Того часу Ісус розповів учням таку притчу: «Царство Небесне подібне до господаря, який вийшов якось вранці найняти робітників до свого виноградника. Домовившись з робітниками по динарію за день, він послав їх до свого виноградника. 

 Вийшовши о третій годині, побачив інших, які стояли без діла на ринку, і сказав їм: «Ідіть і ви у виноградник — і дам вам по справедливості». Вони пішли. Далі, вийшовши о шостій та о дев’ятій годинах, зробив так само. Коли вийшов об одинадцятій годині, знайшов інших, які стояли, і каже їм: «Чому ви стоїте тут без діла цілий день?» Кажуть йому: «Бо нас ніхто не найняв». Він каже їм: «Ідіть і ви у виноградник». Коли настав вечір, каже господар виноградника до свого управителя: «Поклич робітників і дай їм платню, почавши від останніх і аж до перших». Ті, хто прийшов об одинадцятій годині, одержали по динарію. А коли підійшли перші, то думали, що одержать більше, але й вони отримали по динарію. Відтак, одержавши, нарікали на пана, кажучи: «Оці останні попрацювали одну годину, а ти прирівняв їх до нас, які винесли тягар дня і спеку». А він у відповідь сказав одному з них: «Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія домовився ти зі мною? Візьми своє і йди. Я ж хочу й цьому останньому дати так само, як і тобі; хіба не можна мені зробити з моїм те, що я бажаю? Чи твоє око лукаве через те, що я добрий?» Так останні будуть першими, а перші — останніми».

Джерело