І як увійшли до човна, вітер ущух.

Мт 14,22–34

Історію бурі на морі можна назвати екзаменом віри апостолів. Адже це сталося після чуда п’яти хлібів і двох риб. Труднощі найкраще показують силу нашої віри, наскільки ми впевнені у всемогутності Бога й не сумніваємося в Його допомозі. Бо страх, неспокій, сумніви є проявом слабкої віри та любові Бога. Тому каже апостол Іван: ,,Страху нема в любові, а, навпаки, досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той недосконалий у любові” (1Йо4,18). Ісус робив чуда з подвійною метою: старався допомогти людям у їхніх потребах і зміцнити їх віру. Робив це для того, щоб Бог став для них єдиним джерелом добра в житті.

Словами ,,Будьте спокійні – це я, не бійтеся” Христос хоче зміцнити віру учнів: ,,Бог є з вами, будьте мужні”, ніщо не зашкодить вам. Закликом зберігати спокій Ісус переконує нас, що Він може вчинити хитке, розбурхане життя як море твердинею, надійною дорогою по землі.

Життя подібне також до ночі, коли нас оточує темрява зла, неправди, обману, терпінь, неповаги. Але якщо ми знаходимо в житі Ісуса й надіємося на Нього, то Він дарує нам почуття власної гідності, наповняє світлом надії, впевненості за спокійне, добре майбутнє.

Роздуми над зустріччю учнів з Ісусом на розбурханому морі об’являють важливу істину. Віра лише в існування Бога, Його всемогутність і любов не має великої вартості. Якщо вона не має прямого відношення до нашої щоденності, то не змінює нас і наше життя. Віра в Бога за словами апостола Якова має вартість, проявляє свою всемогутність, коли наповняємо життя присутністю Ісуса, вміємо чути Його голос та бачити присутність у щоденному житті. Віра потрібна, щоб почути голос та побачити руку Божої допомоги в труднощах.

Одного разу чоловік, роблячи покупки у місцевих магазинах, раптом помітив, як касирка розмовляє з хлопчиком не більш як 5 або 6 років. Касирка говорить: – Мені шкода, але у тебе не достатньо грошей, щоб купити цю ляльку. Тоді маленький хлопчик обернувся до чоловіка і питає:

– Дядьку, а ви впевнені, що у мене мало грошей? Той перерахував гроші і відповів: – Любий мій, тобі трошки бракує грошей, щоб купити цю ляльку. Купивши потрібні речі, чоловік знову підійшов до хлопчика і запитав, кому він збирається дати цю ляльку…?

Хочу подарувати цю ляльку моїй сестрі на день народження, бо вона дуже любила її! – Моя сестра пішла до Бога. … Його очі були сумними, коли він це розповідав.

Я хотів би дати ляльку моїй мамі, щоб вона змогла передати її моїй сестричці, коли вона піде до неї! Батько сказав мені, що незабаром мама теж піде до Бога, тому я подумав, що вона може взяти ляльку з собою і передати її моїй сестричці.

Почувши це, чоловік витягнув з портмоне гроші й непомітно поклав їх до решти, які мав хлопчина й попросив його ще раз перерахувати. Коштів було достатньо, щоб купити ляльку і ще навіть залишилося невелика сума. Тоді маленький хлопчик сказав: – Дякую, Господи, за те, що ти дав мені грошей! – Вчора перед сном я просив у Бога дати мені гроші, щоб купити ляльку для моєї сестрички, аби передати її через мою маму! Він почув мене! Я так само хотів би мати трохи грошей, щоб купити білу троянду для моєї мами, але я не питав про це у Бога. Але він мені дав досить грошей, щоб купити ляльку і троянду. Моя мама любить білі троянди!

Потім чоловік згадав, що в місцевій газеті два дні тому була стаття про п'яного чоловіка у вантажівці, який збив жінку і маленьку дівчинку. Дівчинка загинула відразу ж на місці, а жінка була в критичному стані в реанімації кілька днів і також померла.

Довідавшись в газеті про смерть мами, чоловік не стримав сльози… Він купив білі троянди і пішов на похорон … Молода дівчина лежала в білому, в одній руці була лялька і фото, а на другій стороні лежала біла троянда. А труна з тілом мами була прикрашена великим букетом білих троянд. Чоловік пішов з похорону весь у сльозах, і відчував, що життя його тепер зміниться … Я ніколи не забуду любов цього хлопчика до своєї матері та сестрички!!!

Євангелист Матей, описуючи бурю на морі, подає важливу обставину. Коли апостоли пливли човном через озеро, Ісус пішов на гору молитися на самоті. Після молитви Ісус іде по воді до учнів, які перебувають у човні, й усе навколо вщухає. Молитва Христа ставить нам запитання: ,,Скільки часу ми присвячуємо молитві, щоб, озброївшись Божим миром та силою, щодня впевнено виходити з дому в розбурхане море нашого сьогодення?” Матей показує, що прихід Ісуса несе кінець страхові учнів. А також ставить запитання: ,,Що перешкоджає нам щоденно запрошувати Його в човен нашого життя (родини, суспільства, тощо)?”

Для цього потрібно тільки одне – визнати, що без Христа ми просто дуже слабкі, лякливі та маловірні, і так само, як потопаючий Петро, потребуємо Його допомоги, Його сильної руки, яка би підтримувала нас у християнському свідченні серед ночі цього часто загрозливого світу. Потребуємо, щоб Ісус завжди був у човні нашого життя та дарував нам мир, надію, радість та любов, якими зможемо ділитися з іншими. Тому маємо навчитися провадити духовне життя не лише як певні традиції, сприймати Христа як гаранта нашого благополучного життя, а переживати все як зустріч із Богом, щоб пізнати Його всемогутність та любов і мати цілковиту довіру до Нього. Якщо будемо довіряти всемогутності та любові Ісуса, Він очистить життя від темряви сумнівів та тривог і наповнить світлом спокою та радості. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело