”), а також “мінських домовленостей”, і прибічником Юлії Тимошенко.

Перші публікації Жданова у фейсуку були яскраво політично забарвленими.

У цьому дослідженні ми не аналізували контент, який генерує полковник Жданов. Проте обсяг його медійної присутності дійсно вражає. За досліджуваний період Жданов був в ефірах нашої вибірки каналів понад 4,3 тис. разів. І це без узяття до уваги його каналу на майже 1 млн підписників, де за цей час вийшло ще понад 900 відео (більшість були по кілька разів перезалиті на більш мейнстрімних каналах). Ці перегляди дають йому змогу небідно жити коштом виплат, які ютуб надає популярним авторам.

У середньому на кожен день гарячої війни в ютубі з’являлося щонайменше 11 окремих відеофрагментів за участі експерта середньою тривалістю 20 хв. Загальна аудиторія тільки досліджуваних нами відео на “мейнстрімних” каналах — понад 608 млн переглядів (ще щонайменше 150 млн за цей період згенерував його особистий канал). Це приблизно 141 тис. переглядів на кожен фрагмент, що відносно небагато, хоча є відео, значно популярніші за цю середню цифру.

РАЗОМ ПОНАД 5 ТИС. ВІДЕО З ЕКСПЕРТИЗОЮ ЖДАНОВА ЗА 15 МІСЯЦІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕГЛЯНУЛИ ПОНАД 850 МЛН РАЗІВ

Фрагменти зі Ждановим — це кожен 10-й перегляд експертного відео в досліджуваному нами сегменті українського соціально-політичного ютубу. Також на нього припадає половина (!) всіх переглядів відео з топовими військовими експертами. Тривалість усіх відео з коментарями Жданова — це 1486 год, або 62 доби безперервного мовлення, або 8% усього експертного контенту за досліджуваний період.

Інші військові експерти

Експертні оцінки українських військових коментаторів займають приблизно 40% експертного ефіру за кількістю відео. Разом за їхньої участі вийшло понад 15 тис. відеофрагментів середньою тривалістю 18 хв. Їх переглянули 1,3 млрд разів — це 30% від усіх відеопереглядів нашої вибірки.

Військові експерти, відео за участю яких набрали понад 10 млн переглядів у досліджуваний період

Друге місце в переліку військових експертів займає Роман Світан — військовий льотчик-інструктор, полковник запасу ЗСУ, який пройшов через полон у Донецьку у 2014 році. Світан був головою Донецької облорганізації партії “УКРОП”, радником мера Дніпра Бориса Філатова, у 2014 році балотувався на Донбасі до Верховної ради по мажоритарці. Відео за його участі було майже вдвічі менше, ніж у Жданова, — 2218, середньою тривалістю 19 хв. Аудиторія — понад 280 млн переглядів.

Також популярними військовими гостями ютуба є керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко (699 відео), військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив», журналіст Олександр Коваленко (628 відео), член Чеської асоціації міжнародних досліджень, колишній науковий співробітник Королівського інституту міжнародних відносин у Лондоні Юрій Федоров (362 відео). Та вони навіть мріяти не можуть про популярність лідерів за кількістю переглядів: їхня кількість згадок у 10-20 разів менше, ніж у Жданова та Світана.

Часто запрошують до ефірів і колишніх військових і спецслужбовців: ексзаступника начальника Генштабу ЗСУ Ігоря Романенка (364 відео), колишнього голову Служби зовнішньої розвідки Миколу Маломужа (529), майора запасу ЗСУ Олексія Гетьмана (488), полковника ЗСУ Петра Черника (479), полковника запасу ЗСУ Сергія Грабського (418), колишнього заступника голови СБУ Віктора Ягуна (438), колишнього командувача Десантно-штурмових військ Івана Якубця (113). До переліку експертів з безпеки належить також син ексголови Партії регіонів у Дніпропетровську, один з колишніх керівників управління СБУ в Києві та області, а нині експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак (397).

До того ж авторитетними є експерти інформаційно консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець (435), Валентин Бадрак (144), Михайло Самусь (241), Іван Киричевський (104), Олег Катков (282).

Військові теми коментують експерт Центру оборонних стратегій Андрій Риженко (129), голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан (276), головний редактор видання Апостроф Денис Попович (196), який давно пише на військові теми, а також голова громадської ініціативи “Права справа” Дмитро Снєгирьов (345) і екскомандувач роти в батальйоні “Айдар”, а нині керівник Національного антарктичного центру Євген Дикий (217).

“Хороші росіяни”

Друге місце після військових за загальним обсягом присутності в ефірі українського інформаційного ютуба посідають “хороші росіяни” — опозиційно налаштовані політемігранти з Росії, які — ймовірно, на думку українських гостьових редакторів, — краще розуміють російські процеси зсередини й нібито зацікавлені в зміні влади в Росії та закінченні війни. (Наприклад, росіянин Іван Яковина, який працює у холдингу NV та веде блог про міжнародну політику, до цієї категорії не належить.)

“Хороші росіяни”, у яких вийшло понад 100 відео в українському інформаційному ютубі

Контентну частину “хороших росіян” кілька місяців тому ґрунтовно дослідила команда Оксани Мороз з проєкту “Як не стати овочем”. Вона створила базу даних зі 100 росіян, що хочуть видаватися корисними для України, проте не завжди такими є. До нашої вибірки гостей ефірів, які набрали понад 100 виходів в українському інформсегменті в досліджуваний період, потрапили 14 фігурантів цього списку. Роль і користь інших 9-ти ще слід дослідити.

Найпопулярнішим росіянином в українському ефірі є адвокат Марк Фейгін (1763 відео), проте сталося це переважно через стріми з Олексієм Арестовичем. На другому місці — опозиційний журналіст і політичний коментатор, науковець, радикальний опозиціонер політиці Путіна й автор багатьох несправджених прогнозів та фантастичних інтерпретацій Андрій Піонтковський (проживає в США) (1328).

Також цінною для українських ЗМІ та блогерів є точка зору колишнього депутата Держдуми, полковника ФСБ у відставці Геннадія Гудкова (767), який нині проживає в Болгарії, а також його сина, теж колишнього депутата Держдуми Дмитра Гудкова (306). Гудкова-старшого свого часу позбавили мандату за підприємницьку діяльність: він від початку 2000-х розвиває туристичний бізнес у Бургасі.

Регулярними гостями в українському ютубі є російський журналіст, соціолог, блогер Ігор Яковенко (815), “наближений колись до Кремля” політтехнолог Аббас Галлямов (435), політичний блогер Майкл Накі (274). В ефірах останнього також робить свої “розбори” засновник розслідувальної групи Conflict Intelligence Team Руслан Левієв (група стала відомою після того, як детально відстежувала стягування російських військ до кордону України в 2021 році), утім ведучі каналів часто запрошують як коментатора й самого Майкла.

Які канали найбільше транслюють росіян у відсотковому співвідношенні до всіх інших експертів

До росіян також заведено долучати “легендарного” ексспівробітника КДБ, “одногрупника Путіна” Юрія Швеця (проживає в США) (113), якого — попри регулярні викриття й політичні скандали — досі дуже багато в українському ютубі. Особливо активно Швеця свого часу просував в інфополе України Дмитро Гордон, який, як і Швець, брав участь у передвиборчій кампанії ексголови СБУ Ігоря Смєшка на пост Президента України у 2019 році. Втім нині його коментарями не гребують і національні канали.

Так само Гордон доклався й до просування епатажного журналіста й колишньої довіреної особи Путіна на виборах Олександра Нєвзорова (101, без урахування ефірів на його каналі), який торік отримав український паспорт за неочевидні заслуги.

Своїми “інсайдами” з українськими медіа регулярно ділиться й інший ексрозвідник КДБ і консультант російських багатіїв у Швейцарії — Сергій Жирнов (живе у Франції) (487), який за радянських часів (імовірно, задля прикриття) працював журналістом у міжнародних редакціях, а згодом опублікував кілька книжок про “внутрішнє життя” в КДБ і зовнішній розвідці. Книжками про таємниці роботи ФСБ і КДБ відомий і інший частий гість укрЗМІ — історик Юрій Фельштинський (проживає в США) (170).

Свою частку інформаційного пирога у глядачів українського ютубу регулярно “відкушують” ексдепутат Держдуми й умовний лідер частини російської опозиції Ілля Пономарьов (256), який є фактично політичним представником Російського Добровольчого корпусу (РДК), що воює у складі ЗСУ і здійснював вилазки в Бєлгородську область; громадсько-політична блогерка Юлія Латиніна (238); колишній ведучий програми жовтих розслідувань “Програма максимум”, а зараз автор власного каналу про будівництво (із вкрапленнями розслідувань і політичних новин) Гліб П’яних (235).

Також регулярно коментують для українців російські реалії соціолог і двоюрідний брат Бориса Нємцова блогер Ігор Ейдман (191), російські політологи Дмитро Орєшкін (145) і Валерій Соловей (117). За коментарями українські ЗМІ звертаються й до колишнього заступника голови Уряду Росії Альфреда Коха (120), епатажних підприємців Дмитра Потапенка (115) та Євгенія Чичваркіна (266).

Неоднозначну репутацію має радянський емігрант і військовий Армії США Гаррі (Юрій) Табах (253), якого начебто свого часу навіть винаймали для лобіювання надання зброї Україні та який до повномасштабної війни займався створенням служби психологічної допомоги учасникам АТО. У розлогій розвідці про походження й погляди цього військово-політичного коментатора, яку зробив “Детектор.Медіа”, ідеться про те, що Табах є затятим трампістом і критиком поточної Адміністрації Байдена, прихильником теорії змов про Сороса і критиком адекватних росіян-емігрантів, які підтримують Україну.

24 канали, де тривалість відео з росіянами перевищила 10 год за досліджуваний період
Через особливості того, як канал Freedom публікує свої сюжети в ютубі, відомості можуть бути неповними.

Цікаво, що низка цих коментаторів опинялася в українському ефірі завдяки перезаливанню на українські канали контенту з російської опозиційної відеоплаформи “Утро февраля”. Платформу фінансує Ілля Пономарьов, бізнес-партнер власника АТБ Геннадія Буткевича у фонді BGV Trident Capital.

“Хороші росіяни” мовили в українському суспільно-політичному ютубі досліджуваний період близько 3300 годин (26% часу). Проте переглядів мали відчутно більше — майже 1,5 млрд із 4,4 млрд з усього масиву (35%). Найбільше трафіку для “хороших росіян” дали лише 5 із 39 досліджуваних каналів. Лідером за кількістю переглядів з ними є ютуб “24 каналу” — понад 380 млн переглядів (9%). За тривалістю відеофрагментів — “Фабрика новин” (агрегує різні експертні відео + додає свій контент, раніше канал був офіційною платформою ТРК Україна) — 842 год (25%). Кого з росіян які канали люблять найбільше — видно на інфографіці.

ВІДЕО З ОСНОВНИМИ “ХОРОШИМИ РОСІЯНАМИ” НА УКРАЇНСЬКИХ КАНАЛАХ ПЕРЕГЛЯНУЛИ ПОНАД 1,5 МЛРД РАЗІВ. НАЙБІЛЬШЕ ПЕРЕГЛЯДІВ ДАВ ЮТУБ 24 КАНАЛУ, А НАЙДОВШЕ РОСІЯНИ МОВИЛИ НА КАНАЛІ “ФАБРИКА НОВИН”

Окремо серед іноземних гостей українських ефірів варто виділити представників білоруської опозиції. Коментарі щодо поточної ситуації в Білорусі зазвичай для українських медіа дають глава Народного антикризового управління, колишній міністр Павло Латушко (190), головний радник і керівник офісу міжнародних зв’язків Світлани Тіхановської Франтішек Вячорка (120), а також білоруська блогерка й підприємиця Тетяна Мартинова (100).

Ізраїльтяни й американці

Широко популярними в інформаційному просторі України є й інші іноземні коментатори (не росіяни), деякі з них, щоправда, тісно пов’язані з Україною. Зокрема найпопулярнішим у цьому плані є ізраїльський політтехнолог і блогер Михайло Шейтельман (1195), який проживає в Києві й — крім коментарів для ЗМІ — щоденно переказує новини на своєму каналі). Популярний також капітан запасу Армії оборони Ізраїлю, письменник, організатор медичних турів до Ізраїлю і фестивалів “Лицарі Єрусалиму” Григорій Тамар (260), а також старший лейтенант сухопутних військ Армії оборони Ізраїлю, уродженець Одеси, колишній редактор видання Фокус і військовий коментатор Ігаль Левін (164). Також частим гостем ефірів є ізраїльський військовий журналіст російського походження Сергій Ауслендер (178).

На українські ефіри коментувати міжнародні події запрошують азербайджанського політолога Раміза Юнуса (433), а також політичного оглядача й журналіста вірменського походження Армена Чібухчяна (107). Обидва мешкають у США. Популярний азербайджанський коментатор Агіль Рустамзаде до вибірки не потрапив через недостатню кількість відео.

Українські політологи

Істотну частину ефірів займають коментарі українських політологів і політичних технологів. Найпопулярнішим у досліджуваний період виявився політтехнолог і експерт з управління репутацією Борис Тізенгаузен (490), за ним іде фігурант нашої бази, але водночас один з найбільш цитованих українських політологів Володимир Фесенко (483). До переліку популярних політичних коментаторів належить також журналіст Віталій Портніков (381), політолог Микола Давидюк (353), політолог Сергій Гайдай (295).

Відео за участі українських політичних коментаторів переглянули понад 10 млн разів

Також активними коментаторами для українського ютубу є фігуранти попередніх публікацій ТЕКСТів Тарас Загородній (198) та Ігор Рейтерович (205), неодноразово помічені в інформаційній підтримці корпоративних конфліктів і політичних протистоянь.

Частина українських спікерів має “подвійну роль”: або коментують кілька різнонаправлених тематик, або одночасно є офіційними спікерами й політичними коментаторами, або є і експертами, й ведучими, які запрошують експертів до себе. Наприклад, це радіоведучий Іван Яковина, який має високі показники ефірів за рахунок міжнародних оглядів і блогів на Радіо НВ (344), але також періодично виступає експертом на інших каналах. Схожа історія з блогером та інвестаналітиком, ведучим на Радіо НВ Сергієм Фурсою (280) і кореспондентом УНІАН Романом Цимбалюком (356).

Також є й інші типи “сумісників”. Приміром Андрій Ковальов (108) — він одночасно і прес-офіцер 112-ї бригади ТрО, і політолог, і експерт з питань релігії, якого запрошують коментувати обшуки в Лаврі. Тарас Березовець (282) — прес-офіцер окремої бригади спецпризначення ім. Івана Богуна й політтехнолог, наближений до Петра Порошенка. Олексій Кучеренко (65, поза вибіркою) — народний депутат від “Батьківщини”, якого ЗМІ часто запрошують як експерта з питань житлово-комунального господарства (він певний час був профільним міністром, зараз працює у відповідному комітеті). Роман Костенко (289) — секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, нардеп від партії “Голос”, але водночас зараз — військовослужбовець, який щодня коментує ситуацію на фронті. Вадим Денисенко (319) певний час виступав з коментарям як радник міністра внутрішніх справ (офіційний спікер), але також коментує низку питань як політичний експерт і виконавчий директор Українського інституту майбутнього.

Ми звернули увагу також на те, що часто експертами в певному пулі каналів є спікери, які чітко ідентифікують свою політичну позицію (переважно опозиційну до поточної влади і прихильну до п’ятого президента Петра Порошенка). Приміром, ексдепутат Борислав Береза (має власний ютуб-канал, де коментує події сам і запрошує гостей, а також ходить на ефіри як спікер) (88, сам поза вибіркою, але потрапили гості його каналу), ексзаступник секретаря РНБО Сергій Кривонос (221), ексміністр інфраструктури Володимир Омелян, телеведучий і продюсер Ігор Кондратюк, колишній голова Луганської ОДА Георгій Тука, колишній нардеп і офіцер ЗСУ Ігор Лапін (329), екснардеп Тарас Чорновіл (383), політолог Володимир Цибулько (122) і чи не найактивніший нардеп від ЄС Олексій Гончаренко (689) та інші. До “подвійних агентів” у нас вони належать саме тому, що крім експертної оцінки, вони також, імовірно, діють в інтересах однієї з політсил.

Гості з минулого

Навряд чи можна здивувати когось фактом, що колишні ведучі телеканалів Медведчука, а також спікери, які відбілювали репутацію кума Путіна, й далі перебувають в українському інформпросторі. У нещодавньому матеріалі про те, як почуваються фігуранти Бази псевдосоціологів, ТЕКСТИ вже фіксували й численні перевзування, і продовження просування проросійських наративів, і навіть участь Дмитра Співака (97, трохи не дотягнув до вибірки) в піаркампанії на користь Служби безпеки України.

Дослідження інформаційного сегменту українського ютубу підтвердило, що фігурантів Бази псевдосоціологів і “хору слави” Медведчука досі багато. У наш довгий список лідерів потрапили, крім Співака, також Михайло Чаплига (198), Олексій Якубін (52), Вадим Карасьов (128), Андрій Вігірінський (99), Руслан Бортнік (92), Володимир Воля (73), Руслан Бізяєв (63), Андрій Золотарьов (43), Дмитро Корнійчук (38) та низка інших фігурантів Бази.

Утім чи не найбільшим “відкриттям” серед “прибульців з минулого” для нас стало повномасштабне використання як експерта з військово-політичних питань, колишнього заступника секретаря РНБО в 2008-2011 роках Степана Гавриша (47). “Олди” знають Гавриша як координатора парламентської більшості в часи Леоніда Кучми в Раді 4-го скликання. До слова, його помічником тоді був Чаплига.

Степан Гавриш, колишній заступник секретаря РНБО (2008-2011), в ефірі телеканалу Апостроф ТБ

У 2006-му Гавриш балотувався до парламенту за списками блоку “Не Так!”, який очолював Віктор Медведчук, і був представником кандидата в президенти України Віктора Януковича у 2004 році. Коли Янукович став президентом, Гавриш був його радником з питань конституційного розвитку, а у ЗМІ неодноразово захищав позиції Януковича. До повномасштабного вторгнення був активним гостем каналів Медведчука. Сьогодні Гавриша найчастіше запрошує “Апостроф ТБ”.

У власній бульбашці

Цифри показують, що попри засилля “пост-медведчуківських” каналів, їхні спікери, по-перше, не надто популярні (більшість за кільстю відео навіть не потрапила до нашої вибірки), а по-друге, переважно “варяться у своєму соку”, тобто експертствують на певному переліку каналів, за межі якого майже не виходять. Те саме, втім, справедливо і для опозиційних пропорошенківських експертів, які переважно працюють на аудиторію каналів цього політичного спрямування.

На інфографіці нижче ми спробували перевірити гіпотезу про “бульбашки” цих двох груп експертів, висновки залишаємо на розсуд читачів.Ми додали до переліку тих спікерів, які відкрито підтримують певний політичний табір / ідеологічні погляди, й тих, хто намагається виявляти об’єктивність

***

Під час цього дослідження підтвердилося кілька гіпотез, які достатньо давно обговорюють у медійному середовищі, проте які не мали емпіричних доказів.

Перша — про специфічну сферу військового коментування, яка в розпал повномасштабного вторгнення може викривлювати громадську думку й розуміння нефахівцями перебігу воєнних дій. Коли половину переглядів військового експертного контенту отримує одна людина без авторитету в експертному середовищі й медіа лише сприяють зростанню її популярності — ми вважаємо це тривожним сигналом для суспільства й медіа, що підтримують такий патерн.

Друга гіпотеза — про засилля “хороших росіян” у суспільно-політичному ютуб-просторі. На жаль, наявні ресурси не дають змоги проаналізувати географію трафіку переглядів відео з цією частиною експертного поля. Адже цілком можна припустити, що через українські канали вони працюють переважно на російську опозиційну аудиторію. Їх таки дійсно багато (третина всіх переглядів у досліджуваний період) — ще один тривожний сигнал, що свідчить про зміщення фокусу й формування інформаційного порядку денного зовсім не тими фігурантами, які потрібні у військовий час.

Звісно, засиллю росіян може бути банальне пласке пояснення: в еміграції опозиціонерам особливо нічим зайнятися, окрім як ділитися експертною думкою щодо хвороб Путіна і змов у його оточенні з українськими ЗМІ. Проте, ймовірнішим видається цілеспрямоване проникнення в український інфопростір задля поширення потрібних російській опозиції наративів. Оскільки ми зумисне не аналізували смислову частину, це лише грубе поверхове припущення, яке потребує глибшого контент-аналізу. Тривожною для нас є також активна участь “патріотичних” каналів — Прямого й 24 каналу — у просуванні цієї групи гостей.

Хорошою новиною є зменшення питомої ваги “пост-медведчуківських” експертів, які, як і прихильники Петра Порошенка, переважно замикаються у своїй інформаційній бульбашці. Водночас варто стежити за зростанням цих бульбашок і змінами в їхньому порядку денному, що, ймовірно, свідчитиме про розширення цільових аудиторій.

Автори: Олексій Набожняк, Юлія Дукач, для Текстів

Джерело