Обличчя його сяяло, наче сонце, а одежа стала білою, наче світло.

Мт 17,1-9

Преображення Ісуса на Таворі відбулося перед Його хресною смертю в Єрусалимі, тому Церква святкує його в серпні – за сорок днів перед Воздвиженням Чесного і Животворящого Хреста, яке вшановує муки Господа і Його смерть.

У Євангелії свята читаємо, що Господь піднявся на Таворську гору зі своїми трьома вибраними учнями: Петром, Яковом та Іваном. Христос вибирав саме їх, бо вони були уособленням міцної віри, щирої любові та праведності як три великі камені Церкви.

Петро, Яків та Іван – три найближчі та найдорожчі Христові учні. Апостол Петро – камінь віри, до якого Ісус сказав: «…Я на цій скелі збудую мою Церкву й пекельні ворота її не подолають» (Мт 16,18). Апостол Іван – камінь любові. Сам мав велику любов і її проповідував у своєму житті. Пізніше він напише: «Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою» (1 Йо 3,18). Апостол Яків – камінь терпіння, який смиренно сприймав все те, що траплялося у його житті. Він першим з апостолів загинув за віру в Ісуса.

Щоб ми побачили в житті світло Господнього Преображення нам потрібно мати міцну віру, досконалу любов і велике смирення. Ми повинні стати милосердними, любити не тільки самих себе, а й навчитися любити своїх ближніх, у труднощах бути терпеливими, згадуючи слова Христа: «У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я бо подолав світ» (Ів 16,33). І тільки в смиренні, у щирій подяці, маючи досконалу любов, тверду віру й терпеливість, ми зможемо піднятися з долини терпінь на Таворську гору Божого благословення і побачимо, як Ісус преображає наше життя.

Подія преображення Господа наповнена світлом Його Божественної краси. У цьому святі виявляється велич Бога в тому, що Він є духовне світло для світу і просвітлює його світлом Своєї правди та любові. Ми повинні наслідувати приклад Ісуса й так само бути світлом для світу. Духовне світло – це присутність у житті Бога та Його любові. Духовна темрява – це відсутність Бога і Його любові. Темрява не існує сама в собі. Темрява – це відсутність світла – любові Бога. Цю правду пояснює нам апостол Іван: «Хто говорить, що він у світлі, а ненавидить брата свого, той у темряві» (1Йо 2,9). Коли Ісус є з нами, то життя буде наповнене світлом прийди та любові.

Христос преобразився на Таворі – об’явив Своє Божество у вигляді яскравого світла одягу. Ми урочисто згадуємо цю подію, аби вона зміцнила нашу віру, щоб через віру Ісус міг змінювати нас і наше життя, наповняти світлом Своєї любові.

У 1896 році о. Жордані був покликаний в околицях Нью-Йорку до одного хворого, який ще від першої Сповіді не приймав Святого Причастя. Тепер прийняв його із надзвичайною побожністю. Це здивувало священика, і він запитав: «Чи ти часто молився, щоб так гарно приготуватися до смерті?» «Я зовсім не молився», – відповів хворий і тремтячою рукою витягнув листа від матері, у якому були написані слова: «Михайле, оскільки мої переконання не змогли осягнути мого бажання, я не перестаю і не перестану до самої смерті поручати тебе доброму Богові, щоб ти хоч у хвилині смерті навернувся до Нього!» Із цього бачимо, що віруюча мати, доручивши свого сина Богові, не помилилась у своїй надії, бо син при смерті навернувся до Господа…

На свято Преображення Господнього існує давня традиція освячувати плоди урожаю цього року. Це може помогти нам краще зрозуміти значення нинішнього свята. Освячення нових плодів пов’язали зі святом Преображення, бо це була найближча нагода подякувати Богу за дари землі.

Ісус преобразився перед Своїми страстями. У цей період Христос, як Спаситель, нам являється, щоб об’явити важливу правду – показати плоди свого життя. Він той, який показується в преображенні як Бог, який прийшов освятити і спасти людину.

Перші християни приносили для освячення зернові культури та виноград. У нас приносять дещо інші плоди для освячення. Але не має значення, що ми принесемо до храму освятити. Важливо те, що ми приносимо перші плоди Богові на знак вдячності, що Він їх нам дає. Кожен християнин повинен дякувати Богові за Його дари не лише раз чи два в році, а кожного дня. Найкращою подякую Ісусові за Його дари є вірність Йому, щира й жертовна любов до Бога та ближніх.

Преображення Ісуса на Таворі наповнене світлом та радістю, бо зустріч людини з Богом завжди залишає позитивний слід, Христова любов наповняє її миром та радістю. Ця подія нагадує нам, що справжнє духовне піднесення – це дар Божий, воно завжди походить від Бога. Основою радості преображення була не гора Тавор, а Христос. Так і в нашому щоденному житті правдивим джерелом душевного піднесення є не якесь місце чи річ, а Ісус, від якого походить всякий звершений дар. Він має бути причиною і ціллю духовних практик: молитви, Святих Тайн, Літургії, відвідування святих місць, зустрічей з людьми. Тоді наше життя завжди буде наповнене світлом любові та радості. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело