20 серпня 2023 року, Преосвященний владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії відвідав з пастирським візитом село Долішнє Моршинського деканату, де з нагоди 100-ліття храму Різдва Пресвятої Богородиці очолив Архиєрейську Божественну Літургію. В часі богослужіння єпископ уділив дияконські свячення Назару Івасику та Роману Щурку.  Перед входом до храму владику Богдана зустрічала парафіяльна громада на чолі з отцем Тарасом Костиком.

У своїй проповіді єпископ зазначив, що час у якому був збудований був нелегким часом після Першої Світової Війни: “Наслідки війни були дуже сумними. Але тут у селі мешканці попри все, будують цей храм. Вони робили все для того, щоб Бог був прославлений у цьому місці і думали про майбутнє. Але так як і сто років тому, в цю 11-ту неділю по Зісланні Святого Духа, перед нами стоїть питання прощення”.

“Про прощення ми чуємо зі сторінок Святого Євангелія. Часто вважається, що християнство є такою “поблажливою” релігією. Але сьогоднішня притча показу, що все є набагато складніше. Для тодішніх людей ця сума  десять тисяч талантів була захмарною, особливо з огляду на те, що повинність боржника була невимовна. Як пробачити і чи потрібно пробачати ворогам, в сьогоднішньому контексті, ця притча допоможе нам зрозуміти. В ній йдеться про те, що Бог прощає тим, хто в покорі приходить до Нього з покаянням і після покаяння перемінює своє життя. І у притчі брак зміни приводить до справедливого наслідку, бо Бог також є справедливий. Немилосердний боржник опинився у ще гіршій ситуації, ніж був. Його немилосердя вразило друзів, вони прийшли і розповіли про все панові. Немилосердний боржник потрапляє до рук катів. І якщо у притчі Ісус порівнює пана з Господом, то як він може бути настільки немилосердним і злим, що відсилає його до катів. Але це проблема не пана, а боржника, який сам себе ввів у цю ситуацію і не зумів прияняти прощення свого милосердного пана. Бог ніколи не забирає дарів, але ми можемо нехтувати і відмовлятися від них. Прощення не діє автоматично, потрібне бажання і зміна” – наголосив єпископ.

“Сьогодні до нас в Україну прийшли нелюди, які не потребують прощення, які не потребують нашої простягнутої руки. Наші вороги не хочуть покаяння, тому їм не потрібне прощення. Це закам’янілість на спасіння. Це гріх, що кличе про пімсту до неба. Але Богові йдеться про те коли каже “прости”, щоб ми не стали гірші від тих хто на нас нападає. Тому доручає нам молитися за ворогів і благословляти їх. Тому тоді коли ми так, та молитва наша зв’язує ворогові руки і дії. Тоді коли ми молимося за наших ворогів, ми стаємо подібні до Христа, нам відкривається небо для нашого особистого переображення”.

“Тому сьогодні, святкуючи сьогодні століття храму, звернімося за поміччю до тих, хто вмів мислити про Боже в контексті війни, хто не забував про те, як віддати Богу славу. Нехай сьогоднішнє святкування стане для тих, наближав для нас небо своїм життям, добрим запитом на нашу щирість перед Богом, великим бажанням покаяння і щирої молитви за всіх наших воїнів, наших вірних і благословенням для нас самих”, – сказав владика Богдан завершуючи проповідь.

Після Анафори розпочалися дияконські свячення. Кандидатів введено у святилище через Царські Двері і три рази обведено навколо престолу. Потім вони стали на коліна перед престолом, а єпископ прочитав таїнозвершувальну молитву, просячи Бога сповнити новопоставлених дияконів, вірою, любов’ю, силою та святістю для належного служіння спільноті. На знак цього служіння, владика Богдан вручив дияконам Назару і Роману дияконські ризи, служебник і кадильницю.

По завершенні Літургії, єпископ привітав усіх парафіян з ювілеєм храму, а новопоставленим дияконам, побажав завжди бути вірним своєму служінню до якого Господь їх покликав. У свою чергу отець Тарас Костик висловив вдячність владиці Богдану за візит та спільну молитву.

Пресслужба Стрийської єпархії

Джерело