Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?

Мт 18,23–35

Притча про немилосердного боржника є прикладом виконання заповіді любові ближнього: ,,Люби ближнього свого як себе самого”. Значення цієї заповіді просте – чого бажаємо собі, того повинні бажати ближнім, як каже Ісус: ,,І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само” (Лк. 6,31) Виконанням заповіді любові ближнього можемо перевірити правдивість своєї любові до Бога, за словами Христа: ,,Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили” (Мт. 25,40). Кожна людина має в собі образ і подобу Бога, дар Його любові. Тому той, хто пізнав Бога і Його любов, бачить цю любов і самого Бога в ближніх. Коли любимо ближнього, то шануємо в ньому Божу любов, а одночасно любимо самого Бога.

Кожен із нас старається любити себе й завжди очікує милосердя, розуміння, доброзичливості від інших людей. І цього ж очікують також ближні від нас.

Ми часто вимогливі до інших, бачимо їхні провини, недоліки, помилки. Можна сказати, що ми є суддями для інших, а себе дуже часто виправдовуємо, є адвокатами для себе. Проте Христос учить нас: чого ми хочемо, того й інші очікують, чого ми не хочемо, того й інші не хочуть.

У притчі про немилосердного боржника Ісус показує досконале ставлення Бога до людини й недосконалість стосунків між людьми. Взаємини між ними порушуються з різних причин і для відновлення потребують милосердя та прощення. Адже ми живемо на землі як одна велика спільнота й від стану однієї людини залежить добро багатьох. Тому виправлення стосунків потребує милосердя і прощення. В образі доброго царя Ісус показує досконалу любов і милосердя Бога до нас. Хоч людина часто не цінує належно Божих дарів, проявляє невірність Йому, віддаляється від Нього, натомість Господь завжди прощає нам провини, дає шанс виправити помилки, стати кращими. Тобто навчитися щиро любити Бога та ближніх.

Коли говоримо про милосердя та прощення ближнім – це означає запросити Бога у наші стосунки з ближніми. Коли Христос прощає нам провини, то наповняє Своїм милосердям. Це милосердя допомагає нам відновити зв'язок із ближніми. Через милосердя Бог знову зближає людей.

Прояв милосердя царя до свого слуги, який мав перед ним великий борг – десять тисяч талантів, вказує на важливість особистого пізнання Божої любові й милосердя. Коли розуміємо, яку велику любов і милосердя має Бог до нас, дарує нам, тоді зможемо проявити це милосердя до ближніх. Бо простити ближнім – це поділитися з ними милосердям Ісуса, яким Він щедро наповняє нас.

Один дуже знатний і багатий язичник прийняв святе Хрищення і став християнином. За це в нього відібрали все багатство, і навіть жінка й діти залишили його. „Як у тебе вистачає сили терпіти стільки горя, образи, кривди і людської неправди?", – питали його знайомі. А він на це спокійно відповів: „Моя радість і щастя полягають в тому, що я пізнав Христа".

Якщо уважно придивимося до заповіді любові ближнього, то вона звучить так: бажай ближньому того, чого бажаєш собі. А все добро, яке маємо, є Божим даром. Коли, незважаючи на наші недоліки, Ісус дарує нам прощення й милосердя, тоді й ми можемо дарувати прощення та милосердя ближнім. Божа любов всемогутня. Навчімося довіряти милосердю Господа. Чого не можемо зробити самі, Ісус Своїм милосердям відновить наші зв’язки з усіма людьми. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело