🕘9:00 хвилина мовчання

🕯В’ячеслав Радченко жив у селі Ягідне, яке російські війська окупували на початку повномасштабної війни. Окупанти дозволили Радченкам залишитися вдома, коли більшість селян зігнали в шкільний підвал. 19 березня 2022 в будинок родини прилетіли два снаряди і знесли стіну.
У цей час 61-річний В’ячеслав перебував на подвір’ї. Після поранення уламком ще підвівся і сів на лавку. Та за кілька хвилин – помер. Його гостю Геннадію Донцю відірвало ногу. Вагітна невістка Геннадія та її сестра отримали важкі поранення. Після трагедії усіх трьох окупанти відвезли до лікарні в Росію, а решта родини за день приєдналася до односельців у підвалі школи.
Тіло В’ячеслава залишалося на подвір’ї до 25 березня. Потім його прикопали біля кладовища. Після судмедекспертизи в травні його поховали на цвинтарі. На початку квітня 2022 ЗСУ звільнили Ягідне.
В’ячеслав Радченко народився у селі Пакуль на Чернігівщині. Кілька років із матір’ю жив на Кубані. Коли був у випускному класі, сім’я переїхала в Ягідне.
В’ячеслав закінчив курси водіїв, працював водієм молоковоза. Разом із матір’ю збудували власний дім. Через рік після цього В'ячеслав зустрів майбутню дружину – Надію. Далі було звичайне життя: народження сина і доньки, робота, господарство.
У 2003 році в родині сталася біда. Незафіксована труба шлагбаума влучила у лобове скло молоковоза, в якому їхав В’ячеслав. Він отримав поранення. Після кількох операцій став на ноги і далі жив із пластиною в голові. З того часу працювати водієм уже не міг. Разом із дружиною стали садівниками – вирощували саджанці плодових дерев на продаж.

У В’ячеслава Радченка залишилися дружина, діти та онуки.